Іменем України
06 лютого 2019 року м. Кропивницький
справа № 389/2995/16
провадження № 22-ц/4809/271/19
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючий - Дьомич Л.М. (суддя доповідач),
судді - Карпенко О.Л.; Кіселик С.А.
за участю секретаря: Сорокіної Н.В.
учасники справи: позивач - ОСОБА_1, представник - адвокат Гретченко Лариса Леонідівна;
відповідачі: - ОСОБА_3, ОСОБА_4 треті особи - приватний нотаріус Знам'янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Українська Наталія Анатоліївна;
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Гретченко Лариси Леонідівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2018 року у складі судді: Савельєвої О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Знам'янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Українська Наталія Анатоліївна, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про визнання заповіту недійсним,-
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року Гретченко Лариса Леонідівна, яка представляє інтереси ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріуса Знам'янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Українська Наталія Анатоліївна про визнання недійсним заповіт, складений ОСОБА_6 та посвідчений 9 вересня 2014 року приватним нотаріусом Знам'янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н.А., реєстраційний № 570.
В обґрунтування вимоги, з урахуванням зміни підстав позову, зазначила, що ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 57 років. Після смерті батька звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Спадкова справа заведена 21 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Знам'янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Поляковим О.О.
Дізналася про наявність заповіту, складеного ОСОБА_6 9 вересня 2014 року та посвідченого приватним нотаріусом Знам'янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н.А., реєстраційний № 570. Яким заповідач, на випадок своєї смерті, зробив розпорядження щодо належної йому на праві власності квартири № 4, розташованої по вул. Привокзальній м. Знам'янка Кіровоградська область, заповівши її ОСОБА_3.
Заповіт складено та посвідчено за адресою місця проживання спадкодавця, в зв'язку з його хворобою, що підтверджується посвідчувальним написом на ньому. При цьому в матеріалах нотаріального посвідчення не конкретизовано діагноз захворювання.
Відповідно до виписних епікризів та виписок з медичних карток, основним захворюванням ОСОБА_6 був «Облітеруючий атеросклероз артерій нижніх кінцівок. Синдром Лериша. Хронічна ішемія нижніх кінцівок ІІІ-ІV ст.», з сукупністю інших супутніх захворювань та ускладнень.
В останні місяці життя, відбулися зміни в поведінці заповідача, зокрема, він неадекватно сприймав та реагував на різну інформацію і життєві обставини, відмовлявся від лікування, уникав спілкування з рідними. Зазначені обставини можуть бути підтверджені також показами свідка ОСОБА_9, який є рідним братом спадкодавця.
Враховуючи стан здоров'я ОСОБА_6 та сукупність діагнозів захворювань в останні роки його життя, в момент складання заповіту заповідач не міг усвідомлював значення своїх дій та керувати ними.
Власноручна відмітка заповідача на заповіті у формі невпевненого написання тексту та ряд допущених в ньому помилок, також свідчать про його перебування в хворобливому стані, неможливість реалізувати вільно власне волевиявлення.
Крім того, власноручний напис і особистий підпис ОСОБА_6 на примірниках заповітів, а також підписи вчинені у журналі обліку викликів приватного нотаріуса Української Н.А. для вчинення нотаріальних дій поза робочим місцем нотаріуса (запис за №10) та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій (запис за №570), значно різняться між собою. Розбіжність у підписах спричинена не лише його хворобливим станом, а взагалі, ставить під сумнів вчинення таких підписів особисто заповідачем.
Тобто, в підставу позову визначено, що заповідач в момент вчинення правочину не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними через стан здоров'я і наявність численних захворювань. В заяві про зміну підстав позову, прийняті судом, фактично доповнено підставу вимоги, що підпис в заповіті здійснений не особисто ОСОБА_6, а також заповіт складено з порушенням вимог щодо його оформлення та посвідчення.
Ухвалами Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2016 року та від 19 січня 2017 року залучено до участі у розгляді справи в якості співвідповідача - ОСОБА_4 та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (т.1 а.с.52; 147).
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2018 року відмовлено в задоволенні позову.
Рішення суду мотивовано тим, що надані докази, в їх сукупності, не підтверджують відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_6 в момент складання заповіту, а також перебування заповідача під час його посвідчення в стані, в якому він не міг усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підписання заповіту іншою особою, а покази свідка не спростовують встановлених обставини справи. Підстав, передбачених ст. 225 та ст. 1257 ЦК України, для визнання оскаржуваного заповіту недійсним не встановлено.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Гретченко Лариса Леонідівна, яка представляє інтереси ОСОБА_1, звернулася з апеляційною скаргою, просить про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. При призначенні судової почеркознавчої експертизи судом безпідставно виключено з числа об'єктів дослідження журнал вчинення нотаріальних дій приватного нотаріуса Української Н.А., що містить підписи заповідача та є доказом його волевиявлення на вчинення правочину. Допитаний в суді першої інстанції судовий експерт надала стверджувальну, позитивну відповідь на запитання щодо можливості використання записів у вказаному журналі нотаріального посвідчення, як об'єкта дослідження в ході судової почеркознавчої експертизи. Оцінюючи експертний висновок судом не враховано роз'яснень, викладених в п. 17 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.1997 р. № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах». Не з'ясовано достатність поданих експертові об'єктів дослідження, повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним, обґрунтованість експертного висновку і його узгодженість з матеріалами справи. Жодних висновків щодо оформлення заповіту відповідно до вимог законодавства рішення суду не містить. Зважаючи на хворобу і ампутацію ніг, заповідач був обмежений у самостійному пересуванні та фактично залежав від відповідача, тому суд мав предметно дослідити обставини пов'язанні з волевиявленням заповідача на оформлення заповіту. Без належної оцінки суду залишилися пояснення свідка ОСОБА_6, який повідомив про поведінкові зміни заповідача, обставини його проживання в період посвідчення заповіту. Також суд не звернув увагу на невідповідність дій нотаріуса вимогам законодавства. До приватного нотаріуса для вчинення нотаріальної дії безпосередньо звернулася ОСОБА_3, яка не є безсторонньою до наслідків правочину. З записів в журналі та з наданих нотаріусом пояснень слідує «прискорене» оформлення заповіту, в часовий проміжок з 10:00 год. до 12:20 год., що виключає правильне встановлення волі заповідача та її фіксацію. Згідно пояснень приватного нотаріуса Української Н.А., в неї відсутня портативна комп'ютерна техніка для оформлення та посвідчення заповіту на дому. Тобто, виготовлення тексту заповіту відбулося за відсутності заповідача, в офісі нотаріуса, а його нотаріальне посвідчення та реєстрація здійсненні до підписання правочину заповідачем удома. Крім того, нотаріусом порушено таємницю заповіту, адже оформлення та посвідчення правочину відбулось за участю відповідача, яка є зацікавленою особою в набутті спадкового майна.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Апеляційне провадження відкрито 3 грудня 2018 року.
ОСОБА_4, приватний нотаріус Українська Н.А. та ПАТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з'явились, повідомлені про час та місце розгляду справи (т. 3 а.с. 149;151). ПАТ КБ «ПриватБанк» подано заяву про розгляд справи без участі представника (т. 3 а.с.152).
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1, її представника адвоката Гретченко Л.Л., а також пояснення ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, за наступного.
Судом встановлено такі обставини:
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер спадкодавець ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 10). Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 72/72 від 14.10.2014 р., хвороба, що призвела до смерті: «Прорив крові в шлуночки мозку. Геморагічний інсульт головного мозку на фоні церебросклерозу» (т. 1 а.с.20).
За життя ОСОБА_6 складено заповіт 9 вересня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Знам'янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н.А. та зареєстрований в реєстрі за № 570. Згідно якого на випадок смерті спадкодавець робить таке заповідальне розпорядження: належну заповідачу квартиру АДРЕСА_1, заповідає ОСОБА_3.
Заповіт складено о 10 год. 40 хв. зі слів заповідача, записаний нотаріусом за допомогою загальноприйнятого технічного засобу, у двох примірниках, один з яких призначений для зберігання у справах приватного нотаріуса, а інший викладений на спеціальному бланку нотаріального документу для заповідача.
У зв'язку з хворобою заповідача заповіт складено та посвідчено удома за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.9).
21 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Знам'янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Поляковим О.О. заведена спадкова справа, після смерті спадкодавця ОСОБА_6 Із заявами про прийняття спадщини звернулися донька ОСОБА_1 та син ОСОБА_4
ОСОБА_3 подала 13.02.2015 р. заяву про прийняття спадщини за заповітом. ПАТ КБ «Приватбанк» подано претензію кредитора від 30.01.2016 р. на заборгованість у розмірі 7 869, 69 грн. (т. 1 а.с.62-111).
З виписного епікризу з історії хвороби № 341 про проходження лікування в неврологічному відділенні ДЗ «Відділкова лікарня ст. Знам'янка» ДП «Одеська залізниця» з 30.01.2013 р. по 14.02.2013 р.; виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 209629 про проходження лікування у відділенні нейрохірургії та серцево-судинної хірургії ДЛПЗ «Центральна клінічна лікарня Укрзалізниці» з 15.02.2013 р. по 24.04.2013 р.; виписки з історії хвороби № 1398 про проходження лікування в хірургічному відділенні ДЗ «Відділкова лікарня ст. Знам'янка» ДП «Одеська залізниця» з 04.05.2013 р.; виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 209629 про проходження лікування у відділенні нейрохірургії та серцево-судинної хірургії ДЛПЗ «Центральна клінічна лікарня Укрзалізниці» з 18.06.2013 р. по 05.07.2013 р.; виписного епікризу з історії хвороби № 2323 про проходження лікування в хірургічному відділенні ДЗ «Відділкова лікарня ст. Знам'янка» ДП «Одеська залізниця» з 23.07.2013 р. по 08.08.2013 р. встановлено, що ОСОБА_6 у період з 30.01.2013 р. по 08.08.2013 р. проходив лікування в Державному закладі «Відділкова лікарня ст. Знам'янка» ДП «Одеська залізниця» та у Центральній клінічній лікарні Укрзалізниці м. Харків, його діагноз: «Облітеруючий атеросклероз артерій нижніх кінцівок. Синдром Лериша. Хронічна ішемія нижніх кінцівок ІІІ-ІV ст. Стан після стентування лівої загальної клубової артерії 27.02.2013 р., аортоглубокобедрового шунтирування 07.03.2013 р., тромбектомії, профундопластики зліва 11.03.2013 р. Нагноєння післяопераційної рани лівої пахової області. Стан після ампутації ср/3 лівого бедра 08.05.2013 р. Стан після видалення лівої бранші протезу 26.06.2013 р. Свищевий хід.» (т. 1 а.с.15- 19).
Стороною відповідача на предмет заперечень доводів позивача, наданий сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду, який був дійсний до 22.02.2013 р. та свідчить про те, що наркологічних протипоказань до виконання роботи начальника поїзду в ОСОБА_6 не виявлено (т. 1 а.с.35). Як і не виявлено психіатричних протипоказань для виконання роботи начальника поїзду, про що свідчить медична довідка про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів, зі строком дії до 22.02.2016 р. (т. 1 а.с. 36).
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Вимогами ст. ст. 1233, 1234 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до ч.1 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
За положеннями статті 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.
Статтею 1248 ЦК України передбачено, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
Заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч. 1, ч. 2 ст. 1257 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Висновок такої експертизи стосується стану особи саме на момент вчинення правочину.
Колегія суддів, врахувавши докази досліджені судом першої інстанції, погоджується з висновком суду щодо відсутності правових підстав для визнання недійсним оспорюваного заповіту, оскільки позивачем не доведено належними, беззаперечними та переконливими доказами, що на час складення спадкодавець ОСОБА_6, не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, що заповіт складено за відсутності вільного волевиявлення заповідача та з порушенням вимог щодо його посвідчення.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.
Докази повинні бути не тільки належними, допустимими, достовірними, але й достатніми. Про що суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тобто, тягар доказування обставин викладених в позові, згідно з перерахованими нормами права, покладається на позивача. Саме ОСОБА_1 повинна надати докази недійсності оспорюваного правочину з підстав відсутності волевиявлення та порушень вимог форми і посвідчення правочину.
З метою повного і всебічного з'ясування обставин справи та об'єктивного дослідження доказів, на які посилаються сторони, а також у відповідності до вимог законодавства, 19 лютого 2018 року судом за клопотанням сторони позивача у справі призначено судову почеркознавчу експертизу (т. 2 а.с.170-171). На предмет доведення, що заповіт спадкодавець ОСОБА_6 не підписував, не виконував на ньому рукописного тексту та міг перебувати, під час його складання, у незвичному стані.
Висновком експерта № 37 від 07.05.2018 р., за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що не представляється можливим з'ясувати, чи виконано рукописний текст і підпис на заповіті та на примірнику заповіту ОСОБА_6, у зв'язку з тим, що виявлені збіжні ознаки, не дивлячись на їх стійкість, при наявних розбіжностях не створюють сукупності індивідуалізуючої почерк виконавця. Що ж стосується розбіжностей, то не вдалось визначити являються вони варіантами ознак почерку ОСОБА_6, які не проявилися в наданих зразках (у розпорядженні експерта мається дуже мала кількість зразків почерку, що не відповідають за часом, способом та умовами виконання до досліджуваного документу, а клопотання експерта про надання їх більшої кількості не задоволено), або ж свідчать про виконання даних рукописних записів іншою особою. Досліджувані рукописні записи та підписи вірогідніше за все здійснені під впливом на процес письма в момент їх виконання природних зовнішніх і внутрішніх збиваючих факторів, до яких можуть відноситися (втома писальної руки, фізична (м'язова втома), хворобливий стан, що впливає на порушення функціональності рухового апарату особи, стан пригніченості, хвилювання, збудження) (т. 2 а.с.186-210).
За клопотанням представника позивача та третьої особи в суді першої інстанції, відповідно до положень ч. 5 ст. 102 ЦПК України, надала пояснення експерт Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ОСОБА_10, з яких виходить, що для проведення експертизи було надано недостатню кількість зразків почерку виконавця, які б відповідали досліджуваному документу за часом, способом та умовами виконання.
Враховуючи, що висновком судової експертизи не встановлено факт підписання заповіту іншою особою, а не ОСОБА_6, легітимність документу позивачем не спростовано.
Судом відмовлено в задоволенні клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, для дослідження підписів і почерку заповідача виконаних ним в журналі обліку викликів приватного нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням нотаріальної контори та в реєстрі нотаріальних дій (оригінали оглянуті судом першої інстанції), не встановлена обґрунтованість такої вимоги та її доцільність.
Численні захворювання ОСОБА_6 жодним чином не підтверджують того, що складаючи заповіт він перебував у стані, коли не міг усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, належні та допустимі докази протилежного суду не надано.
Клопотань про призначення у справі відповідної експертизи, з метою встановлення стану заповідача на час складання оспорюваного заповіту, позивачем не заявлялось.
А відтак, матеріалами справи не містять доказів про неспроможність ОСОБА_6 в момент складання заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними. Покази свідка ОСОБА_6 (брат), за якими спадкодавець через хворобу був пригнічений та почав зловживати алкогольними напоями, не є переконливими в розумінні цивільно-процесуального законодавства, які безумовно доводять про такий стан заповідача, що вплинуло на його волевиявлення.
Підставою для визнання правочину недійсним за ст. 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент його вчинення розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Висновок про тимчасову недієздатність слід робити перш за все на основі доказів, які свідчать про внутрішній стан особи в момент складання заповіту. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами у справі, будь-які зовнішні обставини (показання свідків тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що волевиявлення заповідача було вільним та спрямованим на передачу майна саме ОСОБА_3.
Доказів того, що спірний заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення суду не надано.
Форма посвідченого заповіту відповідає положенням ст. 1247 ЦК України. А саме, заповіт складений у письмовій формі, і зазначенням місця та часу його складання, підписаний особисто заповідачем. У відповідності до положень ст.1248 ЦК України записаний на прохання заповідача, за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, прочитаний ОСОБА_6 вголос. Нотаріусом встановлено особу заповідача, його волевиявлення, дійсні наміри, перевірено дієздатність. Підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії не встановлено. Заповіт, у відповідності до вимог ЗУ «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. (зі змінами і доповненнями), ЦК України, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МУЮ від 22.02.2012 р. № 296/5, посвідчено на дому, за місцем реєстрації та проживання заповідача, у зв'язку з його хворобою.
Таким чином, загальні вимоги до форми та порядку посвідчення заповіту дотримано.
Нерозбірливий почерк заповідача не змінює змісту заповіту.
Із доказів, наявних в матеріалах справи, не вбачається, що під час вчинення нотаріальних дій ОСОБА_6 скаржився на будь-які фізичні вади, які б перешкоджали йому самостійно прочитати заповіт.
Оспорюваний правочин не суперечить актам цивільного законодавства, при його складанні нотаріусом перевірено дієздатність заповідача, вільність волевиявлення і відповідність внутрішній волі та меті (наслідкам), яку він переслідував.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що приватним нотаріусом порушено вимоги щодо посвідчення заповіту, оскільки виготовлення його тексту відбулось за відсутності заповідача, в офісі нотаріуса, не спростовують правильних висновків суду. Сам факт, що заповідач не був присутній у офісі нотаріуса під час технічного виготовлення тексту заповіту і його роздрукування, не є підставою для визнання правочину недійсним, дана обставина не є викривленням волі заповідача чи його фальсифікації, або актом тиску на нього, чи порушенням таємниці заповіту, оскільки такі дії вчинені безпосередньо нотаріусом, тобто єдиною довіреною у даному питанні (складенні заповіту) посадовою особою.
Технічне підготування тексту заповіту після бесіди нотаріуса з заповідачем і з'ясування його дійсної волі щодо змісту заповіту, з використанням комп'ютерної техніки в офісі нотаріуса - у тій послідовності дій, як їх виконав нотаріус - не вказує на неправдивість відомостей щодо місця складення і посвідчення заповіту.
Беззаперечно у даному випадку вважається, що заповіт складений заповідачем за місцем його проживання, тобто за місцем, де ОСОБА_6 здійснив вольове розпорядження на випадок своєї смерті, підписав заповіт у присутності нотаріуса, і де нотаріус його посвідчив.
Виклик нотаріуса відповідачем ОСОБА_3, для встановлення намірів заповідача та посвідчення заповіту, не підтверджує той факт, що вона була присутньою при його оформленні.
Враховуючи викладене, з урахуванням предмету та правових підстав позову, пояснень сторін, наданих сторонами доказів, суд першої інстанції прийшов до законного і обґрунтованого висновку, що волевиявлення заповідача ОСОБА_6 було вільним та відповідало його внутрішній волі. Порушень при оформленні заповіту, які впливають на дійсність правочину судом не встановлено. У зв'язку з чим, відсутні передбачені ст. 225 та ст. 1257 ЦК України підстави для визнання оскаржуваного заповіту недійсним.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються як в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цих межах.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Гретченко Лариси Леонідівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 18 лютого 2019 року.
Головуючий суддя:
Судді: