Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/84/19 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 115 (93, 94) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
29.01.2019 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому кримінальне провадження №12017120170001135 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_9 та в його інтересах захисника ОСОБА_7 на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 29.10.2018 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іванівка, Кіровоградського району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, з професйно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , немаючого судимостей,
визнано винуватим у вчинені злочинів передбачених ч.2 ст.146, ч.1 ст.115 КК України та призначено покарання: за ч.2 ст.146 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки; за ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років.
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженеця с. Іванівка, Кіровоградського району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, з професійно-технічною освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню доньку, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.
Згідно ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_10 : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Звільнено ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році".
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави судові витрати за проведення експертиз у сумі 5448,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави судові витрати за проведення експертиз у сумі 5448,80 грн.
Також вироком вирішено долю речових доказів у відповідності до ст. 100 КПК України,
Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_9 вчинив незаконне позбавлення волі людини, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, та умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. ОСОБА_10 вчинив незаконне позбавлення волі людини, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин.
27.08.2017 року близько 19.00 год., ОСОБА_9 , разом з ОСОБА_10 , перебували біля будинку ОСОБА_11 , який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , де ОСОБА_9 , за попередньою змовою з ОСОБА_10 , діючи умисно, цілеспрямовано, взяли потерпілого ОСОБА_12 , та проти його волі потягли на вулицю до автомобілю «CITROEN», державний номер НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_10 , та поклали його до багажного відділення, тобто протиправно перешкоджали потерпілому переміщатися по території вказаного домоволодіння та обмежуючи права потерпілого передбачені ст.33 Конституції України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.13 Загальної декларації прав людини, ст.2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав та основних свобод людини, ст.12 Міжнародного пакту про громадські та політичні права, якими передбачено право вільно пересування людини по території держави, на території якої вона знаходиться. В подальшому ОСОБА_10 , за попередньою змовою з ОСОБА_9 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, незаконно позбавляючи волі ОСОБА_12 , утримуючи його близько 15 хвилин в багажному відділенні автомобілю, відвезли до лісосмуги, що розміщена за с. Безводня, Кіровоградського району, Кіровоградської області.
Крім того, 27.08.2017 року близько 19.15 год., ОСОБА_9 , перебуваючи у лісосмузі, яка розташована за с. Безводня, Кіровоградського району, Кіровоградської області, затіяв сварку з ОСОБА_12 , в ході якої у ОСОБА_9 , виник умисел на скоєння умисного вбивства ОСОБА_12 . Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_9 , діючи умисно та цілеспрямовано, з метою реалізації свого злочинного умислу, наніс удар кулаком правої руки в область грудей потерпілого ОСОБА_12 , від чого він зігнувся та присів. В подальшому ОСОБА_9 , взяв мотузку, яку приніс з собою, один кінець намотав на шию потерпілого ОСОБА_12 , а інший кінець мотузки перекинув через гілку дерева, та зав'язав його, тим самим підвісивши потерпілого ОСОБА_12 , внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №750 від 29.09.2017 року, у вигляді странгуляційної борозди в верхній третині шиї, крововиливу в м'які тканини шиї. Смерть ОСОБА_12 , настала на місці події від механічної асфіксії, що розвилась внаслідок здавлювання органів шиї при повішанні, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупу та судово-гістологічної експертизи.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій оспорюючи фактичних обставин справи та юридичної кваліфікації дій засудженого, просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону який не підлягає застосуванню, в частині призначення покарання ОСОБА_10 .
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 146 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, звільнити його від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію». У решті вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 29.10.2018 року залишити без змін.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України.
Отже, відповідно до положень вказаного Закону звільнити від відбування покарання на підставі амністії можна осіб, яким призначено тільки покарання у виді позбавлення волі та від інших покарань, не пов'язаних з позбавлення волі.
Суд першої інстанції призначив покарання ОСОБА_10 у виді позбавлення волі і звільнив останнього від його відбування спочатку на підставі ст. 75 КК України, а потім на підставі ст.1 Закону України «Про амністію», тобто районний суд застосував два види звільнення від відбування покарання до однієї особи.
Таким чином прокурор вважає, що з урахуванням клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 , звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції застосував незаконно.
Захисник ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі просить оскаржуваний вирок стосовно ОСОБА_9 по обвинуваченню у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 115 КК України, скасувати і закрити відносно нього кримінальне провадження.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуваний вирок є необґрунтованим та незаконним, а викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Захисник зазначає, що стороною обвинувачення не було надано доказів та спростовано у судовому засіданні покази, які надав ОСОБА_9 , про свою не причетність до повішання ОСОБА_12 і які б підтверджували, що ОСОБА_9 , дійсно скоїв інкриміноване йому правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України. Також в судовому засіданні не було встановлено мотивів та умислу, які б спонукали ОСОБА_9 , скоїти вбивство ОСОБА_12 .
Також, стороною обвинувачення не було надано доказів та спростовано судовому у засіданні покази, які надав ОСОБА_9 , щодо незаконно позбавлення волі людини, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Все обвинувачення ґрунтується лише на здогадках та припущеннях сторони обвинувачення та свідків по даному провадженню.
Більше того, відповідно до протоколу огляду місця події від 28.08.2017 року, яким оглянуто лісосмугу поблизу с. Безводня, Кіровоградського району, Кіровоградської області - верхній кінець мотузки був намотаний на гілку на висоті близько 2-х метрів над землею, а ніжні кінцівки ОСОБА_13 зігнуті в кульшових та колінних суглобах, тобто ОСОБА_14 майже сидів на землі, а тому сторона захисту не виключає можливість скоєння самогубства ОСОБА_15 .
Твердження сторони обвинувачення про неможливість скоєння самогубства ОСОБА_15 , оскільки він, нібито, не міг піднімати руки вгору в наслідок перенесеного інсульту не мають ніякого підґрунтя, оскільки допитані в судовому засіданні свідки стверджували, що ОСОБА_14 самостійно носив відра з водою, а тому мав силу в руках. Крім того, в матеріалах провадження відсутні будь-які докази перенесеної ОСОБА_15 хвороби серця та її наслідків.
Таким чином на думку захисника, обвинувачення ОСОБА_9 у незаконному позбавленні волі людини та умисного протиправного заподіяння смерті людині ґрунтується лише на факті виявленого трупа ОСОБА_12 , а також здогадок та припущень сторони обвинувачення, потерпілої та деяких свідків. Будь-яких інших доказів причетності ОСОБА_9 до вчинення злочинів, органами досудового слідства не наведено.
Підтримуючи позицію свого підзахисного, захисник вважає, що в судовому засіданні не було встановлено та підтверджено доказами вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115 та ч. 2 ст. 146 КК України. Виходячи з показів обвинуваченого ОСОБА_9 , показів свідків, та досліджених в судовому засіданні доказів і обставин кримінального провадження сторона захисту вважає, що в діяннях ОСОБА_9 , відсутній склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115 та ч. 2 ст. 146 КК України.
Захисник зазначає, що висновки суду першої інстанції, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження встановленим в судовому засіданні, оскільки висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду та наявні суперечливі докази, які мають істотне значення для висновків суду, і з судового рішення не зрозуміло, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
Обвинувачений ОСОБА_9 у своїй апеляційній скарзі також просить вирок стосовно нього скасувати та кримінальне провадження закрити.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки експертиз не виявили його перебування у лісосмузі де був знайдений труп ОСОБА_16 . Також, експертиза не виявила біологічних часток та часток його одягу на ОСОБА_16 . Також не виявлено часток з одягу та біологічних часток ОСОБА_17 на його речах.
Крім того, відповідно до показів свідків вбачається, що він товаришував з ОСОБА_17 , а тому не міг зробити йому щось погане, а тим більш повісити його.
Також обвинувачений вважає, що його невинуватість підтверджується негласними слідчими діями (відео-аудіо фіксацією), де добре видно, як свідок ОСОБА_18 указує на те, що свідок ОСОБА_19 говорить про те, що ОСОБА_20 питав у нього, чи не прийшов ще ОСОБА_21 до дому, оскільки вони розійшлись у різні сторони.
Таким чином, обвинувачений вважає, що його вина у інкримінованих йому злочинах спростовується наведеними доказами.
Заслухавши суддю доповідача, прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала свою апеляційну скаргу та заперечила щодо задоволення апеляційних скарг інших учасників; думку обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали свої апеляційні скарги та щодо вирішення питання апеляційної скарги прокурора, залишили на розсуд суду; обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_22 , які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, а питання щодо апеляційних скарг інших учасників залишили на розсуд суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновків, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України та закріпленої ст. 22 КПК України загальної засади змагальності кримінального провадження, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 146 КК України, окрім повного визнання своєї вини, ґрунтується на достовірних та узгоджуваних між собою доказах, які зібрані у передбаченому кримінально-процесуальним законом порядку, належно оцінені судом та наведені у вироку. Даний висновок суду першої інстанції жодним учасником судового провадження оскаржений не був, в тому числі і самим обвинуваченим.
Зважаючи на те, що доведеність вини та кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_10 ніким з учасників судового розгляду не оспорюється, колегія суддів не надає юридичної оцінки доказам у кримінальному провадженні, та вважає його вину доведеною, а кваліфікацію дій за ч. 2 ст. 146 КК України, як незаконне позбавлення волі людини, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, правильною.
Разом з цим, як вбачається з апеляційних скарг захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого та обвинуваченого ОСОБА_9 , стороною захисту поставлено питання про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 за відсутністю у його діях кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146 та ч. 1 ст. 115 КК України.
Однак, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 146 КК України, як незаконне позбавлення волі людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, та у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог ст. 94 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_9 вину в інкримінованих злочинах не визнав у повному обсязі та пояснював в суді першої інстанції, що в кінці серпня 2017 року, післяобідній час він йшов в с.Іванівка, Кіровоградського району та області, де проживає його матір, по дорозі зустрів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які їхали на автомобілі та запропонували поїхати з ними до ОСОБА_11 в с.Безводня, Кіровоградського району та області. Погодившись, він сів до салону автомобіля, по приїзду до домоволодіння ОСОБА_11 , він зустрів її дядька та водночас свого знайомого ОСОБА_12 , з яким навчалися в одному класі. Він, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , на подвір'ї домоволодіння, випивали горілку, ОСОБА_12 також вживав алкоголь, при цьому йому допомагав пити ОСОБА_10 . Під час застілля ОСОБА_11 жалілася, що колись давно ОСОБА_12 зґвалтував її, однак для нього це не було новиною, оскільки люди в селі розповідали про даний випадок вже досить давно. Також вирішили, що будуть їхати на річку купатися. Проте, перед тим, ОСОБА_10 поїхав в магазин по продукти. Коли повернувся, то він з ОСОБА_12 був на подвір'ї, розмовляли, а ОСОБА_11 перебувала в будинку. Перед від'їздом, ОСОБА_12 виявив бажання їхати з ними, однак ОСОБА_10 не хотів брати його до салону автомобіля, бо він був брудний тому домовилися, що ОСОБА_12 буде їхати в багажному відділенні салону автомобіля. В той час, коли він зайшов у двір за харчами та горілкою, взяв з собою мотузку. Перебуваючи на дворі побачив, як ОСОБА_10 взяв ОСОБА_12 під руки та поклав до багажника автомобіля. ОСОБА_12 не пручався, оскільки особисто виявив бажання їхати в багажнику. Коли він повернувся до автомобіля, ОСОБА_12 вже перебував у багажнику, потім сів на заднє пасажирське сидіння, а згодом вийшла ОСОБА_11 , яка сіла на переднє пасажирське сидіння. Від'їхавши від будинку, через декілька хвилин ОСОБА_12 почав кричати, щоб зупинили автомобіль та звав ОСОБА_11 . На вимогу ОСОБА_11 , ОСОБА_10 зупинив автомобіль, вона вийшла з салону, та в цей час вони з ОСОБА_10 вирішили від'їхати подалі, щоб сходити до туалету. Під час руху автомобіля, ОСОБА_12 знову почав кричати, щоб зупинили автомобіль, на його вимогу ОСОБА_10 зупинив транспорт та допомогли вилізти ОСОБА_12 з багажного відділення автомобіля. Перебуваючи у трьох випили приблизно по 50 грамів горілки, у ОСОБА_10 скрутило живота, тому він повідомив, що від'їде справити потребу та розверне автомобіль у протилежному напрямку. Коли ОСОБА_10 поїхав, вони з ОСОБА_12 залишилися у двох, при цьому у ОСОБА_12 в руках була мотузка. Згодом йому також захотілося в туалет, тому він пішов на поле, де був соняшник, а коли повернувся ОСОБА_12 вже не було на місці. Через 5-7 хвилин повернувся ОСОБА_10 , запитав де ОСОБА_12 , однак він не знав та вирішивши не чекати його та не шукати поїхали за ОСОБА_11 , оскільки подумали, що він прийде додому самотужки. Забравши ОСОБА_11 з того місця, де її залишили, поїхали до кладовища, де ОСОБА_11 хотіла відвідати могилу батька та пом'янути його. Після чого роз'їхалися по домівках. Після того, як ОСОБА_12 зник він не бачив його, поки його не знайшли підвішеним у лісосмузі.
Не зважаючи на невизнання ОСОБА_9 своєї вини у повному обсязі, його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.1 ст. 115 України, підтверджується сукупністю зібраних по справі достовірних доказів. Зокрема висновки суду першої інстанції підтверджуються показами обвинуваченого ОСОБА_10 та свідків, які вони надали під час судового розгляду в суді першої інстанції, а саме:
-показами обвинуваченого ОСОБА_10 , який в суді першої інстанції пояснював, що він разом з ОСОБА_23 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 вирішили допити горілку на подвір'ї домоволодіння ОСОБА_11 , ОСОБА_12 весь час перебував поряд. Оскільки горілки було вдосталь, їм не вистачало їжі він попросив ОСОБА_11 принести до столу щось поїсти, однак та у відповідь почала скаржитися, що їжі вдома майже немає, мовляв ОСОБА_12 забирає в неї всі гроші, а колись давно ОСОБА_12 її зґвалтував, проте вона заяви до правоохоронних органів не писала. ОСОБА_9 ще раніше знав про зґвалтування ОСОБА_11 . Потім вирішили поїхати на ставок, щоб покупатися, і коли він після приїхав з магазину до нього підійшов ОСОБА_9 , який сказав: «Давай візьмемо ОСОБА_12 з собою, я хочу його трішки провчити». Він погодився, однак не хотів брати його в салон автомобіля, оскільки ОСОБА_12 був замурзаний, вирішили покласти його в багажне відділення автомобіля. ОСОБА_11 в цей час перебувала в будинку, він з Шелестом взяли ОСОБА_12 під руки та за один маневр дотягли його до автомобіля, який був розташований за 3 метри від воріт, стороною водія до воріт. Кришка багажника в автомобілі не зачинялася та не фіксувалася у відчиненому положенні, а тому він однією рукою тримав відчиненою кришку багажного відділення, а іншою рукою тримав ОСОБА_12 під пахвою, а ОСОБА_9 тримав за ноги, так і поклали ОСОБА_12 до багажника автомобіля і опустили кришку. Він сів за кермо автомобіля, а ОСОБА_9 побіг на подвір'я зібрати залишки їжі та алкоголю, повернувся та сів на заднє сидіння автомобіля, а через декілька хвилин з будинку вийшла ОСОБА_11 , яка оббігла автомобіль з заду, та сіла на переднє пасажирське сидіння, вони поїхали до ставка. ОСОБА_12 з моменту, як вони його тягли весь час мовчав, не пручався, а приблизно через 5 хвилин, після від'їзду почав вигукувати: «Валя!». ОСОБА_11 почула вигуки, та попросила зупинити автомобіль, на її вимогу він зупинив транспорт, вона вийшла з салону автомобіля та відкрила задні дверцята, де сидів ОСОБА_9 , який теж вийшов з машини та пересів на переднє пасажирське сидіння, де сиділа ОСОБА_11 , та сказав їхати. В цей час він відчув дискомфорт в животі, тому вирішив від'їхати подалі, щоб сходити в туалет. ОСОБА_11 залишилася сидіти навприсядки, де вони її залишили. Проїхавши приблизно 300 метрів, зупинилися, вийшли з автомобіля та дістали з багажного відділення ОСОБА_12 , який з ОСОБА_9 залишались на місці, а він проїхав вперед, щоб справити потребу та розвернути автомобіль в протилежний напрямок. Коли приїхав назад, то на місці вже не було ні ОСОБА_9 , ні ОСОБА_12 .. Він посигналив і проїхав трішки вперед, згодом почув, як хтось сідає на заднє сидіння і в дзеркалі заднього виду побачив ОСОБА_9 , проте ОСОБА_12 з ним вже не було. На запитання, де ОСОБА_12 , ОСОБА_9 відповів: «Та сам прийде». Оскільки йому набридла морока з ОСОБА_12 , який не міг сам нормально пересуватися, вирішив не чекати його та поїхати. Забрали ОСОБА_11 , яка теж запитала про ОСОБА_12 нащо ОСОБА_9 відповів аналогічно. Потім вирішили поїхати на кладовище, відвідати могили близьких, а вже після того роз'їхалися по домівкам. Також додав, що конфлікту між ними та ОСОБА_12 не було;
-потерпіла ОСОБА_24 суду першої інстанції пояснювала, що ОСОБА_12 являється її рідним братом, з яким вони проживали разом з 2011 року, а також з ними проживали її син та донька ОСОБА_11 з дітьми. Зазначала, що ОСОБА_12 переніс два інсульти, перший він переніс нормально, без наслідків, а вже після другого випадку в ОСОБА_12 було порушено мовлення та хода, він самостійно не міг нормально ходити, їсти, обходити себе, не міг зав'язати шнурки чи застібнути сорочку, а також після інсульту, не вживав спиртних напоїв. Увечері 26.08.2017 року вона разом з сином перебувала у своєї дочки ОСОБА_25 в с.Соколівське, Кіровоградського району та області. Повернулися додому 28.08.2017 року, оскільки зателефонувала донька та повідомила, що ОСОБА_12 зник. Приїхавши додому вона дізналася від своєї доньки ОСОБА_11 , що вони разом з ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , в них вдома, випивали алкогольні напої. Під час розпиття алкогольних напоїв, ОСОБА_11 розповіла ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , як ОСОБА_12 зґвалтував її багато років тому. З даного приводу постійно колишній чоловік доньки ОСОБА_26 , пред'являв претензії до ОСОБА_12 , однак останній все заперечував. Після застілля, ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , поїхали на автомобілі ОСОБА_10 на ставок купатися. ОСОБА_11 сиділа спереду на пасажирському сидінні, ОСОБА_10 був за кермом, а ОСОБА_9 сидів на задньому сидінні. По дорозі на ставок ОСОБА_11 , почула, як з задньої частини салону автомобіля лунає голос ОСОБА_12 , обернулася назад, однак крім ОСОБА_9 на задньому сидінні нікого не було, лише поряд з ним лежала мотузка синього кольору. Потім, ОСОБА_11 попросила ОСОБА_10 зупинити автомобіль, вийшла з салону, відчинила задні дверцята, взяла вказану мотузку та викинула на землю. ОСОБА_9 в свою чергу підняв зазначену мотузку та сів до салону автомобіля, і разом з ОСОБА_10 поїхали в бік лісосмуги. В подальшому, виявили відсутність ОСОБА_12 , почали його шукати, питали у ОСОБА_10 , де його шукати, спершу той казав, що вони залишили його на кладовищі біля могили батька, а потім, що у лісосмузі. Викликали працівників поліції, 28.08.2017 року близько 05.30 год., ОСОБА_11 приїхала разом із слідчим та повідомила, що вони знайшли ОСОБА_12 в лісосмузі, повішеним. ОСОБА_12 жив важко, часто скаржився на тяжку долю через власну хворобу, що не має змоги допомагати, що не може піти на роботу, був незадоволений власним життям, однак спроб самогубства він ніколи не робив. Крім того, якби ОСОБА_12 мав на меті вкоротити собі віку, він би не зміг відійти на таку відстань самостійно та не міг зав'язати вузол. Також, зазначила, що ОСОБА_12 мав дружні стосунки з ОСОБА_9 , а з ОСОБА_10 не спілкувався;
-свідок ОСОБА_11 суду першої інстанції пояснювала, що померлий ОСОБА_12 є її дядьком, з ОСОБА_9 вона перебуває у дружніх відносинах, зі ОСОБА_10 знайомі. 27.08.2018 року близько 14.00 год. до неї додому приїхали ОСОБА_10 разом з ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , на автомобілі ОСОБА_10 , щоб попросити її брата допомогти копати картоплю, оскільки її брат в цей час перебував в с.Соколівське, Кіровоградського району та області, а тому вони попросили її допомогти на що вона погодилася. Копати картоплю поїхали в с.Іванівка, Кіровоградського району. Закінчили викопувати картоплю близько 16.00-17.00 год., після чого сіли вечеряти разом з ОСОБА_10 , ОСОБА_27 та ОСОБА_23 , який прийшов пішки від її будинку та випили на п'ятьох 1 літр горілки. В ході застілля вона розповіла, що в 14 років її зґвалтував ОСОБА_12 , який є її дядьком, однак заяви в правоохоронні органи вона не писала, оскільки це було давно і вони вже помирилися і вона не тримає на нього зла. ОСОБА_10 повідомив, що ОСОБА_12 та батько ОСОБА_12 вкрали з кладовища огорожу могили його батька. Потім, вона разом з ОСОБА_10 , ОСОБА_27 поїхали до магазину, по дорозі зустріли ОСОБА_9 , якого забрали з собою. Після заїзду до магазину, всі разом поїхали до неї додому. ОСОБА_27 одразу пішов до себе додому, оскільки проживає по сусідству, всі інші перебували в неї вдома. Згодом вона виявила, що залишила власний телефон в с.Іванівка, а тому вони разом із ОСОБА_10 повернулися назад, а ОСОБА_9 залишився чекати їх у неї вдома. ОСОБА_23 прийшов пішки до її будинку, і також перебував у них вдома. З с.Іванівка, Кіровоградського району, додому вона поверталася разом із ОСОБА_10 . Коли приїхали до неї, вона зайшла в будинок, щоб причесатися на 10-15 хвилин, а ОСОБА_10 та ОСОБА_9 залишилися на подвір'ї разом із її дядьком ОСОБА_12 . Коли вона вийшла з будинку ОСОБА_12 вже не було, вони втрьох поїхали на автомобілі ОСОБА_10 купатися на ставок, останній був за кермом, вона сиділа на передньому пасажирському сидінні, а ОСОБА_9 сидів на задньому сидінні. Поїхали в бік ставка, однак по дорозі повернули в інший бік, на її запитання: «Навіщо?», хтось із обвинувачених відповів, щоб декого налякати. Під час руху автомобіля, вона почула, з задньої частини автомобіля, вигук: «Валя!», голос був схожий на голос її дядька ОСОБА_12 . Вона обернулася, однак ззаду сидів тільки ОСОБА_9 , а біля нього лежала мотузка синього кольору з вузлами, яка була схожа на мотузку з мотка, який перебуває у них вдома, вона зрозуміла, що відбувається щось незрозуміле, та попросила зупинити автомобіль. Коли ОСОБА_10 зупинив транспорт, вона вийшла з салону та відчинила задні дверцята автомобіля та викинула мотузку з салону автомобіля на землю в поле, проте ОСОБА_9 вискочив з салону автомобіля підібрав зазначену мотузку і заскочив на переднє сидіння автомобіля, і вони зі ОСОБА_10 зірвавшись із місця поїхали у бік лісосмуги, а вона залишилася одна на полі. Приблизно на відстані 1 км їхній автомобіль зупинився, навколо них була курява та пилюка, а через 10-15 хвилин вони повернулися назад. Та вона запитала у них, що відбулося та де перебуває ОСОБА_12 , а ОСОБА_9 відповів, що він в лісосмузі, де кинув йому мотузку і сказав: «Вішайся!». Проте, ОСОБА_12 підібрав мотузку і втік вздовж лісосмуги. Вона подумала, що ОСОБА_12 втік від них та пізніше прийде додому, а тому поїхала з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на кладовище, де вони також пили горілку та відвідали могили своїх близьких, вона особисто була на могилі свого батька. Після повернення додому вона лягла спати, прокинувшись близько 04.00 год. виявила відсутність ОСОБА_12 , його ліжко було порожнє. Вона зателефонувала братові та повідомила про відсутність дядька, однак попросила не турбувати матір, поки вона не довідається, де дядько. Пройшовши по подвір'ю, вона побачила біля хвіртки один тапочок ОСОБА_12 і зрозуміла, що дядько не міг в одному тапку піти на вулицю, а тому запідозрила, що з ним щось сталося і зателефонувала своїй матері ОСОБА_24 та повідомила про зникнення ОСОБА_12 . Потім, викликали працівників поліції, які приїхали та забрали її до Кіровоградського районного відділення поліції, де вона повідомила про ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які возили ОСОБА_12 в лісосмугу, показала їм місце, де правоохоронці знайшли труп її дядька. На місце події вона не ходила. Також додала, що ОСОБА_12 мав поганий фізичний стан, оскільки переніс два інсульти та не міг підняти руки вище власної голови, не міг навіть зав'язати шнурки на власних штанях, у нього була порушена координація рухів ніг та рук, а також мовлення. Алкогольні напої після погіршення стану здоров'я практично не вживав. Із вказаних підстав ОСОБА_12 фізично не міг дістатися лісосмуги, котра розташована на відстані 1,5 км від їхнього домоволодіння, і взагалі він жодного разу не виявив бажання вкоротити собі віку, хоч і тяжко жив внаслідок хвороби. ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , перебували у дружніх відносинах, оскільки навчалися в одному класі;
-свідок ОСОБА_29 в районному суді пояснив, що обвинувачені є його знайомими, жодних стосунків з ними не підтримує, ОСОБА_12 являється його дядьком, а потерпіла ОСОБА_24 його матір'ю. Пояснив, що він не був безпосереднім свідком подій. Вранці 28.08.2017 року йому зателефонувала його сестра ОСОБА_11 , яка повідомила, що їхній дядько ОСОБА_12 зник. Через деякий час ОСОБА_11 перетелефонувала та сказала, що знайшла один тапочок дядька біля хвіртки. Близько 11.00 год. зідзвонилися знову, дядька ще не було, а тому разом з чоловіком сестри ОСОБА_30 на його автомобілі поїхали шукати ОСОБА_12 , однак їх пошуки виявилися марними. Пізніше працівники поліції привезли його сестру ОСОБА_25 та ОСОБА_10 . Сестра повідомила, що тіло дядька знайшли в лісосмузі. Крім того, вказав, що ОСОБА_12 мав поганий фізичний стан, оскільки переніс два інсульти та не міг підняти руки вище власної голови, у нього була порушена координація рухів ніг та рук, а також мовлення, не міг себе обходити в повному обсязі без сторонньої допомоги. ОСОБА_9 перебував у дружніх відносинах з ОСОБА_12 , були однокласниками. Стосовно факту зґвалтування пояснив, що ОСОБА_11 повідомляла про вказані події кілька років тому, однак вказала, що минуло багато років та вона не тримає на дядька зла і пробачила його, вона не згадувала вказаний факт у його присутності;
-свідок ОСОБА_25 суду першої інстанції пояснила, що ОСОБА_12 являється її дядьком, а потерпіла ОСОБА_24 є її матір'ю. Вранці 28.08.2018 року брату зателефонувала їх сестра ОСОБА_11 , яка повідомила, що з дому зник їхній дядько ОСОБА_12 . Згодом ОСОБА_11 зателефонувала знову та розповіла, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 приїхали і забрали ОСОБА_12 з дому, запхнули дядька в багажне відділення автомобіля та повезли в лісосмугу, у зв'язку із чим вона викликала працівників поліції. Приблизно в обідній час, працівники правоохоронних органів приїхали до неї додому, а потім разом поїхали додому до ОСОБА_10 , якого забрали з собою, і всі разом поїхали в с.Безводня, Кіровоградського району. Особисто її завезли до матері додому, а самі поїхали в бік лісосмуги. ОСОБА_10 розповідав правоохоронцям, що вони не чіпали ОСОБА_12 і той втік від них, однак вона йому не повірила. Через деякий час її викликали до відділення поліції, де повідомили, що ОСОБА_12 було знайдено повішеним у лісосмузі. Потім вона супроводжувала труп дядька до моргу, де отримала довідку про смерть ОСОБА_12 та проаналізувавши її зміст, зробила висновок, що ОСОБА_12 27.08.2017 року близько 18.00 год. був побитий та задушений, а потім підвішений на мотузці. Також, зазначила, що ОСОБА_12 мав поганий фізичний стан, оскільки переніс два інсульти та не міг підняти руки вище власної голови, у нього була порушена координація рухів ніг та рук, а також мовлення, не міг себе обходити в повному обсязі без сторонньої допомоги. Вона неодноразово допомагала йому одягатися та роздягатися, кормила його, оскільки він навіть їсти сам не міг;
-свідок ОСОБА_23 суду пояснив, що приблизно у вересні 2017 року, в дообідній час, прийшов у гості до ОСОБА_11 . Після обідньої години, до ОСОБА_11 приїхав на автомобілі ОСОБА_10 , який забрав її з собою, щоб вона допомогла йому викопати картоплю в с.Іванівка. ОСОБА_11 перед тим, як поїхати сказала йому чекати в неї дома, що вона скоро повернеться. ОСОБА_12 в цей час перебував вдома. Чекав майже до вечора, однак не дочекавшись, пішов до тітки ОСОБА_10 , та по дорозі зайшов в магазин, де придбав пляшку горілки. Прийшовши на місце, побачив, що ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_27 закінчували копати картоплю, він допоміг їм занести мішки з картоплею і як закінчили роботу, сіли вечеряти. Згодом ОСОБА_11 виявила, що залишила власний телефон у тітки ОСОБА_10 , тому ОСОБА_11 та ОСОБА_10 поїхали назад, щоб забрати телефон, а повернулися вже втрьох із ОСОБА_9 . Коли вони приїхали втрьох сіли випивати горілку, ОСОБА_12 в цей час перебував поряд з ними, однак він не пам'ятає, щоб ОСОБА_12 вживав тоді алкоголю. Потім він ліг спати, ОСОБА_12 до цього весь час перебував поряд з їхньою компанією. Зранку його розбудила ОСОБА_24 , яка є матір'ю ОСОБА_11 та сестрою ОСОБА_12 , яка є господаркою будинку в якому він спав, та почала розпитувати про місцезнаходження ОСОБА_12 . Разом з ОСОБА_24 перебували працівники поліції, ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_25 . Він розповів, що останній раз бачив ОСОБА_12 , як йшов лягати спати. Через деякий час він пішов до себе додому. Також зазначив, що ОСОБА_12 мав погане здоров'я та фізичний стан, через хворобу, яку саме він не знає, у нього була порушена координація рухів. ОСОБА_12 не міг себе обходити в повному обсязі без сторонньої допомоги, не міг зав'язати собі шнурки, застібнути ґудзика на сорочці. ОСОБА_12 та ОСОБА_9 перебували у дружній відносинах, про сварки чи суперечки між ними ніколи не чув;
-свідок ОСОБА_27 районному суду пояснив, що перебуває у гарних відносинах з ОСОБА_10 , якого знає близько 12 років. В кінці серпня 2017 року він перебував в себе вдома в с.Іванівка, до нього приїхав ОСОБА_10 , який попросив допомогти йому викопати картоплю на що він погодився, також з собою взяли ОСОБА_11 . Коли копали картоплю ОСОБА_11 розповідала, що колись давно її зґвалтував рідний дядько ОСОБА_12 , а він попросив її більше не згадувати про даний факт. ОСОБА_10 не міг чути цієї розмови, оскільки перебував далеко від них. Коли закінчили роботу, сіли вечеряти та розпили втрьох з ОСОБА_11 та ОСОБА_10 пляшку горілки. Після чого, разом повернулися назад, приїхавши до будинку ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_4 , особисто він одразу пішов до себе додому. ОСОБА_9 в той день з ними не було і взагалі його тоді не бачив. Крім того вказав, що у ОСОБА_12 була порушена координація рухів рук та ніг, а тому він погано ходив.
Крім показів потерпілої та свідків, вина ОСОБА_9 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні письмовими доказами, які досліджено судом першої інстанції в ході судового розгляду, а саме:
- витягами з ЄРДР від 01.09.2017 року та 25.10.2017 року, згідно яких 28.08.2017 року зафіксовано подію вчинення злочину (т.1, а.с.62-65);
- рапортом старшого інспектора - чергового Кіровоградського РВП КВП ГУНП в Кіровоградській області від 28.08.2017 року, згідно якого ОСОБА_11 повідомила, що 28.08.2017 року між селами Іванівка та Дар'ївка Кіровоградського району та області, приблизно о 18.00 год., виявила труп повішаного ОСОБА_12 (т.1, а.с.69);
- рапортом старшого слідчого Кіровоградського РВП КВП ГУНП в Кіровоградській області від 28.08.2017 року, згідно якого в ході допиту ОСОБА_11 було встановлено, що 27.08.2017 року, близько 19.00 год., ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перебуваючи в будинку ОСОБА_11 , який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , незаконно позбавили волі ОСОБА_12 утримуючи його близько 15 хвилин в багажному відділенні автомобіля, вивезли до лісосмуги, що розташована за с. Безводня, Кіровоградського району та області (т.1, а.с.75);
- протоколом огляду місця події від 28.08.2017 року із фототаблицею, яким оглянуто домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 (т.1, а.с.100-106);
- протоколом огляду місця події від 28.08.2017 року із фототаблицею, яким оглянуто лісосмугу поблизу с. Безводня, Кіровоградського району Кіровоградської області, де знаходився труп ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у підвішеному стані, нижні кінцівки трупа перебували на землі зігнуті в суглобах, на тілі виявлено тілесні ушкодження (т.1, а.п.107-114);
- протоколом огляду місця події від 28.08.2017 року із фототаблицею, яким оглянуто автомобіль Citroen С5, номерний знак НОМЕР_1 , сірого кольору, яким користується ОСОБА_10 , яким виявлено та вилучено: недопалок в попільничці; коврик з багажного відділення автомобіля з фрагментами волосся; чохли з передніх сидінь з фрагментами волосся, свідоцтво про реєстрацію автомобіля Citroen С5, номерний знак НОМЕР_1 (т.1, а.с.116-124);
- протоколом огляду місця події від 29.08.2017 року із фототаблицею, яким оглянуто труп ОСОБА_12 в приміщенні моргу Кіровоградського обласного бюро СМЕ, в ході огляду трупа виявлено садна в області лоба з ліва, та вилучено труси темно-білого кольору, футболку білого кольору, спортивні штани, один тапочок, полімерну мотузку світло синього кольору (т.1, а.с.125-121);
- лікарським свідоцтвом про смерть №796 від 29.08.2017 року, дата смерті ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - ІНФОРМАЦІЯ_4 , причина смерті - механічна асфіксія від повішання, напад з повішанням з метою вбивства (т.1, а.с.133);
- протоколом пред'явлення речей для впізнання по фотознімках від 29.10.2017 року, згідно якого свідок ОСОБА_11 впізнала мотузку, яку бачила 27.08.2017 року в салоні автомобіля ОСОБА_10 , яку в подальшому забрав ОСОБА_9 (т.1, а.с.191-196);
- висновком експерта №750 від 29.09.2017 року та від 11.10.2017 року, згідно яких причиною смерті ОСОБА_12 являється механічна асфіксія, яка розвилася в результаті здавлювання органів шиї при повішанні. На трупі ОСОБА_12 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: странгуляційної борозди верхньої третині шиї, крововиливу в м'які тканини шиї; також виявлено мілкі, однотипні садна в області (1) верхньої третини грудної клітки справа по передньої поверхні; по тильній поверхні проксимальних фаланг3, 4, 5, пальців правої кисті (3); в проекції гребня правої клубової кістки (1), по пахвовій лінії; в області лівого коліна (1); в області правого та лівого гомілковостопного суглоба по внутрішній поверхні, у виді груп - з права чітко вирізняються одинадцять (11), з ліва чітко вирізняються чотири (4). Тілесні ушкодження у вигляді странгуляційної борозди шиї утворилися при житті, в результаті травматичного контакту з ймовірно гнучким об'єктом, маючий продовгувату форму, з округлим поперечним січенням, яким міг являтися шнур (мотузка, шпагат, і тому подібне), перебуває у причинному зв'язку із настанням смерті і в сукупності з явленням механічної асфіксії, від здавлення органів шиї у живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя в момент заподіяння. Другі тілесні ушкодження у виді саден тулуба і кінцівок утворилися при житті, в результаті травматичного контакту з тупим об'єктом і з об'єктом, маючий різко обмежену контактуючу поверхню, діючу тангенціально (під певним кутом) відносно слідосприймаючої поверхні шкіри, у причинному зв'язку із настанням, не перебувають і у живих осіб мають ознаки легких тілесних ушкоджень. В крові трупа ОСОБА_12 етилового алкоголю не виявлено. Тілесних ушкоджень які могли б утворитися в результаті падіння з положення стоячи на площину, боротьби - самооборони, при проведені експертизи трупа не виявлено. Індивідуальні ознаки предмету яким було заподіяно тілесні ушкодження, не відобразилися (т.2, а.с.3-5, 14-16);
- висновком експерта №3039 від 31.08.2017 року, згідно якого в крові від трупа ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не виявлені: метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий спирти (т.2, а.с.6);
- висновками експерта №541 від 30.08.2017 року та №653 від 11.10.2017 року, згідно яких визначено групову належність крові ОСОБА_12 (т.2, а.с.8-9, 19-20);
- висновком експерта №1273-1274 від 11.09.2017 року, згідно якого в шкірі шиї странгуляційна борозда. В легенях деякі ознаки, які зустрічаються при асфіксії. Постінфарктний та атеросклеротичний кардіосклероз. Крововилив в м'які тканини сонних артерій. Прижиттєві периваскулярні крововиливи в язику без кліткової реакції (т.2, а.с.10-11);
- висновком експерта №567 від 07.09.2017 року, згідно якого визначено групову належність крові ОСОБА_10 (т.2, а.с.24);
- висновком експерта №566 від 07.09.2017 року, згідно якого визначено групову належність крові ОСОБА_11 (т.2, а.с.28);
- висновком експерта №568 від 07.09.2017 року, згідно якого визначено групову належність крові ОСОБА_9 (т.2, а.с.32);
- висновком експерта №621 від 18.10.2017 року, яким встановлено, що об'єкти №3 та №6, вилучені з килима автомобіля, являються волоссям людини, походять з голови. Однак волосина віджила, могла випасти сама, друга волосина відокремлена повільним рухом. Обидві волосини мають ознаки штучного освітлення. Волосина №3 не схожа із зразками волосся з голови ОСОБА_12 і не може походити від нього. Волосина №6 порівнянню не підлягає. Об'єкти 1, 2, 4, 5, 7 - 14, вилучені з килима автомобіля, являються волоссям тварини. Об'єкти 15 - 19, вилучені з килима автомобіля, являються безструктурними волокнами (т.2, а.с.35-36);
- висновком експерта №82 від 05.10.2017 року, згідно якого на недопалку сигарети з фільтром, виявлено сліди слини (т.2, а.с.42-46);
- висновком експерта №83 від 06.10.2017 року, згідно якого на змиві речовини бурого кольору крові не виявлено недопалку сигарети з фільтром, виявлено сліди слини (т.2, а.с.52-57);
- висновком експерта №85 від 12.10.2017 року, згідно якого на тапкові на ліву ногу, виявлено кров людини, яка може походити від особи (осіб) із групою 0(1) за системою АВ0, у тому числі від ОСОБА_10 . Походження її від ОСОБА_9 виключається (т.2, а.с.63-71);
- висновком експерта №84 від 17.10.2017 року, згідно якого на чохлах з автомобільних сидінь волосся не виявлено (т.2, а.с.77-101);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 10.10.2017 року за участю обвинуваченого ОСОБА_10 та відповідними відеозаписами слідчої дії, згідно яких ОСОБА_10 розповів та показав на місцевості обставини вчинення злочину (т.2, а.с.120-124);
- протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - негласної аудіо-відео контроль особи за місцем тимчасового перебування №672т/118-17 від 20.10.2017 року, згідно якого отримано інформацію, про обставини та осіб причетних до вчинення умисного вбивства ОСОБА_12 , яка міститься на оптичному диску (т.2, а.с.185-186);
- висновком судово-психіатричного експерта №433 від 06.10.2017 року, згідно якого ОСОБА_9 на момент скоєння злочину психічними захворюваннями не страждав, не знаходився у тимчасовому хворобливому стані, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, слід вважати осудним, на даний час психічними захворюваннями не страждає, застосування заходів медичного характеру не потребує (т.2, а.с.204-205).
Оцінюючи досліджені у судовому засіданні докази за своїм внутрішнім переконанням з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, є доведеною в повному обсязі та правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 146 КК України, як незаконне позбавлення волі людини, вчиненого за попередньою змовою групою осіб; та за ч.1 ст. 115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Колегія суддів вважає, що вищенаведені покази та досліджені письмові докази у справі повною мірою спростовують позицію захисника та обвинуваченого ОСОБА_9 , про те що судом першої інстанції не встановлено та підтверджено доказами вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115 та ч. 2 ст. 146 КК України, та те, що у діях останнього відсутній склад злочину передбачений ст. 115 КК України.
Так, апеляційні доводи захисника щодо відсутності причетності ОСОБА_9 до умисного вбивства ОСОБА_12 спростовуються показами обвинуваченого ОСОБА_10 , який зазначав, що після домовленості їхати на річку ОСОБА_9 , йому сказав: «Давай візьмемо ОСОБА_12 з собою, я хочу його трішки провчити». Після того як висадили ОСОБА_11 , проїхавши приблизно 300 метрів, зупинилися, вийшли з автомобіля та дістали з багажного відділення ОСОБА_12 , який з ОСОБА_9 залишалися на місці, а він проїхав вперед, щоб справити потребу та розвернути автомобіль в протилежний напрямок. Коли приїхав назад, то на місці вже не було ні ОСОБА_9 , ні ОСОБА_12 , згодом почув, як хтось сідає на заднє сидіння і в дзеркалі заднього виду побачив ОСОБА_9 , проте ОСОБА_12 з ним вже не було. На запитання, де ОСОБА_12 , ОСОБА_9 відповів: «Та сам прийде».
Свідок ОСОБА_11 пояснювала, що коли їхали в бік ставка, повернули в інший бік, на її запитання: «Навіщо?», хтось із обвинувачених відповів, щоб декого налякати. Під час руху автомобіля, вона почула, з задньої частини автомобіля, вигук: «Валя!», голос був схожий на голос її дядька ОСОБА_12 . Вона обернулася, однак ззаду сидів тільки ОСОБА_9 , а біля нього лежала мотузка синього кольору з вузлами, яка була схожа на мотузку з мотка, який перебуває у них вдома, вона зрозуміла, що відбувається щось незрозуміле, та попросила зупинити автомобіль. Коли ОСОБА_10 зупинив транспорт, вона вийшла з салону та відчинила задні дверцята автомобіля та викинула мотузку з салону автомобіля на землю в поле, проте ОСОБА_9 вискочив з салону автомобіля підібрав зазначену мотузку і заскочив на переднє сидіння автомобіля, і вони зі ОСОБА_10 зірвавшись із місця поїхали у бік лісосмуги, а вона залишилася одна на полі. Через 10-15 хвилин вони повернулися назад, на її запитання, що відбулося та де перебуває ОСОБА_12 , а ОСОБА_9 відповів, що він в лісосмузі, де кинув йому мотузку і сказав: «Вішайся!».
Свідок ОСОБА_25 зазначала, що вона супроводжувала труп дядька до моргу, де отримала довідку про смерть ОСОБА_12 та проаналізувавши її зміст, зробила висновок, що ОСОБА_12 27.08.2017 року близько 18.00 год. був побитий та задушений, а потім підвішений на мотузці.
Вказані обставини щодо наявності тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_12 підтверджуються висновком експерта №750 від 29.09.2017 року та від 11.10.2017 року, згідно яких на трупі ОСОБА_12 виявлено тілесні ушкодження зокрема наявні: мілкі, однотипні садна в області (1) верхньої третини грудної клітки справа по передньої поверхні; по тильній поверхні проксимальних фаланг3, 4, 5, пальців правої кисті (3); в проекції гребня правої клубової кістки (1), по пахвовій лінії; в області лівого коліна (1); в області правого та лівого гомілковостопного суглоба по внутрішній поверхні, у виді груп - з права чітко вирізняються одинадцять (11), з ліва чітко вирізняються чотири (4). Тілесні ушкодження у виді саден тулуба і кінцівок утворилися при житті, в результаті травматичного контакту з тупим об'єктом і з об'єктом, маючий різко обмежену контактуючу поверхню, діючу тангенціально (під певним кутом) відносно слідосприймаючої поверхні шкіри, у причинному зв'язку із настанням, не перебувають і у живих осіб мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Тілесних ушкоджень які могли б утворитися в результаті падіння з положення стоячи на площину, боротьби - самооборони, при проведені експертизи трупа не виявлено. Індивідуальні ознаки предмету яким було заподіяно тілесні ушкодження, не відобразилися (т.2, а.с.3-5, 14-16).
Таким чином, доводи захисника та обвинуваченого про непричетність ОСОБА_9 до інкримінованого кримінального правопорушення за ч.1 ст. 115 КК України, є надуманими та безпідставними, оскільки підтверджуються належними та допустимими доказами, які містять в собі фактичні дані, які вказують на місце, час, спосіб вчинення ОСОБА_9 злочину. Вказані докази стороною захисту не поставлено під сумнів вагомими доказами та доводами. Отже, доводи сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_9 складу інкримінованих кримінальних правопорушень є необґрунтованими. Такі доводи спростовуються зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні судом першої інстанції доказами: показаннями обвинуваченого ОСОБА_10 , потерпілої, свідків, протоколами огляду місць події, висновками експертиз, які в сукупності підтверджують вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146 та ч.1 ст. 115 КК України.
Крім того, відповідно до показів потерпілої ОСОБА_24 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_29 , ОСОБА_25 , ОСОБА_23 , ОСОБА_27 , останні зазначали про поганий стан здоров'я ОСОБА_12 , який не міг сам себе обходити, погано ходив, не міг піднімати руки вище плечей, була порушена координація рухів. Отже, доводи захисника про те, що на тілі ОСОБА_12 відсутні тілесні ушкодження, які б являлися слідами боротьби є необґрунтованими, оскільки в силу поганого стану здоров'я ОСОБА_12 фактично і не міг чинити фізичний опір, внаслідок чого і відсутні тілесні ушкодження які б свідчили про боротьбу.
Вказані обставини повною мірою спростовують доводи захисника, що ОСОБА_12 можливо самостійно скоїв самогубство, оскільки з показів свідків убачається, що ОСОБА_12 не був схильний до суїциду, мав незадовільний стан здоров'я та фізично не міг його скоїти.
Щодо доводів захисника про відсутність вини ОСОБА_9 у незаконному позбавленні волі людини, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 146 КК України, то вина ОСОБА_9 підтверджується показами обвинуваченого ОСОБА_10 ; поясненнями свідка ОСОБА_11 ; протоколом проведення слідчого експерименту від 10.10.2017 року, в ході якого ОСОБА_10 зокрема пояснив, як саме він з ОСОБА_9 поклали ОСОБА_12 до багажника автомобіля та допомагав йому звідти вибратись оскільки ОСОБА_12 не міг самостійно навіть вилізти з багажника.
Твердження сторони захисту про відсутність у обвинуваченого ОСОБА_9 мотиву на вчинення злочину спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_11 , яка скаржилась в тому числі і ОСОБА_9 про зґвалтування її дядьком ОСОБА_12 , таким чином у ОСОБА_9 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, з мотивів помсти і виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_12 . Наявність умислу саме на умисне позбавлення життя ОСОБА_12 , підтверджується приготуванням заздалегідь мотузки для реалізації злочину.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_9 про те, що відповідно до експертиз відсутні будь які висновки щодо наявності його часто або часток ОСОБА_12 на одязі не спростовують висновків суду першої інстанції про його винуватість у інкримінованих кримінальних правопорушеннях, оскільки вказані висновки суду ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містять в собі фактичні дані, які вказують на місце, час, мотив, спосіб вчинення ОСОБА_9 інкримінованих злочинів.
Доводи обвинуваченого про те, що він не скоював вбивства, оскільки запитував у інших осіб чи не повернувся ОСОБА_12 , є безпідставними та колегія суддів вважає їх такими, що обвинувачений навмисно запитував про ОСОБА_12 таким чином намагаючись відвернути від себе підозру у злочині.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів аналізуючи їх з матеріалами кримінального провадження розцінює їх як намагання обвинуваченого ОСОБА_9 уникнути кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 146 та ч.1 ст. 115 КК України.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 покарання суд першої інстанції врахував, що останній скоїв злочин середньої тяжкості та особливо тяжкий злочин, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не має судимостей. За місцем проживання характеризується посередньо.
Обвинувачений ОСОБА_10 вчинив злочин середньої тяжкості, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню доньку, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий.
Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_9 , відповідно ст.66 КК України, судом не встановлено.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_10 , відповідно ст.66 КК України, судом визнається щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , відповідно ст.67 КК України, суд першої інстанції визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Врахувавши особу обвинуваченого ОСОБА_9 , характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що його виправлення та попередження вчинення нових злочинів можливе виключно за умови позбавлення волі, а тому призначив останньому покарання у межах санкцій ч.1 ст.115 та ч.2 ст.146 КК України у виді позбавлення волі.
Також, районний суд врахувавши думку прокурора, який просив звільнити обвинуваченого ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням, думку учасників процесу, зважаючи на обставини справи та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_10 , а також врахувавши досудову доповідь органу з питань пробації, застосував до ОСОБА_10 положення ст.75 КК України та звільнив останнього від відбування покарання з випробуванням.
Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченим покарання за вчинені кримінальні правопорушення, а також звільненням від відбування основного покарання ОСОБА_10 на підставі ст. 75 КК України, відповідає меті і засадам призначення покарання, є не тільки обґрунтованим, необхідним і достатнім для їх виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченими, так і іншими особами, але й є справедливим.
Крім того, районний суд вірно встановив, що на обвинуваченого ОСОБА_10 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», та за клопотанням сторони захисту обґрунтовано звільнив ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році".
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон який не підлягає застосуванню, в частині призначення покарання ОСОБА_10 є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах кримінального закону.
Відповідно до частини першої частини першої ст. 75 КК України встановлено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При звільненні обвинуваченого ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком, суд першої інстанції врахував думку прокурора, який просив звільнити останнього з випробуванням з іспитовим строком та думку інших учасників процесу, а також врахував обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_10 , який за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню доньку, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, крім того, врахував досудову доповідь органу з питань пробації.
Отже, на переконання колегії суддів, районний суд обґрунтовано, навівши мотиви прийнятого рішення, у точній відповідності до закону, прийняв правильне рішення про можливість звільнення ОСОБА_10 від призначеного покарання з випробуванням встановивши іспитовий строк та поклавши на останнього відповідні обов'язки.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно задовольнив клопотання захисника ОСОБА_8 та застосував до ОСОБА_10 положення Закону України «Про амністію у 2016 році».
Як убачається з матеріалів кримінального провадження злочин вчинений ОСОБА_10 , відповідно до ст.12 КК України, є злочином середньої тяжкості, вказаний злочин вчинений до дня набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році». Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_10 амністії, передбачених ст.4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 22 березня 2006 року Іванівською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області ОСОБА_10 є батьком ОСОБА_31 ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно якої не позбавлений батьківський прав.
Відповідно до п."в" ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 06 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано звільнив ОСОБА_10 від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», про що прокурор в суді першої інстанції не заперечував.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора, про те що суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, у зв'язку з тим, що звільнив обвинуваченого з іспитовим строком та на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», є необґрунтованими. Такі доводи прокурора не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки діючим законом України про кримінальну відповідальність, не встановлено обмежень чи заборон застосування одночасно таких видів звільнень від покарання. Крім того, звільнення від відбування покарання з іспитовим строком та на підставі амністії оголошеної законом України стосовно певної категорії осіб, мають різні правові наслідки та не виключають можливості одночасного застосування.
Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що прокурором в апеляційній скарзі по суті порушено питання про призначення ОСОБА_10 покарання без застосування положень ст. 75 КК України, разом з цим, мотивів та обґрунтувань необхідності призначення реального покарання без звільнення від відбування покарання з випробуванням, в апеляційній скарзі не наведено, тому такі вимоги є безпідставними, невмотивованими та правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не можуть бути підставами для скасування судового рішення.
Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_9 в його інтересах захисника ОСОБА_7 слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції, без змін.
Керуючись ст. 376 ч.2, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги прокурора, захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_9 , залишити без задоволення.
Вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 29.10.2018 року, стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , без змін
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою у той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Судді: Підписи:
Згідно з оригіналом.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2