Провадження № 22-ц/803/172/19 Справа № 182/4420/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Рибаков В.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
12 лютого 2019 року м.Кривий Ріг
Справа № 182/4420/14-ц
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
секретар судового засідання - Чубіна А.В.
сторони:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2018 року, яке ухвалено суддею Рибаковою В.В.о 14 годині 59 хвилин у місті Нікополі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 03 травня 2018 року, та на додаткове рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року, яке ухвалено суддею Рибаковою В.В.о 16 годині 00 хвилин у місті Нікополі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 03 травня 2018 року, -
У квітні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (надалі - ПАТ «Промінвестбанк») звернулося до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 в рамках розгляду кримінальної справи.
Позов ПАТ «Промінвестбанк» мотивовано тим, що у період з 05.02.1997 року по 25.02.2009 року ОСОБА_1 займала посаду керуючого філією «відділення Промінвенстбанка в м. Нікополь Дніпропетровської області» та, як керівник, мала право здійснювати правові дії, в тому числі вчиняти правочини від імені банку лише в межах компетенції філії та була зобов'язана забезпечувати організацію рентабельності роботи філії, ефективне використання залучених ресурсів, шляхом формування якісних активів філії, при цьому забезпечувати діяльність філії з дотриманням вимог чинного законодавства, Положення про філію та внутрішніх нормативних актів ПАТ «Промінвестбанк».
Натомість ОСОБА_1, з метою заволодіння чужим майном, явно виходячи за межі наданих їй повноважень, не маючи на вказаний вид діяльності (операцій) спеціального дозволу Правління ПАТ «Промінвестбанк», укладала договори позики з фізичними і юридичними особами, а отримані від них кошти використовувала на власний розсуд, що завдало позивачу шкоду у загальному розмірі 16380362,66 грн., які позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд стянути з відповідача на свою користь на підставі ст.ст.130,134 КЗпП України.
Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року засуджено ОСОБА_1 за ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.3 ст.365, ч.1 ст.366 КК України та ОСОБА_2 за ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.1 ст.366 КК України.
ОСОБА_1 визнано винною за ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.3 ст.365, ч.1 ст.366 КК України. На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у вигляді 300000,00 гривень штрафу в дохід держави, з позбавленням права займати посади, повязані з організаційно-розпорядчими функціями строком на 3 роки, з конфіскацією всього особистого майна. Цивільний позов ПАТ «Промінвестбанк», ОСОБА_3 та ПАТ «Новопавліський гранітний кар'єр» залишено без розгляду з правом звернення в суд в цивільному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.05.2014 року апеляційну скаргу ПАТ «Новопавліський гранітний кар'єр» задоволено; апеляційну скаргу ПАТ «Промінвестбанк» частково задоволено; вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року в частині рішення про залишення без розгляду цивільних позовів ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» та ПАТ «Промінвестбанк», а в порядку ст.365 КПК 1960 року і цивільного позову ОСОБА_3 скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без змін.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Промінвестбанк» у відшкодування шкоди 14968000 грн. 00 коп., в іншому - відмовлено.
Додатковим рішенням цього ж суду від 03 травня 2018 року доповнено рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.04.2018 року та стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 8810 грн. 00 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, відповідач вважає, що суд не врахував висновки, викладені в ухвалі Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.05.2014 року, в якій було зазначено про те, що суд у вироку, в порушення вимог ст. 334 КПК 1960 року не зазначив, якою дією чи бездіяльністю підсудної ОСОБА_1 цивільному позивачу було заподіяно матеріальну шкоду, якими доказами це підтверджується, а також не навів відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, не вказав матеріальний закон, на підставі якого було вирішено питання щодо позовів. На думку позивача, цивільний позов має розглядатися в межах справи №1-296/2011 після повернення її на новий розгляд, тоді як судом першої інстанції фактично було розглянуто новий позов ПАТ «Промінвестбанк», що не передбачено КПК України, тоді як матеріали кримінальної справи до справи №182/4420/14-ц не долучалися. За таких обставин, відповідач стверджує, що суд повинен був відмовити у відкритті провадження на підставі п. 3 ч. 2 ст. 122 ЦПК України у зв'язку з наявністю у провадженні того ж суду справи із спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Також, відповідач зазначає, що нею надавалися докази, які свідчать про відсутність матеріальної шкоди, які містяться в матеріалах кримінальної справи та не були враховані судом при розгляді даної справи.
При цьому вказує й на те, що всі її дії були обумовлені рішенням правління банку у зв'язку з реструктуризацією простроченої заборгованості по підприємствам, підконтрольним ОСОБА_4, згідно його клопотання та клопотання керуючого філією. ОСОБА_4 було запропоновано схему погашення кредитів, за умовами якої було укладено договір поруки №2007 від 25.09.2007 року, який є чинним та сума заставного майна складає 262 766 948,80 грн., однак ПАТ «Промінвестбанк» не вжив належних заходів для стягнення заставного майна по 20 підприємствах, підконтрольних ОСОБА_4
Відповідач також вказує й на те, що нею були укладені договори поворотно-фінансової допомоги у 2008 році з 4 юридичними особами та 11 фізичними особами, на загальну суму 13 108 843,00 грн. та ці кошти були внесені в касу банку, а посилання суду на те, що ОСОБА_1 використала ці кошти на власний розсуд не підтверджено доказами.
При цьому, відповідач вважає, що суд дійшов хибного висновку про заволодіння нею грошовими коштами ВАТ «Марганецький завод керамзитового гравію» у розмірі 3 000 000,00 грн., адже це не підтверджується довідкою про рух коштів по депозитному рахунку.
Крім того, відповідач вважає, що скасуванню підлягає й додаткове рішення у справі, оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, а тому стягнення з неї судових витрат є теж незаконним.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ПАТ «Промінвестбанк» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_1 та її представника адвоката Лиханського В.О., які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, представника позивача ПАТ «Промінвестбанк» - Пархоменко О.Л., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року засуджено ОСОБА_1 за ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.3 ст.365, ч.1 ст.366 КК України та ОСОБА_2 за ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.1 ст.366 КК України.
ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених за ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.3 ст.365, ч.1 ст.366 КК України.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у вигляді 300000,00 гривень штрафу в дохід держави, з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на 3 роки, з конфіскацією всього особистого майна.
Цивільний позов ПАТ «Промінвестбанк», ОСОБА_3, ПАТ «НГК» залишено без розгляду з правом звернення в суд в цивільному порядку (т. 1 а.с.14-139)
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.05.2014 року апеляційну скаргу ПАТ «Новопавліський гранітний кар'єр» задоволено; апеляційну скаргу ПАТ «Промінвестбанк» частково задоволено; вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в частині рішення про залишення без розгляду цивільних позовів ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр», ПАТ «Промінвестбанк», а в порядку ст.365 КПК 1960 року і цивільного позову ОСОБА_3, скасовано, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В решті вирок щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишено без змін (т. 1 а.с.140-156).
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, преюдиційними є обставини, встановлені вищевказаним вироком суду, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.05.2014 року,щодо того, що ОСОБА_1 наказом ПАТ «Промінвестбанк» від 05.02.1997 року №77-к призначено на посаду керуючою філією «відділення Промінвестбанка в м. Нікополі Дніпропетровської області» (надалі по тексті - Філія), яка умисно, перевищуючи свої службові повноваження, з метою заволодіння чужим майном, укладала договори позики з фізичними і юридичними особами.
29.08.2008 року в період робочого дня, в приміщені Філії за адресою м. Нікополь пр. Трубників 11б, ОСОБА_1 уклала договір позики з ОСОБА_7 і підписала зазначений договір позики на суму 200000 гривень. В той же день ОСОБА_7 вніс вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ОСОБА_7 за своїм розсудом.
31.07.2008 року ОСОБА_1 в період робочого дня, в приміщені Філії за адресою м. Нікополь пр. Трубників 11б, уклала договір позики з ОСОБА_8 і підписала договір позики на суму 1000000 грн. В той же день ОСОБА_8 вніс вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ОСОБА_8 за своїм розсудом.
15.09.2008 року ОСОБА_1 в період робочого дня, в приміщені Філії за адресою м. Нікополь пр. Трубників 11б, уклала договір позики з ОСОБА_9 і підписала договір позики на суму 240000 грн. В той же день ОСОБА_9 вніс вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ОСОБА_9 за своїм розсудом.
29.08.2008 року ОСОБА_1 в період робочого дня, в приміщені Філії за адресою м. Нікополь пр. Трубників 11б, уклала договір позики з ОСОБА_10 і підписала договір позики на суму 200 000 грн. В той же день ОСОБА_10 внесла вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ОСОБА_10 за своїм розсудом.
28.08.2008 року ОСОБА_1 в період робочого дня, в приміщені Філії за адресою м. Нікополь пр. Трубників 11б, уклала договір позики з ОСОБА_11 і підписала договір позики на суму 230000 грн. В той же день ОСОБА_11 внесла вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ОСОБА_11 за своїм розсудом.
01.10.2008 року ОСОБА_1 в період робочого дня, в приміщені Філії за адресою м. Нікополь пр. Трубників 11б, уклала договір позики з ОСОБА_12 і підписала договір позики на суму 180000 грн. В той же день ОСОБА_12 вніс вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ОСОБА_12 за своїм розсудом.
28.08.2008 року ОСОБА_1 в період робочого дня, в приміщені Філії за адресою м. Нікополь пр. Трубників 11б, уклала договір позики з ОСОБА_13 і підписала договір позики на суму 608000 грн. В той же день ОСОБА_13 вніс вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ОСОБА_13 за своїм розсудом.
20.08.2008 року ОСОБА_1 в період робочого дня, в приміщені Філії за адресою м. Нікополь пр. Трубників 11б, уклала договір позики з в ОСОБА_14 і підписала договір позики на суму 150000 грн. В той же день ОСОБА_14 вніс вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ОСОБА_14 за своїм розсудом.
31.07.2008 року ОСОБА_1 в період робочого дня, в приміщені Філії за адресою м. Нікополь пр. Трубників 11б, уклала договір позики з ОСОБА_15 і підписала договір позики на суму 150000 грн. В той же день ОСОБА_15 внесла вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ОСОБА_15 за своїм розсудом.
09.07.2008 року ОСОБА_1 в період робочого дня, в приміщені Філії за адресою м. Нікополь пр. Трубників 11б, уклала договір позики з ОСОБА_16 і підписала договір позики на суму 100000 грн. В той же день ОСОБА_16 вніс вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ОСОБА_16 за своїм розсудом.
28.08.2008 року ОСОБА_1 в період робочого дня, в приміщені Філії за адресою м. Нікополь пр. Трубників 11б, уклала договір позики з ОСОБА_17 і підписала договір позики на суму 150000 грн. В той же день ОСОБА_17 вніс вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ОСОБА_17 за своїм розсудом.
20.08.2008 року ОСОБА_1 в період робочого дня, в приміщені Філії за адресою м. Нікополь пр. Трубників 11б, уклала договір позики з ОСОБА_18 і підписала договір позики на суму 110000 грн. В той же день ОСОБА_18 вніс вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ОСОБА_18 за своїм розсудом.
28.08.2008 року ОСОБА_1 в період робочого дня, в приміщені Філії за адресою м. Нікополь пр. Трубників 11б, уклала договір позики з директором ПСП «Агрофірма «Перше травня» ОСОБА_19 і підписала договір позики на суму 600000 грн. В той же день ПСП «Агрофірми «Перше травня» перерахувала вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ПСП «Агрофірма «Перше травня» за своїм розсудом.
09.07.2008 року ОСОБА_1 в період робочого дня, в приміщені Філії за адресою м. Нікополь пр. Трубників 11б, уклала договір позики з ПОПТМГПУ ВАТ «Орджонікідзевський ГОК», в особі голови ОСОБА_16, і підписала договір позики на суму 100000 грн. В той же день ПОПТМГПУ ВАТ «Орджонікідзевський ГОК» перерахував вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ПОПТМГПУ ВАТ «Орджонікідзевський ГЗК» за своїм розсудом.
Факт укладення вказаних договорів не був зареєстрований в журналі реєстрації договорів філії. Отримання вказаних позик не враховувалось по рахункам, як зобов'язання філії «відділення Промінвестбанка в м. Нікополі Дніпропетровської області» (т. 1 а.с.26-29).
ОСОБА_1 в період часу з 08.04.2008 року по 01.10.2008 року умисно, повторно, в денний час, знаходячись в приміщенні філії «відділення Промінвестбанка в м. Нікополь» Дніпропетровської області» по пр. Трубників, 11б в м. Нікополі, заволоділа чужим майном, а саме - грошовими коштами, що знаходились у її віданні, отриманими в результаті укладення договорів позики з ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_20, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, а також ПСП «Агрофірма «Перше Травня» і ПОПТМГПУ ВАТ «Орджонікідзевський ГЗК» на загальну суму 4018000,00 грн., шляхом видання розпоряджень бухгалтерії про перерахування зазначених грошових коштів, з рахунку №290929026, на який вони були зараховані на адресу інших підприємств - третіх осіб (т. 1 а.с.31).
Таким чином, в результаті умисних дій ОСОБА_1, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_20, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, а також ПСП «Агрофірма «Перше Травня» і ПОПТМГПУ ВАТ «Орджонікідзевський ГЗК» була спричинена шкода на загальну суму 4018000,00 грн. (т. 1 а.с.31).
23.04.2008 року ОСОБА_1 діючи умисно, повторно, в денний час, знаходячись в приміщенні Філії «відділення Промінвестбанка в м. Нікополь» по пр. Трубників, 11б в м. Нікополі, без складання відповідних документів, без наявності на те підстав і без відома посадових осіб ВАТ «Марганецький завод керамзитового гравію» видала розпорядження бухгалтерії без номера про перерахування грошових коштів у сумі 3 000 000,00 грн. з депозитного рахунку ВАТ «Марганецький завод керамзитового гравію» НОМЕР_1 на поточний рахунок ВАТ «Марганецький завод керамзитового гравію» НОМЕР_2, після чого, того ж самого дня за тих же обставин здійснила заволодіння грошовими коштами ВАТ «Марганецький завод керамзитового гравію» в сумі 3 000 000,00 грн., перерахувавши їх без складання відповідних документів, без наявності на те підстав і без відома посадових осіб ВАТ «Марганецький завод керамзитового гравію» на підставі розпорядження бухгалтерії з поточного рахунку № НОМЕР_3 на рахунок філії «відділення Промінвестбанка в м. Нікополі Дніпропетровської області» НОМЕР_4, і розпорядилася ними на свій розсуд, перерахувавши грошові кошти на поточні рахунки ТОВ «Аквалайф - Нікополь» № НОМЕР_5 і ТОВ «Еліта-Н» НОМЕР_6. Таким чином, ОСОБА_1 заволоділа грошовими коштами ВАТ «Марганецький завод керамзитового гравію» в сумі 3 000 000,00 грн. (т. 1 а.с.32).
27.06.2008 року ОСОБА_1 діючи умисно, повторно, в денний час, знаходячись в приміщенні Філії «відділення Промінвестбанка в м. Нікополі Дніпропетровської області» по пр. Трубників, 11б в м. Нікополі, без складання відповідних документів, без наявності на те підстав і без відома посадових осіб ТОВ «Полігон СД-32», видала розпорядження бухгалтерії без номера про перерахування грошових коштів у сумі 230000 грн. з депозитного рахунку ТОВ «Полігон СД-32» НОМЕР_13 на поточний рахунок ТОВ «Полігон СД-32» НОМЕР_7, після чого, в той же день, скоїла заволодіння грошовими коштами ТОВ «Полігон СД-32» в сумі 230000 грн., перерахувавши їх без складання відповідних документів, без наявності на те підстав і без відома посадових осіб ТОВ «Полігон СД-32» на підставі розпорядження бухгалтерії з поточного рахунку НОМЕР_7 на рахунок філії «відділення Промінвестбанка в м. Нікополі Дніпропетровської області» НОМЕР_4, і розпорядилася ними на свій розсуд, перерахувавши кошти на поточний рахунок ДП «Міжнародний аеропорт Бориспіль » і на аналітичні рахунки балансового рахунку 2068 і 3578, тобто на погашення заборгованості різних клієнтів перед філією «відділення Промінвестбанка в м. Нікополі Дніпропетровської області». Таким чином, ОСОБА_1 заволоділа грошовими коштами ТОВ «Полігон СД-32» в сумі 230000 грн. (т. 1 а.с.32).
08.04.2008 року ОСОБА_1 діючи умисно, повторно, в денний час, знаходячись в приміщенні Філії «відділення Промінвестбанка в м. Нікополі Дніпропетровської області» по пр. Трубників, 11б в м. Нікополі, без складання відповідних документів, без наявності на те підстав, без відома посадових осіб ПП «Автопригород», видала розпорядження бухгалтерії без номера про перерахування грошових коштів у сумі 1660000,00 грн. під виглядом видачі кредиту ПП «Автопригород» з позичкового рахунку останнього підприємства НОМЕР_8 на поточний рахунок НОМЕР_9, що належить ТОВ «Аквалайф - Нікополь», після чого заволоділа грошовими коштами, розпорядилася ними на свій розсуд.
25.04.2008 року ОСОБА_1, діючи умисно, повторно, в денний час, знаходячись в приміщенні Філії «відділення Промінвестбанка в м. Нікополі Дніпропетровської області» по пр. Трубників, 11б в м. Нікополі, без складання відповідних документів, без наявності на те підстав і без відома посадових осіб зазначених нижче підприємств видала розпорядження бухгалтерії без номера про перерахування грошових коштів у сумі 180000,00 грн. під виглядом видачі кредиту ПП «Автопригород» з позичкового рахунку підприємства НОМЕР_8 на поточний рахунок № НОМЕР_5, що належить ТОВ «Аквалайф - Нікополь», після чого заволоділа грошовими коштами, розпорядилася ними на власний розсуд. У подальшому з метою маскування джерела походження коштів і місця їх знаходження перерахувала їх на інші рахунки, таким чином заволодівши грошовими коштами ПАТ «Промінвестбанк» в сумі 1 840 000,00 грн. (т. 1 а.с.32).
Таким чином, ОСОБА_1, діючи умисно, повторно, зловживаючи своїм службовим положенням, заволоділа чужим майном, а саме грошовими коштами, належними ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_20, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, а також ПСП «Агрофірма «Перше Травня» і ПОПТМГПУ ВАТ «Орджонікідзевський ГЗК», ВАТ «Марганецький завод керамзитового гравію», ТОВ «Полігон СД-32» і ПАТ «Промінвестбанк» на загальну суму 9 088 000,00 грн. (т. 1 а.с.33).
22.11.2007 року ОСОБА_1 в денний час, знаходячись в приміщенні Філії «відділення Промінвестбанка в м. Нікополі Дніпропетровської області» по пр. Трубників, 11б в м. Нікополі, без складання відповідних документів, без наявності на те підстав, без відома посадових осіб ФГ «Нечипоренко» та ТОВ «Аквалайф-Нікополь», видала розпорядження бухгалтерії без номера про видачу кредиту ФГ «Нечипоренко» в сумі 500 000 грн. і 2 300 000 грн., і зловживаючи своїм службовим становищем, дала вказівку на перерахування грошових коштів в сумі 500 000 грн. і 2 300 000 грн. з позичкового рахунку ФГ «Нечипоренко» НОМЕР_10 на рахунок ТОВ «Аквалайф - Нікополь» НОМЕР_9 на підставі платіжних доручень №30 та №29 від 19.11.2007 року, оформлених, як розпорядження бухгалтерії. В той же день за тих же обставин ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем, дала вказівку бухгалтерії про перерахування зазначених грошових коштів з рахунку ТОВ «Аквалайф-Нікополь» НОМЕР_9 на рахунок Філії НОМЕР_4 на підставі платіжних доручень №148 та №149 від 22.11.2007 року, оформлених як розпорядження бухгалтерії де, скоївши заволодіння грошовими коштами, розпорядилась ними на свій розсуд.
29.11.2007 року ОСОБА_1 в денний час, знаходячись в приміщенні Філії «відділення Промінвестбанка в м. Нікополі Дніпропетровської області» по пр. Трубників, 11б в м. Нікополі, діючи умисно, повторно, без складання відповідних документів, без наявності на те підстав, без відома посадових осіб ФГ «Нечипоренко» та ТОВ «Аквалайф-Нікополь», видала розпорядження бухгалтерії без номеру про видачу кредиту ФГ «Нечипоренко» в сумі 130 000 грн. і, зловживаючи своїм службовим становищем, дала вказівку на перерахування грошових коштів у сумі 130 000 грн. з позичкового рахунку ФГ «Нечипоренко» НОМЕР_10 на рахунок ТОВ «Аквалайф-Нікополь» НОМЕР_9 на підставі платіжного доручення №30 від 29.11.2007 року, оформленого як розпорядження бухгалтерії. Того ж дня за тих же обставин ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем, дала вказівку бухгалтерії про перерахування зазначених грошових коштів з рахунку ТОВ «Аквалайф-Нікополь» НОМЕР_9 на рахунок Філії НОМЕР_4 на підставі платіжного доручення № 159 від 29.11.2007 року, оформленого як розпорядження бухгалтерії де, скоївши заволодіння, розпорядилась ними на свій розсуд.
17.12.2007 року ОСОБА_1 в денний час, знаходячись в приміщенні Філії «відділення Промінвестбанка в м. Нікополі Дніпропетровської області» по пр. Трубників, 11б в м. Нікополі, діючи умисно, повторно, без складання відповідних документів, без наявності на то підстав, без відома посадових осіб ФГ «Нечипоренко» та ТОВ «Аквалайф-Нікополь» видала розпорядження бухгалтерії без номеру про видачу кредиту ФГ « Нечипоренко » в сумі 70000 грн. і, зловживаючи службовим становищем, дала вказівку на перерахування грошових коштів у сумі 70000 грн. з позичкового рахунку ФГ «Нечипоренко» НОМЕР_10 на рахунок ТОВ «Аквалайф-Нікополь» НОМЕР_9 на підставі платіжного доручення №36 від 17.12.2007 року, оформленого як розпорядження бухгалтерії. В той же день за тих же обставин ОСОБА_1, зловживаючи службовим становищем, дала вказівку бухгалтерії про перерахування зазначених грошових коштів в числі інших в сумі 298000 грн. (походження яких не встановлено), з рахунку ТОВ «Аквалайф-Нікополь» НОМЕР_9 на підставі платіжного доручення №44 від 17.12.2007 року, оформленого як розпорядження бухгалтерії на рахунок ТОВ «Світанок » №2600630178750, таким чином скоївши заволодіння грошовими коштами, розпорядилась ними на свій розсуд (т. 1 а.с.35,36).
20.03.2008 року ОСОБА_1 в денний час, знаходячись в приміщенні Філії «відділення Промінвестбанка в м. Нікополі Дніпропетровської області» по пр. Трубників, 11б в м. Нікополі, діючи умисно, повторно, без складання відповідних документів, без наявності на те підстав, без відома посадових осіб ТОВ «Стройінвест» та ТОВ «Аквалайф-Нікополь», зловживаючи своїм службовим становищем, дала вказівку бухгалтерії про перерахування грошових коштів у сумі 2700000 грн. з позичкового рахунку ТОВ «Стройінвест» № НОМЕР_11 на рахунок ТОВ «Аквалайф-Нікополь» НОМЕР_9 на підставі платіжного доручення №115 від 20.03.2008 року, оформленого як розпорядження бухгалтерії. В той же день за тих же обставин, ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем, дала вказівку бухгалтерії про перерахування зазначених коштів з рахунку ТОВ «Аквалайф-Нікополь» НОМЕР_9 на рахунок Філії НОМЕР_4 на підставі платіжного доручення №118 від 20.03.2008 року, оформленого як розпорядження бухгалтерії, де, скоївши заволодіння грошовими коштами, розпорядилася ними на свій розсуд.
14.04.2008 року ОСОБА_1 в денний час, знаходячись в приміщенні Філії «відділення Промінвестбанка в м. Нікополі Дніпропетровської області» по пр. Трубників, 11б в м. Нікополі, діючи умисно, повторно, без складання відповідних документів, без наявності на те підстав, без відома посадових осіб ТОВ «Стройінвест» та ТОВ «Аквалайф-Нікополь», зловживаючи своїм службовим становищем, видала розпорядження бухгалтерії про перерахування грошових коштів у сумі 300000 грн. з позичкового рахунку ТОВ «Стройінвест» НОМЕР_12 на рахунок ТОВ «Аквалайф-Нікополь» НОМЕР_9. В той же день за тих же обставин ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем, видала розпорядження бухгалтерії про перерахування зазначених коштів, а також грошових коштів зарахованих від СФГ «Сузір'я» загальною сумою 625000грн. з рахунку ТОВ «Аквалайф-Нікополь» НОМЕР_9 на рахунок Філії НОМЕР_4 де, скоївши заволодіння грошовими коштами, розпорядилась ними на свій розсуд (т.1 а.с.36).
Таким чином, суд першої інстанції вірно вважав доведеною ту обставину, що внаслідок вчинення ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.3 ст.365, ч.1 ст.366КК України, ПАТ «Промінвестбанк» було заподіяно матеріальну шкоду за обставин, вказаних вище.
На даний час, як було встановлено в судовому засіданні завдані матеріальні збитки ПАТ «Промінвестбанк» ніким не відшкодовані.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що незаконними діями ОСОБА_1 ПАТ «Промінвестбанк» завдана майнова шкода, що підтверджено вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року, а тому відповідач, на підставі ст.ст. 130, 134 КЗпП України,зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в розмірі 14 968 000 грн. 00 коп.у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, як в частині наявності правових підстав для покладення на відповідача ОСОБА_1 повної матеріальної відповідальності, так і в частині визначення розміру завданої шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Промінвестбанк».
Згідно із частиною першою статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються також до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.
Підстави, умови, порядок, межі й розмір матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну ними підприємству, установі організації встановлені Главою ІХ КЗпП України.
Відповідно до частин першої та другої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
Згідно з пунктом 3 статті 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Отже, ОСОБА_1, як особа яка завдала роботодавцю ПАТ «Промінвестбанк» шкоду діями, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, підлягає притягненню до повної матеріальної відповідальності та має відшкодувати завдані останньому збитки у повному обсязі.
Перевіряючи визначений судом першої інстанції розмір матеріальних збитків, завданих ПАТ «Промінвестбанк» внаслідок вчинення ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.3 ст.365, ч.1 ст.366 КК України, колегія суддів встановила наступне.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як закріплено в ч. 2 ст. 76 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).
Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором №60-63/07 від 22.03.2007 року, укладеному між ПАТ «Промінівестбанк» та ТОВ «Стройінвест» станом на 01.01.2016 року сума заборгованості становить 3 000 000,00 грн. (т. 1 а.с.235, т. 2 а.с.161), а сума заборгованості по процентам становить 171511,79 грн. (т. 1 а.с.236, 237, т. 2 а.с.162-163).
Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором №110-63/07 від 26.06.2007 року, укладеному між ПАТ «Промінівестбанк» та ФГ «Нечипоренко» станом на 01.01.2016 року сума заборгованості становить 2 880 000,00 грн. (т. 1 а.с.238, т. 2 а.с.164), а сума заборгованості по процентам становить 164 630,22 грн. (т. 1 а.с.239, 240, т. 2 а.с.165).
Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором №09-62/07 від 31.01.2007 року, укладеному між ПАТ «Промінівестбанк» та ПП «Автопригород» станом на 01.01.2016 року сума заборгованості становить 1 840 000,00 грн. (т. 1 а.с.241, т. 2 а.с.166), а сума заборгованості по процентам становить 105 192,21 грн. (т. 1 а.с. 242,243, т. 2 а.с.167-168).
Виконання зобов'язань за Кредитним договором № 90-62/07 від 21.05.2007 року, а також усіх додаткових угод до нього, забезпечено Договором застави обладнання №291-90/07 від 24.10.2007 року (т. 1 а.с.244-246).
Відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2010 року по справі № Б15/43-09-3 (т. 1 а.с.249а-250), визнано грошові вимоги Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії «відділення Промінвестбанку в м. Нікополі Дніпропетровської області» до ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення», з віднесенням до відповідних черг задоволення. Вимог щодо ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення» в цій справі не пред'являлось.
Оскільки, вироком суду встановлено, що перерахування вищевиказаних сум з рахунків ТОВ «Стройінвест», ФГ «Нечипоренко» та ПП «Автопригород» здійснювалося за розпорядженням ОСОБА_1 без наявності на те підстав і без відома посадових осіб зазначених підприємств, та використовувалися відповідачкою на власний розсуд, колегія суддів погоджуться з висновком суду першої інстанції про те, що ПАТ «Промінвестбанк» має право на відшкодування завданої у зв'язку з цим шкоди без урахування заборгованості за відсотками, розмір яких позивачем не доведено належними та допустимими доказами.
Згідно меморіального ордеру №603 від 08.04.2009 року (т. 2 а.с.84,169) ПАТ «Промінвестбанк» було сплачено ВАТ «Марганецький завод керамзитового гравію» 3 744 000,00 грн. на повернення грошових коштів та відповідно до меморіального ордеру №606 від 08.04.2009 року (т.2 а.с.84,170) - 243781,79 грн. донараховано відсотків за період з 31.10.2008 року по 26.02.2009 року.
Разом з тим, вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року встановлено, що 23.04.2008 року ОСОБА_1 без складання відповідних документів, без наявності на те підстав і без відома посадових осіб ВАТ «Марганецький завод керамзитового гравію» видала розпорядження бухгалтерії без номера про перерахування грошових коштів у сумі 3 000 000,00 грн. з депозитного рахунку ВАТ «Марганецький завод керамзитового гравію» НОМЕР_1 на поточний рахунок ВАТ «Марганецький завод керамзитового гравію» НОМЕР_2, після чого, того ж самого дня перерахувала їх без складання відповідних документів, без наявності на те підстав і без відома посадових осіб ВАТ «Марганецький завод керамзитового гравію» на підставі розпорядження бухгалтерії з поточного рахунку № НОМЕР_3 на рахунок філії «відділення ПІБ в м. Нікополі Дніпропетровської області» НОМЕР_4, і розпорядилася ними на свій розсуд, тобто скоїла заволодіння грошовими коштами ВАТ «Марганецький завод керамзитового гравію» в сумі 3 000 000,00 грн. (т. 1 а.с.32), а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відшкодуванню підлягає матеріальна шкода саме у зазначеному розмірі.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд дійшов хибного висновку про заволодіння відповідачем ОСОБА_21 грошовими коштами ВАТ «Марганецький завод керамзитового гравію» у розмірі 3 000 000,00 грн., адже це не підтверджується довідкою про рух коштів по депозитному рахунку, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі обставини встановлено вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року та вони не потребують доказуванню при розгляді даного цивільного позову в силу приписів ч. 6 ст. 82 ЦПК України.
Згідно меморіального ордеру №602 від 08.04.2009 року (т. 2 а.с.85) ПАТ «Промінвестбанк» було сплачено було сплачено ТОВ «Полігон СД-32» 230000,00 грн. в повернення грошових коштів та відповідно до меморіального ордеру №607 від 08.04.2009 року (т. 2 а.с.85,171,172) - 5028,50 грн. донараховано відсотків за період з 01.01.2009 року по 26.02.2009 року.
Разом з тим, вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року встановлено, що 27.06.2008 року ОСОБА_1 без складання відповідних документів, без наявності на те підстав і без відома посадових осіб ТОВ «Полігон СД-32», видала розпорядження бухгалтерії без номера про перерахування грошових коштів у сумі 230000 грн. з депозитного рахунку ТОВ «Полігон СД-32» НОМЕР_13 на поточний рахунок ТОВ «Полігон СД-32» НОМЕР_7, після чого, в той же день перерахувала їх без складання відповідних документів, без наявності на те підстав і без відома посадових осіб ТОВ «Полігон СД-32» на підставі розпорядження бухгалтерії з поточного рахунку НОМЕР_7 на рахунок філії «відділення ПІБ в м. Нікополі Дніпропетровської області» НОМЕР_4, і розпорядилася ними на свій розсуд, тобто заволоділа грошовими коштами ТОВ «Полігон СД-32» в сумі 230 000 грн. (т. 1 а.с.32), а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відшкодуванню підлягає матеріальна шкода саме у зазначеному розмірі.
Погоджується колегія суддів й з висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок незаконних операцій ОСОБА_1 під час виконання нею своїх службових обов'язків, з власності ПАТ «Промінвестбанк» вибули грошові кошти у розмірі 1 840 000,00 грн. за позичковим рахунком ПП «Автопригород», у розмірі 2 880 000,00 грн. за позичковим рахунком ФГ «Нечипоренко» та у розмірі 3 000 000,00 грн. за позичковим рахунком ТОВ «Стройінвест», які на теперішній час не повернуті та підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1, як з винної особи, вина якої встановлена вироком суду.
08 квітня 2009 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_16 було укладено угоду про розірвання Договору позики від 09 липня 2008 року, який було укладено ОСОБА_1 від імені ПАТ «Промінвестбанк» без відома останнього та кошти за яким нею використано на власний розсуд, що встановлено вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року.
За умовами угоди, ПАТ «Промінвестбанк» зобов'язався повернути ОСОБА_16 грошові кошти у розмірі 113 453,25 грн., із яких 100 000,00 грн. - сума позики, 13 453,25 грн. - сума відсотків за користування позикою.
Згідно видаткового касового ордеру №4 від 08.04.2009 року, ПАТ «Промінвестбанк» сплачено ОСОБА_16 113 453,25 грн., із яких 100 000,00 грн. - сума позики, 13 453,25 грн. - сума відсотків за користування позикою (т. 2 а.с. 86,87, 88, 173-175).
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що нараховані та виплачені ОСОБА_16 відсотки у розмірі 13 453,25 грн. не підлягають стягненню, оскільки вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року встановлено завдання останньому матеріальної шкоди саме у розмірі 100 000,00 грн. та позивачем не наведено підстав нарахування та виплати відсотків за договором позики від 09 липня 2008 року.
08 квітня 2009 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_13 було укладено угоду про розірвання Договору позики від 28 серпня 2008 року, який було укладено ОСОБА_1 від імені ПАТ «Промінвестбанк» без відома останнього та кошти за яким нею використано на власний розсуд, що встановлено вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року.
За умовами угоди, ПАТ «Промінвестбанк» зобов'язався повернути ОСОБА_13 грошові кошти у розмірі 633 615,90 грн., із яких 608 000,00 грн. - сума позики, 25 615,90 грн. - сума відсотків за користування позикою.
Згідно видаткового касового ордеру №339 від 08.04.2009 року, ПАТ «Промінвестбанк» сплачено ОСОБА_13 633 615,90 грн., із яких 608000,00 грн. - сума позики, 25615,90 грн. - сума відсотків за користування позикою (т. 2 а.с. 95,96, 97, 182-184).
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що нараховані та виплачені ОСОБА_13 відсотки у розмірі 25615,90 грн. не підлягають стягненню, оскільки вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року встановлено завдання останньому матеріальної шкоди саме у розмірі 608000,00 грн. та позивачем не наведено підстав нарахування та виплати відсотків за договором позики від 28 серпня 2008 року.
Колегія суддів не перевіряє законність та обґрунтованість таких висновків суду першої інстанції, оскільки, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції, а позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржено.
03 березня 2009 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_17 було укладено угоду про розірвання Договору позики від 28 серпня 2008 року, який було укладено ОСОБА_1 від імені ПАТ «Промінвестбанк» без відома останнього та кошти за яким нею використано на власний розсуд, що встановлено вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року.
За умовами угоди, ПАТ «Промінвестбанк» зобов'язався повернути ОСОБА_17 позику у розмірі 372 000,00 грн.
Згідно видаткового касового ордеру №030 від 03.03.2009 року, ПАТ «Промінвестбанк» сплачено ОСОБА_17 372 000,00 грн. (т. 2 а.с. 101,102, 103, 188-190).
Разом з тим, вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року встановлено, що 28.08.2008 року ОСОБА_1, шляхом укладення договору позики від імені ПАТ «Промінвестбанк», на власний розсуд незаконно заволоділа та розпорядилася грошовими коштами ОСОБА_17 на суму 150000 грн., у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відшкодування шкоди саме у вказаному розмірі.
Також матеріалами справи підтверджено та вірно прийнято судом першої інстанції, як належний доказ у справі, виплату ПАТ «Промінвестбанк» грошових коштів наступним юридичним та фізичним особам, які були передані ними ОСОБА_1, яка діяла від імені ПАТ «Промінвестбанк» без відома останнього та без наявності на те повноважень, та використані нею на власний розсуд, а саме: згідно видаткового касового ордеру №1 від 03.03.2009 року ОСОБА_15 сплачено 150 000,00 грн. (т. 2 а.с. 89,90, 91, 176-178), згідно видаткового касового ордеру №4 від 03.03.2009 року ОСОБА_18 сплачено 110 000,00 грн. (т. 2 а.с.92,93, 94, 179-181), згідно видаткового касового ордеру №2 від 03.03.2009 року ОСОБА_14 сплачено 150000,00 грн. (т. 2 а.с.98,99, 100, 185-187), згідно квитанції №5 від 31.07.2008 року ОСОБА_8 сплачено 1000000,00 грн. (т. 2 а.с.104,105, 106, 191-193), згідно платіжного доручення №213 від 09.07.2008 року ПОП ТМГПУ ВАТ «Орджонікідзевський ГЗК» сплачено 100 000,00 грн. (т. 2 а.с.107,108, 109, 194-196), згідно платіжного доручення №643 від 28.08.2008 року ПСП «Агрофірма «Перше Травня» сплачено 600000,00 грн. (т. 2 а.с.110, 111, 197-199), згідно Акту про виконання зобов'язання від 03.03.2009 року ОСОБА_22 сплачено 200 000,00 грн. (т. 2 а.с.200-202), згідно Акту про виконання зобов'язання від 03.03.2009 року ОСОБА_23 сплачено 180000,00 грн. (т. 2 а.с.203-205), згідн Акту про виконання зобов'язання від 03.03.2009 року ОСОБА_10 сплачено 200000,00 грн. (т. 2 а.с.206-208), згідно Акту про виконання зобов'язання від 03.03.2009 року ОСОБА_11 сплачено 230 000,00 грн. (т. 2 а.с.209-211), згідно Акту про виконання зобов'язання від 03.03.2009 року ОСОБА_24 сплачено 240000,00 грн. (т. 2 а.с.212-214), у зв'язку з чим ці витрати ПАТ «Промінвестбанк» є шкодою, яка має бути відшкодована ОСОБА_1 у повному обсязі.
Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що нею були укладені договори поворотно-фінансової допомоги у 2008 році з 4 юридичними особами та 11 фізичними особами, на загальну суму 13 108 843,00 грн., від імені ПАТ «Промінвестбанк» та ці кошти були внесені в касу банку, а не використані нею на власний розсуд, колегією суддів відхиляються, як такі, що суперечать обставинам, встановленим вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року, які на підставі ч. 6 ст. 82 ЦПК України не потребують додатковому доказуванню.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував висновки, викладені в ухвалі Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.05.2014 року, в якій було зазначено про те, що суд у вироку, в порушення вимог ст. 334 КПК 1960 року, не зазначив, якою дією чи бездіяльністю підсудної ОСОБА_1 цивільному позивачу було заподіяно матеріальну шкоду, якими доказами це підтверджується, а також не навів відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, не вказав матеріальний закон, на підставі якого було вирішено питання щодо позовів, спростовуються вищевикладеним.
Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що цивільний позов має розглядатися в межах справи №1-296/2011 після повернення її на новий розгляд, тоді як судом першої інстанції фактично було розглянуто новий позов ПАТ «Промінвестбанк», що не передбачено КПК України, є неспроможними, адже згідно матеріалів цивільної справи судом першої інстанції було розглянуто саме цивільний позов ПАТ «Промінвестбанк», який було подано ним в рамках розгляду кримінальної справи та який ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.05.2014 року направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Твердження відповідача ОСОБА_1 про порушення судом норм процесуального права, яке виявилося в тому, що судом не було долучено до даної цивільної справи матеріали кримінальної справи №182/4420/14-ц, є хибним, адже на новий розгляд в порядку цивільного судочинства було направлено виключно цивільний позов, а в іншій частині вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року залишено без змін, що виключає повторний розгляд кримінальної справи судом першої інстанції.
При цьому, колегією суддів було витребувано кримінальну справу №182/4420/14-ц, досліджено її матеріали та з'ясовано, що всі копії матеріалів, які стосуються цивільного позову ПАТ «Промінвестбанк» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, долучено до цивільного позову та розглянуті в установленому порядку судом першої інстанції, зокрема, їм надана належна правова оцінки та висновки суду ґрунтуються на досліджених судом доказах у справі.
Посилання ж відповідача ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що нею надавалися докази, які свідчать про відсутність матеріальної шкоди та які містяться в матеріалах кримінальної справи і не були враховані судом при розгляді даної справи, колегією суддів сприймаються критично, оскільки остання не зазначила конкретних доказів, які нею надавалися та не були враховані судом першої інстанції, та не вказала на якому аркуші кримінальної спправи такі докази містяться.
Доводи апеляційної скарги про те, що всі дії ОСОБА_1 були обумовлені рішенням правління банку у зв'язку з реструктуризацією простроченої заборгованості по підприємствам, підконтрольним ОСОБА_4, згідно його клопотання та клопотання керуючого філією, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та суперечать обставинам, встановлених вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року.
Доводи відповідача про те, що ОСОБА_4 було запропоновано схему погашення кредитів, за умовами якої було укладено договір поруки №2007 від 25.09.2007 року, який є чинним та сума заставного майна складає 262 766 948,80 грн., однак ПАТ «Промінвестбанк» не вжив належних заходів для стягнення заставного майна по 20 підприємствах, підконтрольних ОСОБА_4, колегія суддів теж до уваги не приймає, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів про досягнення між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_4 домовленостей щодо спрямування коштів на погашення шкоди, завданої ПАТ «Промінвестбанк» вчиненням ОСОБА_1 дій, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, та за які її було притягнуто до кримінальної відповідальності та призначено покарання у вигляді 300000,00 гривень штрафу в дохід держави, з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на 3 роки, з конфіскацією всього особистого майна.
Не можна погодитись і з доводами відповідача ОСОБА_1 щодо незаконності додаткового рішення суду, оскільки розподіл судових витрат здійснено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України та стягнуто з ОСОБА_1 на корсить держави судовий збір у розмірі, що відповідає розміру, встановленому ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2018 року та додаткове рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 лютого 2019 року.
Головуючий:
Судді: