Провадження № 22-ц/803/2709/19 Справа № 182/4454/18 Суддя у 1-й інстанції - Багрова А. Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
18 лютого 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
сторони:
позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2018 року, яке постановлено суддею Багровою А.Г. у м. Нікополь Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 19 жовтня 2018 року, -
В червні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» у теперішній час Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір №DNY0AN09983494 від 23.11.2007 року. Згідно умов вказаного договору відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 74329,12 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,16% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.11.2014 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. На день смерті ОСОБА_3 перед Банком у неї наявна заборгованість за кредитом в розмірі 117039,97 грн. ОСОБА_2 постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщин, а тому є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 Хоча спадкоємець не отримав свідоцтво про право на спадщину, від спадщини не відмовлявся, то повинен задовольнити вимоги кредитора з повернення заборгованості спадкодавця в межах вартості спадкового майна.
Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування заочного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не надано належної оцінки істотним обставинам справи та судом не було встановлено наявність чи відсутність зареєстрованого за відповідачем рухомого майна, не була витребувана інформація з Реєстраційної служби Нікопольського районного управління юстиції в Дніпропетровській області, з Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області, Комунального підприємства бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області, Управління Держземагенства в Дніпропетровській області інформацію щодо наявності спадкового майна.
Позивач зауважує, що відповідач по справі є правонаступником боржника за кредитним договором, прийняв спадщину, тому відбулось спадкування обов'язків відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позову, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ПАТ «КБ «ПриватБанк» уклало з ОСОБА_3 договір № DNY0AN09983494 від 23.11.2007 року. Згідно умов вказаного договору відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 74329,12 грн. Зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,16% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.11.2014 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (а.с.13).
У зв'язку із неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань за наданим позивачем розрахунком, станом на дату смерті ОСОБА_3 утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 285210,20 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 32522,82 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 35450,23 грн.; заборгованість з комісії в розмірі 4066,92 грн.; заборгованість з пені в розмірі 213170,23 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів наявності спадкового майна і його вартості, в зв'язку з чим відсутні підстави для застосування ст. 1282 ЦК України та стягнення із відповідача заборгованості за кредитом.
Колегія суддів погоджується з остаточним висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, однак не може погодитись з мотивами відмови в задоволенні позову, з огляду на наступне.
Як передбачено ст. 11 Цивільного кодексу України договір є зобов'язанням і, відповідно, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054 ЦК є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно умов договору та вимог закону.
Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається із матеріалів справи, 23 листопада 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено кредитний договір.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
У зв'язку із неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань за наданим позивачем розрахунком, станом на дату смерті ОСОБА_3 утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 285210,20 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 32522,82 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 35450,23 грн.; заборгованість з комісії в розмірі 4066,92 грн.; заборгованість з пені в розмірі 213170,23 грн.
Як вбачається із повідомлення Першої нікопольської нотаріальної контори на підставі претензії ПАТ КБ «ПриватБанк» від 26 березня 2017 року, відомостей щодо спадкоємців померлої ОСОБА_3 у державній нотаріальній конторі не має. Крім того, спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії ПАТ КБ «ПриватБанк» від 26 березня 2017 року (а.с. 17-18, 19).
Частиною першою статті 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За правилами ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з ч. 1 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора, відповідно до ч. 2 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити будь-який ризик свавілля.
На думку Європейського суду з прав людини, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення Європейського суду з прав людини у справах «C. G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява N 1365/07, 24 April 2008, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява N 21722/11, § 170)).
Принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема щодо застосування статті 1281 ЦК України.
Згідно з свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13).
Згідно ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
При цьому, за змістом цієї статті ЦКУ не зобов'язує учасників спадкових правовідносин з'ясовувати наявність усіх боргів, які мав спадкоємець за життя, та всіх кредиторів, які мають право вимоги за такими боргами. Єдиним обов'язком правонаступника є повідомлення кредиторів спадкодавця про відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1281 ЦКУ), і лише якщо правонаступник знає про наявність таких кредиторів і має їхні координати.
Посилання в ст. 1281 ЦК України про необізнаність пред'явлення кредиторами претензій до спадкоємців не означає, що кредитори зобов'язані повідомляти спадкоємців про наявність вимог спадщини безпосередньо. Таке повідомлення може бути зроблено через нотаріальну контору, згідно Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій. ( п.189).
Непред'явлення кредиторами у встановлені ст. 1281 ЦК України претензій погашає належні їм права вимоги, в той час як сплив строку позовної давності є підставою для відмови у позові ( ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно п. 7.1. кредитного договору № DNY0AN 09983494, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 від 23 листопада 2007 року, Банк зобов'язався надати ОСОБА_3 кредитні кошти шляхом перерахування на поточний рахунок, на строк з 23 листопада 2007 року по 21 листопада 2014 року, включно, однак за період 21 листопада 2014 року до 2017 року Банк жодних дій щодо повернення кредитних коштів не вживав.
Зважаючи на те, що Банк дізнався про відкриття спадщини лише в березні місяці 2017 року, коли звернувся до нотаріальної контори, відповідно до листа - претензії 26 березня 2017 року, тому право вимоги у Банка виникло з 26 березня 2017 року, однак позивач звернувся до суду лише в червні 2018 року, тобто з пропуском шестимісячного строку на право пред'явлення вимоги до спадкоємця, відповідно до вимог ч. 2 ст. 1281 ЦК України.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 8 квітня 2015 року в справі № 6-33цс15. Верховний Суд України зазначив, що «оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора. Недотримання кредитором передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення вимог (які є присічними, преклюзивними) позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців».
Оскільки зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред'явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов'язань, забезпечених іпотекою.
Поняття «строк пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред'явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Колегія суддів вважає, що оскільки, кредитор пред'явив свої вимоги до спадкоємця, з порушенням строків, встановлених ст. 1281 ЦК України, які є присічними, що згідно з ч. 4 даної статті, позбавляє його права вимоги до ОСОБА_2.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач по справі є правонаступником боржника за кредитним договором, прийняв спадщину, тому відбулось спадкування обов'язків відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину колегія суддів відхиляє, оскільки вони не мають правового значення, так як позивачем пропущений строк для пред'явлення вимоги до спадкоємця.
Не погоджується колегія суддів з доводами апеляційної скарги представника відповідача, що судом не було встановлено наявність чи відсутність зареєстрованого за відповідачем рухомого майна, не була витребувана інформація з Реєстраційної служби Нікопольського районного управління юстиції в Дніпропетровській області, з Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області, Комунального підприємства бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області, Управління Держземагенства в Дніпропетровській області інформацію щодо наявності спадкового майна, так як, вони не мають правового значення, оскільки позивачем пропущений строк для пред'явлення вимоги до спадкоємця.
Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємця має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань.
Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного заочного рішення апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» не містить.
На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає за необхідне змінити мотиви відмови в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів наявності спадкового майна і його вартості, в зв'язку з чим відсутні підстави для застосування ст. 1282 ЦК України та стягнення із відповідача заборгованості за кредитом, так як відповідно до ст. 1281 ЦК України у позивача сплив строк пред'явлення вимоги до спадкоємця.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» має бути залишена без задоволення, а рішення суду підлягає зміні в частині мотивів відмови в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2018 року змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 18 лютого 2019 року.
Головуючий:
Судді: