Провадження № 11-кп/803/556/19 Справа № 203/3629/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
07 лютого 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського Апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3
- ОСОБА_4
за участю секретаря - ОСОБА_5
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016040030000429 за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції та представника потерпілого ОСОБА_6 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2018 року про повернення прокурору обвинувального акта по кримінальному провадженню щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, працюючого ФОП, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 128 КК України,
Учасники судового провадження :
прокурор - ОСОБА_8
захисника - ОСОБА_9
обвинуваченого - ОСОБА_7
представника потерпілого - ОСОБА_6
законного представника потерпілої - ОСОБА_10
Ухвалою Кіровськоого районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2018 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 обвинуваченого за ст. 128 КК України повернуто прокурору з підстав невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Судом першої інстанції обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 було повернуто прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Так в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_7 перелічені норми Закону України «Про охорону праці», а також інші нормативно-правові акти: Правила побудови і безпечної експлуатації атракціонної техніки, Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію(застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, порушення яких ОСОБА_7 привели до події, в наслідок якої потерпіла отримала тілесні ушкодження.
Тобто ОСОБА_7 ставиться у провину порушення вимог законодавства про охорону праці, однак, обвинувачення пред'явлено за ст.128 КК України, що позбавляє обвинуваченого права підготуватися до захисту.
Та прийшов до висновку, що неконкретність обвинувачення заздалегідь перекладає по суті на суд обов'язок по збиранню доказів обвинувачення, зокрема в частині розкриття конкретного змісту вказаних вище обставин, що є неприпустимим з огляду на принцип змагальності сторін у кримінальному процесі (ст. 22 КПК України), а тому ці обставини, на думку суду, унеможливлюють призначити такий обвинувальний акт до судового розгляду.
На зазначену ухвалу прокурором подана апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати ухвалу суду та призначити новий розгляд у в суді першої інстанції в наслідок порушення судом вимог кримінального закону при ухваленні судового рішення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор вказує на те, що суд першої інстанції не врахував, що в обвинувальному акті викладено фактичні обставин кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_7 , та викладено у чому він обвинувачується.
Наведені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою (диспозицією статті КК України ).
З огляду на це, конкретність викладення фактичних обставин у даному провадженні, а отже, і обвинувачення ОСОБА_7 , не викликає сумнівів та виключає порушення права на захист обвинуваченого.
Перевірка та оцінка обставин, зазначених в обвинувальному акті, оцінка фактичних обставин, повинна здійснюватися судом лише під час судового розгляду.
Отже, обставини, на які суд першої інстанції послався у своїй ухвалі про повернення обвинувального акту прокурору, свідчать про те, що суд вийшов за межі тих питань, які, відповідно до вимог ст. 314 КПК України, є предметом підготовчого судового засідання, оскільки безпідставно вдався до оцінки викладеного в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та його відповідності правовій кваліфікації дій обвинуваченого, які є предметом судового розгляду, межі якого визначаються в порядку, передбаченому ст. 337 цього Кодексу.
Також не погоджуючись з прийнятим рішенням представник потерпілого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що не є обґрунтованими твердження суду про неконкретність пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, обвинувальний акт відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України оскільки містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Обвинувальний акт містить час та спосіб вчинення кримінального правопорушення, обвинувачення викладено повно та не містить у собі будь-яких протиріч.
Прокурор та представник потерпілого кожен окремо підтримали вимоги своїх апеляційних скарг та просили рішення суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, вислухавши сторони, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом; ухваленим судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України; в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК України, є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду, викладені в судовому рішенні містять істотні суперечності.
Частиною другою ст. 291 КПК України передбачено, які відомості повинен містити в собі обвинувальний акт. Зокрема, поряд з іншими даними, в ньому повинні міститися: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК).
Як вбачається з обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12016040030000429 від 09.06.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, який було направлено до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, зазначений процесуальний документ містить в собі всі необхідні відомості, які передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, в тому числі виклад конкретних фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення, а тому суд першої інстанції не мав достатніх правових підстав для прийняття рішення про його повернення прокурору через невідповідність обвинувального акта вимогам процесуального закону.
Обставини, які відповідно до частини першої статті 91 КПК підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, викладено чітко і конкретно.
Під формулюванням обвинувачення в доктрині кримінального процесу розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Так наведені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою (диспозицією статті КК України ).
З огляду на це, конкретність викладення фактичних обставин у даному провадженні, а отже, і обвинувачення ОСОБА_7 , не викликає сумнівів та виключає порушення права на захист обвинуваченого.
Перевірка та оцінка обставин, зазначених в обвинувальному акті, оцінка фактичних обставин, повинна здійснюватися судом лише під час судового розгляду.
Отже, обставини, на які суд першої інстанції послався у своїй ухвалі про повернення обвинувального акту прокурору, свідчать про те, що суд першої інстанції вийшов за межі тих питань, які, відповідно до вимог ст. 314 КПК України, є предметом підготовчого судового засідання, оскільки безпідставно вдався до оцінки викладеного в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та його відповідності правовій кваліфікації дій обвинуваченого, які є предметом судового розгляду, межі якого визначаються в порядку, передбаченому ст. 337 цього Кодексу.
В обвинувальному акті стосовно ОСОБА_7 переліченні норми Закону України «Про охорону праці», а також інші нормативно-правові акти, а саме, Правила будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки, Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, порушення яких через злочинну самовпевненість ОСОБА_7 призвели до події, внаслідок якої потерпіла отримала тілесні ушкодження.
Відповідно до абз. 3 п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки виробництва» від 12.06.2009 р. №7 потерпілими від злочину, передбаченого статтею 271 КК України можуть бути тільки особи, які мають постійний чи тимчасовий зв'язок з певним підприємством, установою, організацією чи з виробничою діяльністю громадянина-суб'єкта підприємницької діяльності (безпосередньо працюють, прибули у відрядження, на практику, стажування або діяльність яких пов'язана з цим виробництвом тощо).
В абз. 4 п. 8 вказаної Постанови передбачено, що особи, які не пов'язані із зазначеним виробництвом, не можуть визнаватися потерпілими від злочину, передбаченого статтею 271 КК України (представники контролюючих органів, замовники продукції чи послуг, особи, які випадково опинилися на території підприємства, установи, організації тощо).
Тобто, порушення вимог законодавства про охорону праці, що заподіяло шкоду життю або здоров'ю інших громадян, які не пов'язані із певним виробництвом, тягне за собою відповідальність за статтями про злочини проти життя та здоров'я особи.
Крім того, із фактичних обставин скоєного ОСОБА_7 правопорушення, які викладенні в обвинувальному акті, вбачається також, що порушення правил безпеки були допущені не під час виконання робіт з підвищеної небезпеки, що також виключає правову кваліфікацію дій обвинуваченого за ст. 272 КК України.
Таким чином, компетентним органом ОСОБА_7 офіційно доведене твердження про наявність припущення про вчинення ним кримінально караного правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, рахуванням того, що порушення вимог законодавства про охорону праці в даному випадку не було пов'язане з виконанням робіт з підвищеною небезпекою та заподіяло шкоду здоров'ю, а саме тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, малолітній потерпілій, яка була сторонньою особою та не мала ніякого зв'язку з підприємницькою діяльністю фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 . З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає що висновки суду першої інстанції, викладені у оскаржуваному рішенні фактично ґрунтуються на підставі надуманих та викривлених висновків, які не відповідають дійсності, чим істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону в частині ухвалення законного, обґрунтованого судового рішення а тому вважає за необхідне рішення суду скасувати та призначити новий розгляду у суді першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 314, 384, 404 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора та представника потерпілого - задовольнити.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2018 року про повернення прокурору обвинувального акта по кримінальному провадженню щодо ОСОБА_7 - скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді