Справа № 760/9981/17
Провадження № 2/761/1213/2019
30 січня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Кузик О.С.
за участі:
представника позивача: Левченко І.О.,
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС-ФАРМА» до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, заподіяних працівником,
В червні 2017р. позивач ТОВ «ТАС-ФАРМА» звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з вказаним позовом (а.с. 4-11 т.1) до відповідачки ОСОБА_3, в якому просив суд: стягнути з відповідачки на свою користь у відшкодування матеріальної шкоди, завданої під час виконання трудових обов'язків 17976,4 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що між сторонами існували трудові відносини, як між працівником та роботодавцем. Так, відповідачка ОСОБА_3, з 16 вересня 2014р. по 30 червня 2016р. обіймала посаду завідуючої аптеки № 24 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 146/13. 16 вересня 2014р. між сторонами було укладено договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.
Згідно проведеної інвентаризації, у вищенаведеній аптеці, було виявлено значну кількість товару (лікарських препаратів) з вичерпаним терміном придатності, які не були повернуті виробникам, на загальну суму 17976,4 грн. Як встановлено роботодавцем зазначений факт стався, внаслідок неналежного виконання відповідачкою своїх посадових обов'язків щодо контролю за лікарськими засобами термін придатності яких спливає.
В досудовому порядку відповідачка склала розписку, в якій зобов'язувалась відшкодувати спричинені збитки, проте по теперішній час цього не здійснила.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017р. відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.
18 січня 2018р. стороною відповідача на адресу Солом'янського районного суду м. Києва було подано відзив на позов (а.с .64-68), в якому сторона проти позову заперечила, посилаючись на те, що відповідачкою не були порушені посадові обов'язки, які вона виконувала належним чином, проте позивачем не вірно тлумачаться норми КЗпП України, та невірно визначено розмір збитків, оскільки до вартості придбаних лікарських препаратів позивач ще додає прибуток, який би міг отримати у зв'язку з реалізацією цих препаратів, позивачем не враховані положення ст. ст. 130, 135-3 КЗпП України.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 15 березня 2018р. цивільна справа № 760/9981/17 передана за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2018р. зазначена цивільна справа № 760/9981/17 призначена в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, просила суд позов задовольнити. Відповідь на відзив стороною позивача не подавалась. Крім того, стороною позивача було подано заяву про допит свідка ОСОБА_4
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, наведених у відзиві на позов, просив суд позов залишити без задоволення.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила. що вона працює у позивача, на посаді заступника комерційного директора. Приймала участь у інвентаризації в аптеці, в якій завідуючою була відповідачка. Інвентаризація проводилась у зв'язку з закриттям аптеки і було виявлена, значна кількість медичних препаратів, в яких закінчився термін реалізації, або в яких закінчився строк на повернення виробнику.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що відповідачка 16 вересня 2014р. була прийнята на роботу на посаду завідувача в аптеку ТАS № 24 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 146/13, згідно наказу позивача № 239-к «Про прийняття» (а.с. 16 т.1).
16 вересня 2014р. позивачем було видано наказ № 26 «Про призначення уповноваженої особи відповідальної за контроль якості лікарських засобів в аптеці» (а.с. 17 т.1).
Зазначені вище накази не містять відомості про ознайомлення з їх змістом відповідачки.
16 вересня 2014р., відповідно до ст. 135-2 КЗпП України між позивачем та членами колективу аптечного закладу № 24, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 146/13, в особі завідувача відповідачки було укладено договір про колективну матеріальну відповідальність (а.с. 25-27 т.1).
09 червня 2016р. керівником комерційного департаменту ОСОБА_5 було складено службову записку на ім'я Генерального директора відповідача (а.с. 106 т.1), що під час процедури закриття аптеки № 24 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 146/13 було виявлено медичні препарати з вичерпним терміном придатності, що закінчився, що позбавляє можливості його повернення виробнику, а також виявлено факти зазначення у щомісячних звітах недостовірної інформації, щодо терміну застосування цих препаратів, у зв'язку з чим керівник комерційного департаменту просив створити відповідну комісію.
09 червня 2016р. позивачем, згідно наказу № 25/1 «Про проведення службового розслідування» було створено комісію (а.с. 107 т.1).
29 червня 2016р. комісією було складено Акт про результати службового розслідування, щодо матеріальних збитків, нанесених внаслідок порушення посадових обов'язків (а.с. 108, 109 т.1), відповідно до якого комісія встановила, що внаслідок недотримання відповідачкою посадової інструкції завідувача аптеки; посадової інструкції уповноваженої особи та відповідних Регламентів була нанесена шкоди позивачу в розмірі 17976,4 грн. в роздрібних цінах. Зазначена шкода полягала в тому, що відповідачкою не було своєчасно подані відомості про кількість медичних препаратів, строк дії яких закінчується і не повернуті заводам - виробникам.
21 червня 2016р. відповідачкою було складено розписку (а.с. 113 т.1) наступного змісту: «Я ОСОБА_6, подтверждаю долг перед компанией Тас - Фарма в размере 17000,00 грн. (семнадцать тыс. грн.) и обязуюсь погасить 100 % до 08.07.2016г.».
30 червня 2016р. відповідачка була звільнена.
Звертаючись до суду з вказаним позовом сторона позивача наголошувала, що внаслідок невиконання відповідачкою своїх посадових обов'язків підприємству були заподіяні збитки, які слід стягнути з останньої, при цьому представник позивача зазначала, що відповідні посадові обов'язки визначені: Порядком контролю якості лікарських засобів під час оптової та роздрібної торгівлі, затвердженого наказом МОЗ України № 677 від 29 вересня 2014р. (далі по тексту - Порядок № 677); посадовою інструкцією Уповноваженої особи від 03 січня 2013р.; посадовою інструкцією завідувача аптеки від 03 січня 2013р.
Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
За змістом ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
Статтею 134 КЗпП України, визначено вичерпний перелік випадків повної матеріальної відповідальності працівника.
За змістом ст. 135-2 цього Кодексу, при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, зв'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.
Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність установлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади).
Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування, а також типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність розробляються за участю профспілкових об'єднань України та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
Згідно з наведеною ч. 2 ст. 130 КЗпП України, умовами настання матеріальної відповідальності працівника є:
1) пряма дійсна шкода;
2) протиправна поведінка працівника;
3) вина в діях чи бездіяльності працівника;
4) прямий причинний зв'язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.
Положеннями ст. 132 КЗПП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.
Працівники зобов'язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.
У відповідності до п.п. 1 п. 2 розділу 2 Порядку № 677, уповноважена особа зобов'язана перевіряти лікарські засоби і супровідні документи на предмет зазначення терміну придатності, під час вхідного контролю, який здійснюється в момент надходження їх в аптеку.
Відповідно до п.п. 4 п. 2 розділу 2 Порядку № 677, Уповноважена особа зобов'язана перевіряти наявність в аптеці лікарських засобів термін придатності яких минув.
Згідно до посадової інструкції Уповноваженої особи, відповідачка була зобов'язана здійснювати:
-п. 2.1 - вхідний контроль якості лікарських засобів (який вона здійснювала у вищезазначеному Порядку);
-п. 2.4. - перевірку наявності в аптеці неякісних лікарських засобів, якими відповідно до п. 8 розділу 1 Порядку № 677 є лікарські засоби термін придатності яких минув.
Відповідно до п. 13 Посадової інструкції завідувача аптеки, завідувач аптеки виконує контроль якості і термінів придатності лікарських засобів.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 14 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», вирішуючи вимоги, які ґрунтуються на договорі про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, суди мають виходити з того, що остання є повною матеріальною відповідальністю, яка регулюється ст.135-2 КЗпП й іншими актами трудового законодавства, що її стосується.
Умови колективної (бригадної) матеріальної відповідальності визначаються письмовим договором, укладеним між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади) на підставі Типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.
У випадках, коли в несхоронності матеріальних цінностей, крім членів колективу (бригади), з яким укладено договір, винні службові особи, суд обговорює питання про притягнення їх до участі у справі як співвідповідачів і визначає частину шкоди, яка відповідає ступеню вини кожного з них, і розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню з урахуванням виду і меж матеріальної відповідальності, яка на нього покладається. Решта шкоди розподіляється між членами колективу (бригади) згідно з Типовим договором про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.
В судовому засіданні представник позивача не могла пояснити суду, якими належними та допустимими доказами підтверджується передача до відповідної аптеки, завідуючої якої була відповідачка визначених медичних препаратів термін дії яких спливав чи вже закінчився, враховуючи те, що видаткові накладні не містять відомостей про отримання товару.
У відповідності з ч. 1, 5 ст. 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності.
Представник позивача не могла пояснити в судовому засіданні, чому позивачем розрахований розмір шкоди в порушення ч. 1 ст. 135 КЗпП України, а також враховуючи укладення між сторонами договору про повну колективну матеріальну відповідальність, відповідальність покладена виключно на сторону відповідача.
Доводи сторони позивача, що стороною відповідача в досудовому порядку було визнано, що саме з вини відповідача заподіяно збитки і сторона зобов'язується їх відшкодувати, склавши про це відповідну розписку, судом оцінюються критично, оскільки зі змісту вказаної розписки не вбачається зазначених обставин (а.с. 113 т.1), оскільки відповідачка визнавала лише наявність у неї перед позивачем боргу у сумі 17000,0 грн., правової природи виникнення цього боргу зазначена розписка не містить.
Оцінюючи належність. допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 130, 132, 134, 135-2, 135-3, 233 КЗпП України; Постановою Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992р. № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС-ФАРМА» (код ЄДРПОУ 16280214, місцезнаходження: м. Київ, вул. О. Мішуги, 3В (літ. А) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) про відшкодування збитків, заподіяних працівником - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 08 лютого 2019р.
Суддя: