Справа № 636/1403/17
Провадження № 1-кп/635/564/2019
18 лютого 2019 року Харківський районний суд Харківської області в складі колегії:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_4 ,
за участю прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, -
В провадження Харківського районного суду Харківської області перебуває дане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 обґрунтовуючи його тим, що продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частиною першою статті 177 КПК України, їх вагомість не зменшилась, а разом з тим наявні підстави, що свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам, застосувавши до особи більш м'який запобіжний захід, на які вказують наступні обставини: дані про особу обвинуваченого; тяжкість покарання, яка передбачена санкцією частини другої статі 115 КК України, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, у скоєнні якого він зокрема обвинувачується.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні не заперечували проти продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів, вислухавши думку учасників судового засідання щодо доцільності продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 прийшла до наступного висновку.
У відповідності до частини першої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вимогами частини третьої статті 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до частини першої статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Досліджуючи питання про доцільність продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Чугуївського міського суду харківської області від 07 березня 2017 року відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, строком на 60 днів. В подальшому обраний відносно ОСОБА_6 запобіжний захід було продовжено на підставі ухвал судів, і в останнє згідно з ухвалою колегії суддів Харківського районного суду Харківської області від 22 грудня 2018 року застосування обраного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів, тобто до 19 лютого 2019 року. Таким чином, строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 19 лютого 2019 року.
Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, конкретні обставини та суспільну небезпечність діяння інкримінованого обвинуваченому діяння, а також тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого, зокрема, обвинувачується останній, колегія суддів прийшла до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків і вчинити інше кримінальне правопорушення.
Виходячи з приведеного вище, колегія суддів враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу та згідно статей 7-9 КПК України, якими визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України, застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів також враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Разом з тим, у рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Також, у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відтак, з огляну на приведене, характер та фактичні обставини інкримінованих обвинуваченому злочинів, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Продовжуючи такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, судова колегія виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованих злочинів, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не відпали, не втратили своєї вагомості і під загрозою можливого застосування покарання, передбаченого санкціями статей, які інкриміновані обвинуваченому, останній може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому та які не існували і не розглядались на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Таким чином, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог частини першої статті 197 КПК України, обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діяння, яке йому інкримінується, а разом з іншим, допомагає уникнути виникненню ризиків, існування яких доведено, тому колегія суддів приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинувачених строком на 60 днів.
Судом вирішувалося питання про можливість вжиття до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу, але наявність вказаних вище ризиків та обставин виключає, на думку колегії суддів на даний час, застосування таких. У зв'язку з чим, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, що виправдовує подальше тримання обвинувачених під вартою.
При цьому необхідно зауважити, що суд ґрунтується на принципі презумпції невинуватості, та не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміновані обвинуваченому діяння.
Керуючись статтями 177, 194, 199, 331, 371-372 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Клопотання прокурорапро продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 18 квітня 2019 року включно.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали складено 19 лютого 2019 року
Головуючий суддя - ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3