19.02.2019
Справа № 642/6523/17
Провадження№1кп/642/24/19
19 лютого 2019 року м. Харків
Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, раніше судимого, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
На розгляді Ленінського районного суду м. Харкова знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Згідно до вимог ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу 2 місячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. За наслідками розгляду питання суд ухвалою продовжує запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк що не може перевищувати двох місяців.
Прокурор просив продовжити дії запобіжного заходу обраного відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, оскільки останній може ухилятися від суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти заявленого клопотання прокурора, та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обраного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до наступного.
Суд виходить з конкретного характеру злочину, який пред'явлено обвинуваченому ОСОБА_5 , його тяжкості, за який передбачено покарання до восьми років позбавлення волі. Суд враховує наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого ОСОБА_5 перебуваючи на волі, переховуватись від суду, а також можливість його впливу на позицію свідків.
Суд також вважає, що утримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, буде запобігати перешкоджанню встановленню істини у кримінальному провадженні, запобіганню скоєння ним нових злочинів і буде сприяти виконанню процесуальних рішень.
Крім того, суд вважає, що продовження строку утримання під вартою ОСОБА_5 не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Відповідно до п.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97 ВР, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім певних випадків та відповідно до процедури, встановленої законом. П. З ст. 5 Конвенції кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "с" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Це ж положення відображено в ч. 4, 5 ст. 28 КПК України, а саме кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України (Постанова №4 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства»), тримання під вартою направлено на полегшення здійснення правосуддя та забезпечення громадського порядку та обирається як запобіжний захід при наявності підстав вважати, що інші (більш м'які) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) обов'язків та його належної поведінки.
Разом з тим у пункті 3 наведеної Постанови Верховний Суд України одночасно зазначив, що при вирішенні питання про продовження тримання під вартою слід враховувати минулу поведінку підсудного, наявність судимостей та соціальних зв'язків негативного характеру, зловживання спиртними напоями, схильність до вчинення злочинів тощо.
Крім того, в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №14 від 19 грудня 2014 року «Про узагальнення судової практики застосування судами процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» зазначено, що при розгляді питання щодо запобіжного заходу, - суд зобов'язаний враховувати обставини, перелік яких передбачений ст.178 КПК України, для оцінки ризиків, які можуть слугувати поряд з підставами, визначеними ст.177 КПК України для продовження тримання під вартою.
Встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 на більш м'який, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою, продовживши строк застосованого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 19 квітня 2019 року включно.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 325, 314-316, 311, 369 КПК України,
Відкласти судове засідання на 03 квітня 2019 року на 11-00 год.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч.1 ст. 121 КК України на період судового розгляду справи але не більше ніж на шістдесят днів - до 19 квітня 2019 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1