19.02.2019
642/4334/18
1-кп/642/299/19
19 лютого 2019 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_3 ,, захисника - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лозова Лозівського району, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 186 КК України, -
02 липня 2018 року приблизно о 22 години 30 хвилин, ОСОБА_5 , знаходячись на тротуарній доріжці поблизу б. 180 по вул. Полтавський шлях в м. Харкові, будучи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою наживи та швидкого особистого збагачення незаконним шляхом, маючи намір на заволодіння чужим майном, поєднане з насильством, небезпечним для здоров'я особи, вибравши зручний момент, коли на місці скоєння злочину не було перехожих, здійснив напад на потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та став наносити йому удари з метою подавлення волі останнього до опору при заволодінні його майном, а саме: ОСОБА_5 наніс потерпілому один удар кулаком правої руки в область голови з правого боку , потім наніс кулаком правої руки не менше чотирьох ударів в область ребер потерпілого. Після чого ОСОБА_5 штовхнув руками потерпілого ОСОБА_6 у тулуб, від чого він впав на асфальт на коліна та руки. Потім ОСОБА_5 перевернув потерпілого на спину, сів на нього зверху та наніс кулаками не менше двох ударів в обличчя, та не менше двох ударів по ребрам, після чого став обома руками душити ОСОБА_6 за шию. Далі ОСОБА_5 з передніх кишень потерпілого дістав грошові кошти у сумі 1 742 грн., мобільний телефон'«Lenovo А 328» ІМЕІ 1 НОМЕР_1 ; ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , в корпусі чорного кольору, вартість згідно висновку товарознавчої експертизи № 15904 від 20.07.2018 складає 700 грн., з сім-картками операторів мобільного зв'язку «Київстар», «Лайфселл», карткою пам'яті «Transcend», ємкістю 8 Гб, які не представляють матеріальної цінності для потерпілого, тим самим заволодів чужим майном, після чого піднявся з потерпілого та наніс йому один удар ногою в область голови, від чого ОСОБА_6 втратив свідомість, що є небезпечним для здоров'я особи.
Після цього ОСОБА_5 з місця вчинення злочину втік та розпорядився викраденим майном за власним розсудом, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток на загальну суму 2 442 грн.
Згідно висновків судово-медичних експертиз № 09-2610\2018 від
28.07.2018,09-2760\2018 від 07.08.2018 потерпілому ОСОБА_6 в результаті нанесення йому ударів ОСОБА_5 спричинені легкі тілесні ушкодження у вигляді садна на лівій руці, тулубі, лівій сідниці,шиї.
Такі дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 1 ст. 187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу.
Крім того, 02 липня 2018 року, приблизно о 23 години 00 хвилин, ОСОБА_5 , знаходячись біля б. 11 по вул. Холодногірській в м. Харкові, будучи у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, діючи повторно, з метою наживи та швидкого особистого збагачення незаконним шляхом, підійшов до неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та усвідомлюючи свою фізичну перевагу перед неповнолітньою особою, схватив його правою рукою за праве вухо, спричинивши ОСОБА_7 фізичний біль, тим самим застосувавши до нього фізичне насилля, яке не є небезпечним для життя та здоров'я особи, став вимагати від останнього, щоб він віддав йому гроші. ОСОБА_7 вирвався та побіг у бік б. 13 по вул. Холодногірській в м. Харкові, але ОСОБА_5 , бажаючи довести свій злочинний намір до кінця, наздогнав його біля вказаного будинку, схватив рукою за шию з правого боку та став тягнути, спричиняючи ОСОБА_7 фізичний біль, водночас другою рукою дістав із кишені шортів ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 100 грн., які належать біологічному батьку ОСОБА_7 . ОСОБА_8 , тим самим відкрито викрав чуже майно, та продовжив тягнути ОСОБА_7 за шию, не зважаючи на прохання останнього, а також очевидців злочинних дій відпустити його та віддати грошові кошти. Після чого ОСОБА_5 відпустив ОСОБА_7 , маючи можливість розпорядитися викраденими грошовими коштами.
В результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_9 спричинений матеріальний збиток на суму 100 грн.
Такі дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна - грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро покаявся у в скоєних злочинах, погодився з кваліфікацією вчинених ним діянь та щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень пояснив як зазначено вище, вказавши також що він дуже шкодує за вчинене та зробив для себе відповідні висновки, просив вибачення у потерпілих. Вказав, що потерпілому ОСОБА_6 викрадений мобільний телефон повернуто. Щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 зазначив про готовність повністю відшкодувати завдані матеріальні збитки.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів що характеризують його особистість, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.
За таких обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_5 скоїв кримінальні правопорушення та кваліфікує його дії відповідно за ч. 1 ст. 187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу. та за ч.2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна - грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до тяжких, їх наслідки, той факт, що потерпілому ОСОБА_6 частково відшкодована матеріальна шкода шляхом повернення майна, а також те, що обидва кримінальні правопорушення вчинені в один проміжок часу, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, є учасником бойових дій, безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України під час проходження строкової військової служби, звільнений в запас за станом здоров”я на підставі Наказу командира В/Ч НОМЕР_3 від 08.02.2017 року та свідоцтва про хворобу від 06.02.2017 року № 13/СНГ, також враховує медичну документацію щодо стану здоров”я, за місцем проживання характеризується позитивно, за службовою характеристикою також характеризується виключно позитивно, не офіційно але працює, має постійне місце проживання, проживає разом із бабусею.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 , суд визнає його щире каяття, повне визнання винуватості.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого суд визнає вчинення кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп”яніння.
Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Так, згідно з роз'ясненнями, які містить п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність призначити обвинуваченому. ОСОБА_5 покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 187 КК України та ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі, та відповідно до ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Зважаючи на те, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, є особою молодого віку, та враховуючи усю сукупність вказаних вище обставин, відсутність тяжких наслідків від вчинених ним діянь, готовність в повній мірі нести матеріальну відповідальність, ставлення обвинуваченого до вчинених ним діянь, він в повній мірі усвідомив протиправність своїх дій, а також їх наслідки, також суд враховує, що у зв”язку із захворюванням, пов”язаним з проходженням військової служби, ОСОБА_5 проходив періодичне лікування, також те, що перебування більше семи місяців під вартою у якості запобіжного заходу по даному кримінальному провадженню є достатнім для усвідомлення ОСОБА_5 в повній мірі протиправність та наслідки своїх дій, та приходить до висновку що подальше виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період іспитового строку, у відповідності до ст.ст. 75, 76 КК України, оскільки відповідно до ст.. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених.
Саме такий вид покарання, на переконання суду, є необхідним і буде цілком достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
У кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_6 заявлений цивільний позов на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 3742 грн., та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.
Відповідно до п. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст. 328 КПК України, постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє його повністю, частково, або відмовляє в його задоволенні.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" при вирішенні питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну фізичним та юридичним особам.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Обвинувачений ОСОБА_5 цивільний позов визнав у повному обсязі.
Суд приходить до висновку щодо задоволення заявленого цивільного позову, приймаючи до уваги визнання позовних вимог ОСОБА_5 (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати стягнути з ОСОБА_5 .
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 187 КК України та ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання:
- за ч.1 ст.187 КК України - 3 (роки) позбавлення волі;
- за ч.2 ст.186 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання ОСОБА_5 у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ч.1 п.1,2 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Цивільний позов ОСОБА_6 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти у розмірі 3 742 (три тисячі сімсот сорок дві) грн.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 5 000 (п”ять тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення судової товарознавчої експертизи № 15904 від 20.07.2018 року в розмірі 715 (сімсот п”ятнадцять) грн.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 04.07.2018 року на вилучені в ході огляду місця події від 03.07.2018 року : 1) грошові кошти у сумі 100 гривень, купюрами номіналом 2 по 50 гривень: ТУ7231245; УЖ7874271; 2) мобільний телефон марки «LenovoA328» IMEI 1) НОМЕР_1 ; 2) НОМЕР_2 , серійний номер: НОМЕР_4 . у якому знаходиться карта пам'яті «Transcend 8 gb»;
та речі, тимчасово вилучені в ході проведення обшуку затриманої особи ОСОБА_5 в порядку ст.208 КПК України: мобільний телефон «Nokia» блакитно чорного кольору ІМЕІ: НОМЕР_5 з сім карткою ПрАТ «ВФ Україна», мобільний номер: НОМЕР_6 .
Речові докази:
- грошові кошти у сумі 100 гривень, купюрами номіналом 2 по 50 гривень: ТУ7231245; УЖ7874271, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження №12018220510001628 - повернути ОСОБА_8 ;
- телефон марки «LenovoA328» IMEI 1) НОМЕР_1 ; 2) НОМЕР_2 , серійний номер: НОМЕР_4 . у якому знаходиться карта пам'яті «Transcend 8 gb», переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_6 - залишити у його розпорядженні;
- мобільний телефон «Nokia» блакитно чорного кольору ІМЕІ: НОМЕР_5 з сім карткою ПрАТ «ВФ Україна», мобільний номер: НОМЕР_6 , що знаходиться в камері зберігання речових доказів (квитанція 1925) - повернути ОСОБА_5 ;
-три диски з аудіо записом повідомлень на спецлінію «102», надані Управлінням організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Х/о 01.08.2018 року за вих. № 4440/119/25/02-2018, які містяться на DVD-R диске «Videx» № MFP6B3WA26094830 3, що зберігаються в матеріалах кримінального провадження №12018220510001628 - залишити в матеріалах кримінального провадження № 12018220510001628.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінити на особисте зобов'язання, зобов'язавши його прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду, та повідомляти суд про зміну місця свого проживання.
Звільнити ОСОБА_5 з-під варти негайно в залі судового засідання.
Зарахувати ОСОБА_5 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк перебування під вартою з 03.07.2018 року по 19.02.2019 року.
Копію вироку вручити прокурору, засудженому негайно після його проголошення.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1