18.02.2019
Справа №489/5693/18
Провадження №2/489/194/19
18 лютого 2019 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Румянцевої Н.О.,
із секретарем судових засідань - Животовою А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Миколаївської міської ради про визнання права власності на частку нерухомого майна,
Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача, яким просили визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частки придбаної під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на ј частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2; визнати за ОСОБА_4 право власності на ј частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 15 березня 1969 року, від шлюбу мають доньку ОСОБА_4 Під час шлюбних відносин ОСОБА_3 та ОСОБА_5 придбали квартиру АДРЕСА_1 за спільні кошти, яка була оформлена на чоловіка. В вищезазначеній квартирі проживав спадкодавець по день смерті та з 1976 року по теперішній час проживають позивачі по справі та внук ОСОБА_6
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Від представника позивачів надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на позовних вимогах наполягають. Проти винесення заочного рішення не заперечують.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 15 березня 1969 року, свідченням чого є свідоцтво про одруження НОМЕР_3.
ОСОБА_4 є рідною донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_3, свідченням чого є свідоцтво про народження НОМЕР_4.
ОСОБА_4 зареєструвала шлюб та змінила прізвище на «ОСОБА_4», свідченням чого є свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_5.
Квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 27.02.1992 року, що підтверджується довідкою з Комунального підприємства Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації від 07.04.2017 року.
Відповідно до довідки з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Волга» від 01.12.2017 року за вих. № 1172, пай в житлово-будівельному кооперативі «Волга» за адресою: АДРЕСА_1 виплачений ОСОБА_5 повністю у сумі 7655 рублів 23 лютого 1991 року.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, свідченням чого є свідоцтво про смерть НОМЕР_6.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1.
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_3 як його дружина, ОСОБА_4 як його донька та ОСОБА_6 як онук.
Відповідно до довідки з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Волга» від 07.03.2017 року за вих. № 1098. За адресою: АДРЕСА_1 проживав та був зареєстрований з 30 березня 1976 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5, на цей день разом з ним проживали та були зареєстровані: дружина ОСОБА_3 з 30 березня 1976 року по теперішній час; донька ОСОБА_4 з 28 червня 1995 року по теперішній час; онук ОСОБА_6 з 28 серпня 1997 року по теперішній час.
ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвої Н.П. з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5
Постановою про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.05.2017 року, винесеною приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвою Н.П. було відмовлено позивачу ОСОБА_3 про видачу свідоцтва про право спадщину за законом, оскільки не надано оригіналу правовстановлюючого документу, який підтверджує право власності спадкодавця на майно.
Вказане підтверджується матеріалами спадкової справи спадкодавця ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
ОСОБА_3 звернулася з заявою до Миколаївської міської ради про видачу дублікату правовстановлюючого документу, а саме свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до листа виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 19.12.2017 року за вих. № Н-6688/іт, відмовлено ОСОБА_3 у видачі дублікату свідоцтва про прав власності на вищезазначену квартиру, мотивуючи тим, що з 01.01.2013 року органи місцевого самоврядування позбавлені повноважень видавати свідоцтва про право власності на нерухоме майно та дублікати раніше виданих свідоцтв.
Щодо позовних вимог про визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частки придбаної під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1, суд приходить до наступного.
Згідно ст.. ст.. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю, ( від 20.06.1969 року, який діяв на час укладання шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_5.) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
На підставі ч. 1 ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю, В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Статтею 60 Сімейного кодексу України (який діє на теперішній час) визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За нормами сімейного законодавства, умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя (ч. 3 ст. 61 та ч. 4 ст. 65 Сімейного кодексу України).
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного кодексу України та статтею 372 Цивільного кодексу України.
Приписами статті 69 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За ч. 2 цієї статті, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування», розглядаючи спори, пов'язані зі спадкуванням частки в праві спільної сумісної власності, необхідно звертати увагу на те, що згідно зі статтею 368 ЦК спільною сумісною власністю є не лише майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом, а й майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Відповідно до вимого ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Оцінюючи всі зібрані по справі докази, враховуючи те, що вищезазначене майно було придбане сторонами за час шлюбу, за спільні кошти та є об'єктом права спільної сумісної власності, а тому позов підлягає задоволенню в часті поділу квартири АДРЕСА_1.
Щодо позовних вимог про визнання за ОСОБА_3 право власності на ј частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнання за ОСОБА_4 право власності на ј частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, суд приходить до наступного.
Положеннями статті 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За статтею 1217 цього Кодексу, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входить усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно із ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Позивачі у відповідності з вимогами ст. 1269 Цивільного кодексу України, подали до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвої Н.П. заяви про прийняття спадщини, свідченням чого є наявна в матеріалах справи копія спадкової справи спадкодавця ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Таким чином, позивачі є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 та позбавлені можливості оформити спадкові права у нотаріуса у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу.
За змістом статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідженими в судовому засіданні доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Миколаївської міської ради про визнання права власності на частку нерухомого майна - задовольнити.
Визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частки квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на ј частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на ј частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1
Позивач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1
Відповідач: Миколаївська міська рада, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.
Суддя Ленінського районного
суду міста Миколаєва Н.О. Рум'янцева
Повний текст судового рішення складено «18» лютого 2019 року.