19.02.2019
Справа № 489/5935/18
Провадження №2/489/225/19
19 лютого 2019 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судових засідань - Животовою А.В.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Іскрицької Ганни Василівни про переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі - продажу 57/200 частки квартири,
Позивач звернувся до суду з позовом про переведення на ОСОБА_1 прав та обов'язків покупця за договором купівлі - продажу 57/200 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Іскрицькою Ганною Василівною за реєстровим № 1829 від 24.12.2016 року. Мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником 143/200 частки вищезазначеної квартири, його колишня дружина ОСОБА_3 була власником іншої частки квартири. Його трудова діяльність передбачає постійні відрядження за кордон, але наприкінці серпня 2018 року йому зателефонували та повідомили про те, що ОСОБА_3 відчужила свою частку квартири в 2016 році ОСОБА_2 , чим порушила його право як співвласника квартири, оскільки відповідачка повинна була спочатку йому запропонувати купити її частку квартири, а потім іншим особам. Після чого, ОСОБА_2 , в телефонному режимі, пропонував йому купити 57/200 частки квартири вже в нього, як у нового власника. У вересня 2018 року, після приїзду з кордону ним були отримані копії документів від нового співвласника спірної квартири, а саме: звернення ОСОБА_3 від 19.09.2016 року та копію договору купівлі - продажу 57/200 частки квартири, а отже, вважає, що належним чином він не був повідомлений про намір ОСОБА_3 на відчуження своєї частки квартири.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, на позовних вимогах наполягає.
Від відповідачів надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, позов визнають в повному обсязі.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
143/200 частки квартири АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_1 , на підставі: договору купівлі - продажу від 03.07.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко В.В.; рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 16.05.2012 року по справі № 22ц/1490/1359/12, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 14.09.2018 року.
57/200 частки квартири АДРЕСА_2 належало на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_3 на підставі рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 16.05.2012 року по справі № 22ц/1490/1359/12.
Відповідно до листа приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Іскрицької Г.В. зареєстрованого в реєстрі за № 2125 та адресованого ОСОБА_1 24.10.2016 року за вих. № 281/02-24, вбачається, що приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Іскрицька Г.В. передає заяву ОСОБА_1 про намір ОСОБА_3 продати належну їй частку квартири АДРЕСА_2 сторонній особі за 290 000 грн., у разі, якщо від ОСОБА_1 не надійде, протягом місяця, заяви про своє бажання чи відмову придбати зазначені частки квартири за вказану суму.
24 грудня 2016 року ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_2 прийняв у власність і сплатив за нього обговорену грошову суму за 57/200 частки квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі - продажу 57/200 частки квартири від 24.12.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Тищенко О.О. та зареєстровано в реєстрі за № 1028.
Відповідно до п. 2.3 Договору купівлі - продажу, співвласник квартири ОСОБА_1 , був належним чином повідомлений про намір продавця продати належну їй 57/200 частки квартири, але відповіді від нього про своє бажання чи відмову придбати зазначені частки квартири за вказану суму в встановлений строк не надходило, про що свідчить свідоцтво, яке було видано ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області 17 грудня 2016 року за реєстровим № 2627.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Згідно ст. 5 вищезазначеного закону нотаріус зобов'язаний: здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.
Згідно листа Головного центру обробки спеціальної інформації Прикордонної служби України від 15.01.2018 року за вих. № 184/Л-154, ОСОБА_1 перетинав кордон (виїзд) 24.10.2016 року по (в'їзд) 03.03.2017 року та перетинав кордон (виїзд) 25.07.2017 року по (в'їзд) 26.11.2017 року.
Отже, судом вбачається, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений, оскільки в період з 24.10.2016 року по 03.03.2017 року перебував за межами України.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.12 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно із ч.1, 2 ст.355, ст.356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Так, статтею 362 ЦК України передбачено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.
Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.
Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.
У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.
До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.
Позивач вказує на те, що про порушене право дізнався лише у вересні 2018 року, на підтвердження вказаного до суду надано лист Головного центру обробки спеціальної інформації Прикордонної служби України від 15.01.2018 року за вих. № 184/Л-154 про перетин ОСОБА_1 кордону з 2016 року по 2017 рік. А отже, суд вважає, що перебіг позовної давності не сплив.
На виконання вимог статті 362 ЦК України позивачем було внесено на депозит ТУДСА України в Миколаївській області 290000грн..
Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.
Відповідно до ст. 362 ЦК підставою для пред'явлення співвласником позову про переведення прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу частки майна у праві спільної часткової власності є такі порушення: продаж співвласником частки у праві спільної часткової власності без письмового попередження інших співвласників про намір продати свою частку, ціну та інші умови її продажу; укладання договору купівлі-продажу без одержання повідомлення від співвласників про відмову від здійснення ними переважного права купівлі до спливу одного місяця щодо нерухомого майна і десяти днів щодо рухомого майна від дня отримання ними повідомлення про продаж; продаж проведено за істотно нижчого ціною і на більш легких умовах, ніж пропонувалося співвласникам.
Аналіз положень ст. 362 ЦК України свідчить про те, що суб'єктивне право на продаж частки сторонній особі виникає у співвласника з моменту одержання відмови усіх інших співвласників від здійснення переважного права на купівлю або нездійснення ними цього права протягом одного місяця від дня отримання ними повідомлення, якщо предметом договору купівлі-продажу є нерухоме майно.
Договір купівлі-продажу нерухомого майна або його частини укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ст.209, 657 ЦК України).
Відповідно до ст.5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов'язаний, зокрема, здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам; виконувати інші обов'язки, передбачені законом.
Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (стаття 7 Закону України «Про нотаріат»).
Згідно ст.46 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.
Також у статті 46-1 Закону України «Про нотаріат» зазначено, що нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов'язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов'язково використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України.
Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва обов'язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру.
Інформація з єдиних та державних реєстрів, отримана нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, залишається у відповідній справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса. Користування єдиними та державними реєстрами здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію.
Отже, слід зазначити, що право на витребування певних відомостей і документів дозволяє нотаріусу не обмежуватися переліком документів, визначених законом, а вимагати подання також додаткових відомостей чи документів, визначаючи їх на власний розсуд. Поряд із цим згідно з ч.3 ст. 46 Закону України "Про нотаріат" неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови в її вчиненні. Таким чином, юридичним наслідком ненадання вказаних документів або відомостей є відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови в її вчиненні.
Необхідно зауважити, що в окремих випадках витребування відомостей та документів виступає не як права, а як обов'язки нотаріуса.
Статтею 39 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.
Так, пунктом 5 глави 1 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5, визначені дії нотаріуса при посвідченні договору у разі реалізації переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності.
У разі якщо один з учасників спільної часткової власності продає належну йому частку в спільній власності іншій особі, нотаріус повинен упевнитись у тому, що продавець у письмовій формі повідомив усіх інших учасників спільної часткової власності (як фізичних, так і юридичних осіб) про свій намір продати свою частку іншій особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка.
Доказом повідомлення учасників спільної часткової власності про подальший продаж частки в спільному майні є або свідоцтво, видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця, або заява учасників спільної часткової власності про відмову від здійснення права переважної купівлі частки майна, що продається (із зазначенням ціни та інших умов продажу цієї частки). Справжність підпису на заяві має бути засвідчена нотаріально.
Заява учасника спільної часткової власності про відмову від права переважної купівлі може бути викладена на окремому стандартному білому аркуші паперу з одночасною реєстрацією в журналі реєстрації вхідних документів або на спеціальному бланку нотаріальних документів (за бажанням зазначеного учасника).
Якщо вказана заява передана особисто учаснику спільної часткової власності нотаріусом, який посвідчує договір, то свідоцтво про передачу заяви не видається, при цьому примірник заяви з написом нотаріуса про її вручення додається до примірника договору купівлі-продажу частки відчужуваного майна, який залишається в матеріалах нотаріальної справи.
При одержанні від учасників спільної часткової власності письмової відповіді на повідомлення про продаж ця відповідь додається до примірника договору, що залишається у матеріалах нотаріальної справи.
Правила, викладені у цьому пункті, не застосовуються при посвідченні договорів довічного утримання (догляду); спадкового договору; дарування; ренти (якщо майно передається безоплатно); пожертви, міни; міни частки майна або відчуження частки майна, виділеної за згодою співвласників чи за рішенням суду, а також у разі продажу частки у праві власності на майно з публічних торгів (аукціону).
Якщо решта учасників спільної часткової власності відмовиться від здійснення права переважної купівлі або не здійснить цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо іншого майна - протягом десяти днів з дня одержання повідомлення про намір і умови продажу, то нотаріус після одержання заяви про відмову або після спливу встановленого терміну може посвідчити договір купівлі-продажу частки спільного майна іншій особі.
Договір купівлі-продажу частки спільного майна іншій особі може бути посвідчений нотаріусом за наявності відомостей про те, що учасники спільної часткової власності відмовились одержати надіслані на їх адресу заяви продавця про його намір продати свою частку. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на зворотному повідомленні відмітка органу зв'язку.
Договір купівлі-продажу частки спільного майна іншій особі може бути посвідчений також у разі, якщо адреса інших учасників спільної часткової власності невідома. На підтвердження цього повинен бути наданий документ відповідного компетентного органу (довідкової служби, адресно-довідкового бюро тощо).
Заява учасника спільної часткової власності про відмову від права переважної купівлі або фактична відмова учасника спільної часткової власності, який протягом установленого строку не здійснив свого права на переважну купівлю, дійсна протягом трьох місяців. Цей строк обчислюється з дня подання заяви про відмову від права переважної купівлі або з дня, наступного за останнім днем зазначеного місячного (десятиденного) терміну.
З огляду на те, що суд прийшов до висновку, що переважне право позивача купівлі частки у праві спільної часткової власності, було порушене, тому таке порушене право підлягає захисту у належно обраний позивачем спосіб шляхом переведення на ОСОБА_1 прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу 57/200 частки квартири від 24.12.2016 року, укладеного між відповідачами.
При цьому з на користь відповідача ОСОБА_2 належить стягнути 290 000грн., які були сплачені покупцем ОСОБА_2 продавцю ОСОБА_3 за купівлю належної їй 57/200 частки у квартири АДРЕСА_2 .
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
На підставі частини 1 статті 142 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого при поданні позову судового збору.
Керуючись ст. ст. 4, 19, 141-142, 200, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Іскрицької Ганни Василівни про переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі - продажу 57/200 частки квартири - задовольнити.
Перевести на ОСОБА_1 права і обов'язки покупця за договором купівлі-продажу 57/200 частки квартири від 24 грудня 2016 року, за яким ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купив 57/200 частки квартири АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Тищенко Оленою Олександрівною 24 грудня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за №1028.
Стягнути на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 290 000 гривень 00 копійок (двісті дев'яносто тисяч гривень нуль копійок), що знаходяться на депозитному рахунку ТУ ДСА в Миколаївській області (код отримувача 26299835, рахунок №37316051016294).
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 360 (триста шістдесят) гривні 00 коп. судового збору сплаченого за квитанцією від 10 вересня 2018 року №17552167.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Третя особа: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Іскрицька Ганна Василівна, юридична адреса: АДРЕСА_5 .
Суддя Ленінського районного
суду міста Миколаєва Н.О. Рум'янцева
Повний текст судового рішення складено «19» лютого 2019 року.