Справа № 468/1680/18-а
2-а/468/1/19
19.02.2019 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Муругова В.В, за участю секретаря Рижньової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баштанка справу № 468/1680/18-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови інспектора Управління патрульної поліції в Херсонській області по накладенню на нього адміністративного стягнення в виді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 2 КУпАП.
Посилаючись на неправомірність дій працівника ПП щодо доведення доказами наявності в його діях складу адміністративного правопорушення та щодо дослідження усіх істотних обставин справи, позивач просив скасувати постанову серії НК № 394659 від 06.11.2018 року. Позивач, при цьому, заперечив вчинення з його боку правопорушення 06.11.2018 року, оскільки під час руху на керованому ним автомобілі поза населеним пунктом було увімкнене ближнє світло фар. Також позивач зазначив, що інспектором поліції було порушено вимоги закону щодо місця та порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки позивач не мав можливості підготуватися для розгляду справи та йому не було роз'яснено його права. Крім того, в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вказано про фіксування інкримінованого порушення з допомогою спеціального технічного засобу та не вказано його технічні характеристики.
Від представника позивача до суду надійшло клопотання про підтримання позову та розгляд справи за його відсутності.
Від представника відповідача - Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, вважаючи рішення інспектора законним.
З огляду на те, що відповідач - суб'єкт владних повноважень, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, суд відповідно до ст. 205 КАС України ухвалив про розгляд справи на підставі наявних в ній доказів згідно з ч.5 ст. 77 КАС України.
Дослідивши матеріали справи (другий екземпляр постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 394659 від 06.11.2018 року про накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 2 КУпАП), суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову та скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Це означає, що ч.2 ст. 77 КАС України встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Крім того, ч. 3 ст. 79 КАС України зобов'язує відповідача надати всі наявні у нього докази разом із поданням відзиву, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, а тому, в даному випадку, суд відповідно до ч. 5 ст. 77, ч.3 ст. 205, ст. 286 КАС України безумовно зобов'язаний розглянути справу на підставі тих доказів, які надані суду сторонами.
В судовому засіданні встановлено, що 06 листопада 2018 року інспектором Управління патрульної поліції у Херсонській області було винесено відносно позивача постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП. В тексті постанови інспектор вказав, що 06.11.2018 року о 12.30 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Renault Clio Symbol» д.н. НОМЕР_1 на автодорозі М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, на якому не було ввімкнено поза населеним пунктом денні ходові вогні, чим порушив вимоги п. 9.8 ПДР України.
У зв'язку з вказаним інспектор призначив позивачу адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Ч. 2 ст. 122 КУпАП, серед іншого, передбачає відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів.
П. 9.8 ПДР України передбачає, що з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Таким чином, вказана норма містить загальне правило (необхідність за визначених обставин і у визначений період увімкнення денних ходових вогнів) та виключення з даного правила (за тих же обставин і в той же період увімкнення ближнього світла фар в разі відсутності в конструкції транспортного засобу денних ходових вогнів).
За такого вказаний пункт ПДР України за описаних в ньому умов та обставин прирівнює ближнє світло фар до денних ходових вогнів.
При цьому, в позові позивач вказав, що не вчиняв викладеного в постанові правопорушення, оскільки під час руху на керованому ним автомобілі поза населеним пунктом було увімкнене ближнє світло фар та при винесенні постанови інспектором не зібрано доказів протилежного, та в поданому до суду позові позивач заперечував свою вину в інкримінованому порушенні.
Крім того, інспектором патрульної поліції при вирішенні питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не були зібрані належні та допустимі докази, які б могли підтвердити факт порушення позивачем правил дорожнього руху та невідповідність його позиції дійсним обставинам справи.
Оскільки відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, в розділі постанови, який передбачає можливість вказівки на докази, на підставі яких прийнято рішення («До постанови додаються»), відсутні будь-які записи про дослідження інспектором будь-яких доказів по справі.
Зі змісту п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року №14 слідує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності буде відповідати вимогам ст.ст. 283 і 283 КУпАП тоді, коли в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначено мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Натомість відповідачем в супереч вказаному вище на спростування пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не було вказано в постанові жодних достатніх, належних та допустимих доказів, а тому така постанова не може вважатись обґрунтованою.
Тобто, на підтвердження дійсної наявності фактів, викладених в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем на розгляд суду не було надано жодних достатніх та допустимих доказів, хоча суд в ухвалі про відкриття провадження вказував на необхідність їх надання.
Оскільки згідно зі ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який в даному випадку не надав до суду допустимих достатніх фактичних даних на підтвердження правомірності дій, які оскаржуються фізичною особою, тому зібрані інспектором матеріали відносно позивача не є достатньою підставою для притягнення водія до адмінвідповідальності за ст. 126 ч.1 КУпАП і доказом вини позивача у вчиненні вказаного правопорушення, за яке його було притягнуто оскаржуваною постановою до адміністративної відповідальності, оскільки цей висновок не підтверджується сукупністю достатніх допустимих доказів, а навпаки спростовується поясненнями позивача в тексті позову, а, отже, не відповідає вимозі їхньої достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.
Крім того, суд вважає за необхідне особливо зауважити, що в даному випадку справа стосується перевірки судом правомірності та обґрунтованості притягнення особи до адміністративної відповідальності і саме на таку категорію справ поширюється також конституційна презумпція невинуватості, закріплена в ст. 62 Конституції України, з врахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта з врахуванням практики Європейського суду з прав людини, який не розрізняє кримінальну та адміністративну відповідальність вважаючи їх всіх кримінальним переслідуванням, за такого в адміністративних справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності не позивач має довести законність своїх вимог і відсутність в своїх діях складу адміністративного правопорушення, а відповідач - суб'єкт владних повноважень достатніми належними та допустимими доказами має довести наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення та законність її притягнення до адміністративної відповідальності, спростувавши таким чином презумпцію невинуватості особи.
При цьому з аналізу ст. 293 КУпАП та ст.2 КАС України в частині мети судового перегляду постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за скаргою такої особи та в частині завдань адміністративного судочинства (захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень) та оцінки законності та обґрунтованості оскарженого рішення суб'єкта владних повноважень - слідує, що розглядаючи позов фізичної особи про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності суд не в праві досліджувати нові докази на підтвердження вини особи, які при прийнятті рішення суб'єктом владних повноважень не враховувались.
Вказане є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Що ж стосується позиції позивача щодо того, що інспектор не мав права виносити постанову на місці зупинки, то суд не погоджується з такою позицією з наступних підстав.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені частиною другою ст. 122 КУпАП, розглядають органи Національної поліції.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 КУпАП.
Згідно з ч.2,4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У випадках, передбачених, зокрема, ч. 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП.
Положення щодо відсутності в уповноваженої особи Національної поліції обов'язку складати протокол про адміністративне правопорушення, розгляд якого віднесено, до компетенції Національної поліції передбачаються і в ч. 5 ст. 258 КУпАП, згідно з якою якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Разом з цим, згідно з ч. 6 ст. 276 КУпАП Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, оскільки виявлене відповідачем адміністративне правопорушення не підлягає оформленню протоколом, то розгляд питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності мав відбуватись саме на місці його вчинення шляхом складання відповідної постанови, тобто за правилами ч. 4 ст. 258 КУпАП, що кореспондується з положеннями ч. 6 ст. 276 КУпАП.
Тому складання відповідачем оскаржуваної постанови без оформлення відповідного протоколу відповідає вимогам закону, а тому підстав для визнання дій відповідача неправомірними з цих причин немає.
Не змінюють такої позиції суду і висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 26.05.2015 року №5-рп/2015, оскільки цим рішенням дано офіційне тлумачення місця розгляду адміністративної справи за обставин наявності в особи, яка встановила факт адміністративного правопорушення, обов'язку оформити це правопорушення відповідним протоколом, тобто за обставин, що не поширюються на правовідносини у цій справі.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 73-77, 90, 242-244, 246, 250-251, 271, 273 КАС України суд
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії НК №394659 від 06.11.2018 року за ст. 122 ч. 2 КУпАП задовольнити.
Скасувати постанову по справі про накладення адміністративного стягнення серії НК №394659 від 06.11.2018 року відносно ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 2 КУпАП та провадження по справі закрити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання, вказане позивачем в позовній заяві: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2).
Відповідач: Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження юридичної особи: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, ідентифікаційний код 40108646).
Повне рішення суду складене 19.02.2019 року.