Справа № 274/2912/16-к
Провадження №1-кп/0274/128/17
19.02.2019 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді- ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря- ОСОБА_2 ,
прокурора- ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Швайківка Бердичівського району Житомирської області, громадянки України, заміжньої, маючої на утриманні малолітню дитину, на момент вчинення злочину учениці 3-го курсу Бердичівського професійного будівельного ліцею, з 04.10.2018 року по даний час працюючої в СП ТОВ "РІФ-1", проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки м. Бердичева, незаміжньої, не працюючої, на момент вчинення злочину учениці 8-Б класу Бердичівської ЗОШ № 5, на момент ухвалення вироку навчається в Бердичівському професійно - технічному училищі № 12, зареєстрованої за адресою : АДРЕСА_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимої, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, -
01.04.2016 року близько 20 год знаходячись неподалік перехрестя вулиць Красіна та Войкова в м. Бердичеві неповнолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з неповнолітньою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , побачили неповнолітню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка в той час прямувала неподалік від них із своєю подругою неповнолітньою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та в цей час у них виник намір на відкрите викрадення чужого майна належного ОСОБА_8 .
Реалізовуючи спільний злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна. ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6 , під приводом жарту, підбігли до ОСОБА_8 та почали розмову.
Продовжуючи реалізацію спільного злочинного наміру, під час розмови ОСОБА_5 взявши ОСОБА_8 руками за плечі, підставивши останній підніжку повалила її спиною на землю, подолавши волю останньої до опору, таким чином застосувала насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої.
В той час. коли ОСОБА_8 опинилась на землі, ОСОБА_5 спільно ОСОБА_6 , використовуючи фізичне обмеження потерпілої до опору, зняли з вух ОСОБА_8 золоті сережки 585 проби загальною вагою 3 грами, вартістю 1000 гривень за 1 грам, на загальну суму 3000 гривень, чим заподіяли останній матеріального збитку на вказану вище суму.
Крім того, 01.07.2017 року приблизно о 00 годин 20 хвилин, ОСОБА_10 , знаходячись у квартирі АДРЕСА_4 , в кімнаті залу якої, на поверхні письмового столу, помітила ноутбук марки «НР», а також на полиці шафи, розташованої у вказаній кімнаті помітила грошові кошти в сумі 1750 грн., належні ОСОБА_11 .. У цей момент у ОСОБА_10 виник злочинний умисел на таємне викрадення ноутбуку та грошових коштів належних ОСОБА_11 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_10 , шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю власника, а також усвідомлюючи, що її дії не будуть помічені іншими особами, підійшла до столу, з поверхні якого таємно, повторно, викрала ноутбук марки «НР Сеіегоп В830», вартістю 6000 гривень. Після чого, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, підійшла до шафи, з поверхні полиці якої, таємно, повторно, викрала грошові кошти в сумі 1750 грн. Даними умисними діями ОСОБА_10 заподіяла потерпілому ОСОБА_11 матеріальної шкоди на загальну суму 7750 грн..
В подальшому ОСОБА_10 з місця скоєння злочину зникла та викраденим майном розпорядилась на власний розсуд.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою винуватість у скоєнні інкримінованого діяння визнала повністю. По суті обвинувачення пояснила, що 01.04.2016 року близько 20 год. вона разом з ОСОБА_5 йшли по вул. Войкова в м. Бердичеві та побачили своїх знайомих Діану та Настю, з якими вирішили пожартувати. Жартуючи, вони зняли з потерпілої ОСОБА_8 золоті сережки. При цьому ОСОБА_12 повалила ОСОБА_13 на землю. Діана просила не бити її, казала, що вона сама все віддасть. У вчиненому щиро розкаюється. Запевнила, що більше такого робити не буде. При вчиненні злочину вони були тверезими.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою винуватість у скоєнні інкримінованих діянь визнала повністю. По суті обвинувачення пояснила, що 01.04.2016 року близько 20 год. 00 хв. вона разом з ОСОБА_6 побачили своїх знайомих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та вирішили з ними пожартувати, зняли з потерпілої ОСОБА_8 золоті сережки.
01.07.2017 року близько 24 год. 00 хв. вона йшла додому та бачила, що потерпілий ОСОБА_11 , який був в нетверезому стані, не може потрапити до себе в квартиру. Тоді вона вирішила йому допомогти. Завела його в квартиру, а поки потерпілий переодягався, викрала ноутбук, марки не пам"ятає, та гроші в сумі 1750 грн. Ноутбук вона здала в ломбард, гроші витратила на власні потреби. У вчиненому щиро кається. Зараз вона має чоловіка, дитину, постійне місце роботи. Більше злочинів не вчиняє.
Потерпіла ОСОБА_8 та її законний представник ОСОБА_14 в судове засідання не з"явилися, надали письмові заяви про розгляд кримінального провадження бех їх участі. Покарання обвинуваченим просять призначити на розсуд суду. Від заявленого потерпілою ОСОБА_8 цивільного позову про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок злочину відмовляються. Претензій матеріального, морального характеру до обвинувачених не мають.
Потерпілий ОСОБА_11 в судове засідання не з"явився, подав письмову заяву про розгляд кримінального провадження без його участі. Претензій матеріального, морального характеру до обвинуваченої ОСОБА_10 не має. Покарання просить призначити на розсуд суду.
Зважаючи на повне визнання винуватості самими обвинуваченими, за клопотанням захисника погодженого з усіма іншими учасниками судового процесу, суд, керуючись положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Оцінивши наведені докази в їх сукупності, суд вважає винуватість обвинуваченої ОСОБА_6 , у скоєнні інкримінованого діяння, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, доведеною повністю.
Дії ОСОБА_6 , які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, суд кваліфікує за ч. 2 ст.186 КК України.
Суд вважає винуватість обвинуваченої ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованих діянь, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, доведеною повністю
Дії ОСОБА_5 , які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України.
Дії ОСОБА_5 , які виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчинені повторно, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.
При визначенні покарання обвинуваченим, суд керується загальними засадами призначення покарання, визначеними у ст.ст. 65, 103 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особи винних та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, умови життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості неповнолітніх осіб.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 12 КК України, злочин передбачений ч. 2 ст. 185 КК України є злочином середньої тяжкості, злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України належать до категорії тяжких злочинів.
Обвинувачена ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності притягується вперше, вину у вчиненні злочину визнала, є неповнолітньою. На момент вчинення злочину проживала з матір"ю, братом, навчалася в Бердичівській ЗОШ № 5, за час навчання зарекомендувала себе як нестаранна та недисциплінована учениця. На день ухвалення вироку ОСОБА_6 навчається в ПТУ № 12, за місцем навчання характеризується негативно, перебуває на внутрішньому училищному обліку профілактики правопорушень. Після смерті матері має статус дитини - сироти, проживає в сім"ї Паламарчуків, які є для неї чужими людьми, відвідує церкву. Санітарно побутові умови житла в якому проживає неповнолітня задовільні. По місцю проживання характеризується посередньо. З близьких родичів має батька, бабусю, брата. Відносини з батьком нестабільні, батько матеріально їй не допомагає. З бабусею та братом спілкується.
Обвинувачена ОСОБА_5 раніше не судима, вину у вчиненні злочинів визнала. Злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України вчинила будучи неповнолітньою, на момент вчинення злочину проживала з батьками, по місцю поживання характеризувалася позитивно, навчалася в Бердичівському професійному будівельному ліцеї, по місцю навчання зарекомендувала себе з негативної сторони. Злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України вчинила будучи повнолітньою, заміжня, має неповнолітню доньку, працює, проживає з сім"єю, за місцем проживання характеризується посередньо, на "Д" обліку в лікарів нарколога, психіатра не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченим, відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітнім.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченим, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги санкцію статті, враховуючи, що ОСОБА_6 вчинила злочин будучи неповнолітньою, має статус дитини - сироти, навчається, а також враховуючи ставлення обвинуваченої до скоєного злочину, думку учасників про відсутність підстав для ізоляції ОСОБА_6 від суспільства, суд приходить висновку про призначення обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі встановленої в санкції частини статті ч. 2 ст. 186 КК України, зі звільненням від його відбування з випробуванням. На думку суду, саме такий захід примусу є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нових злочинів, як нею так і іншими особами.
З урахуванням наведеного, зважаючи на наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , з урахуванням особи винної, яка вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України будучи неповнолітньою, на даний час заміжня, має неповнолітню дитину та постійне місце роботи, суд прийшов до висновку про призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі. При цьому покарання за ч. 2 ст. 186 КК України суд призначає із застосуванням положень ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі встановленої в санкції частини статті.
Остаточне покарання обвинуваченій ОСОБА_5 за сукупністю злочинів суд визначає в порядку ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Разом з тим, з урахуванням особи винної, наявностість ряду обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченій, суд вважає за можливе застосувати щодо ОСОБА_5 положення ч. 1 ст. 75, ст. 104 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, що буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження скоєння нею нових злочинів.
Цивільний позов ОСОБА_8 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину, згідно її заяви, у зв'язку відмовою від позову, судом не розглядався.
Цивільний позов ОСОБА_11 , суд залишає без розгляду, у зв"язку з заявою потерпілого про відсутність матеріальних та моральних претензій до обвинувачених.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.
Арешт на майно обвинувачених або інших осіб не накладався.
Враховуючи призначене покарання, підстав для обрання обвинуваченим запобіжних заходів до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст.369-371, 374, 376 КПК України, суд, -
Визнати винуватою ОСОБА_6 у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити їй покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 75, ст. 104 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням протягом 1 (одного) року іспитового строку, якщо вона протягом визначеного судом строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_6 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання та/або роботи.
Визнати винуватою ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст.186 КК України та призначити їй покарання:
за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік;
за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
Остаточне покарання за сукупністю злочинів визначити ОСОБА_5 в порядку ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а саме у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 75, ст. 104 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням протягом 1 (одного) року іспитового строку, якщо вона протягом визначеного судом строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.
На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання та/або роботи.
Речові докази по справі: оптичний диск DVD з файлом "ch03_20160401184633.mp4", інстркуцію по установленню ноутбука марки "НР", які долучені до матеріалів кримінального, залишити в матеріалах кримінального провадження.
Цивільний позов ОСОБА_11 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, залишити без розгляду.
Запобіжні заходи до набрання вироком законної сили щодо обвинувачених не обирати.
Вирок суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Роз'яснити учасникам справи право на отримання копії вироку в суді.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1