справа № 462/1756/18
18 лютого 2019 року
Залізничний районний суд м.Львова в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадження № 12018140060003980 щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженки м. Львова, громадянки України, проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , ухвалою Апеляційного суду Львівської
області від 05.07.2018 року звільнена від частини невідбутого
за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 28.02.2017 року
покарання у виді громадських робіт,
обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України,
ОСОБА_4 будучи 28.02.2017 року засуджена Залізничним районним судом м. Львова за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України до 200 годин громадських робіт та перебуваючи з 30.05.2017 року на обліку в Залізничному РС ЛМВ з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України, отримала направлення на відбуття покарання у виді громадських робіт за місцем її проживання в ЛКП "Левандівське" та розпочала виконувати громадські роботи з 07.07.2017 року. Однак, в подальшому, знаючи порядок і умови відбування покарання у виді громадських робіт та правові наслідки ухилення від їх відбування, умисно, без поважних причин, в порушення ст.ст. 37,40 КВК України, в період з липня 2017 року по вересень 2017 року систематично не з'являлась в ЛКП "Левандівське" для відпрацювання кримінального покарання у виді громадських робіт, не вийшовши на роботу 10.08.2017 року, 14.08.2017 року, 29.08.2017 року, 04.09.2017 року, 05.09.2017 року, 22.09.2017 року, 25-28.09.2017 року та не відпрацювала встановлених за графіком 44 годин громадських робіт, чим умисно ухилилася від повного відбування призначеного судом покарання, без поважних причин, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України.
Дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч.2 ст.389 КК України, так як остання вчинила ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала вину в ухиленні від відбування покарання у виді громадських робіт згідно вироку Залізничного районного суду м. Львова від 28.02.2017 року. Пояснила, що іноді не з'являлася на виконання громадських робіт за станом здоров'я її або дітей, проте підтверджуючих документів не мала, органи пробації не повідомляла, хоча була ознайомлена з наслідками ухилення від їх відбування.
Враховуючи те, що обвинувачена не заперечувала фактичні обставини та судом було встановлено, що вона правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності її позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав не доцільним дослідження інших доказів по справі, обмежився допитом обвинуваченої.
Крім повного визнання вини обвинуваченою, її винуватість у вчиненні кримінального правопорушення повністю і об'єктивно стверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, показаннями обвинуваченої, доказами, що характеризують особу обвинуваченої.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, яке їй інкриміноване, доведена повністю.
Виходячи з вимог ст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження, дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_4 за ч.2 ст.389 КК України є правильною, оскільки вона вчинила ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами покарання» (із змінами станом на 6 листопада 2009 р.) при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Частиною 2 ст. 389 КК України передбачено, що за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт передбачено покарання у виді арешту строком до шести місяців або обмеження волі строком до трьох років.
Відповідно до ч. 3 ст. 60 КК України арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи років.
Згідно ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої та другої групи.
Згідно з роз'ясненнями абз. 7 п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами покарання» (із змінами станом на 6 листопада 2009 р.) суд не вправі перейти до більш м'якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності підстав, відповідно до ст. 7 КПК УКраїни повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.
Таким чином, зі системного аналізу кримінального законодавства вбачається, що у разі визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення, за відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, санкція якої передбачає лише такі покарання, які з огляду на вік чи стан не можуть бути до неї застосовані, суд за наявності підстав може звільнити особу від кримінальної відповідальності згідно ст.ст.44-48 КК України, а за їх відсутності ухвалити обвинувальний вирок без зпризначення покарання в силу п. 4 ч. 1 ст. 368 КПК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та вчинила злочин невеликої тяжкості.
З врахуванням вищенаведеного, а саме того, що жодне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 389 КК України з огляду на те, що у обвинуваченої ОСОБА_4 є двоє неповнолітніх дітей, та яким на момент вчинення кримінального правопорушення було дев'ять та чотири роки, не можуть бути застосовані до обвинуваченої, суд приходить до переконання про постановлення вироку без призначення покарання.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 звільнена від частини невідбутого покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 28.02.2017 року у виді громадських робіт згідно ухвали Апеляційного суду Львівської області від 05.07.2018 року на підставі п "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році", вимоги ст. 71 КК України не застосовуються.
Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні обвинуваченій не обирався.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні відсутній.
Керуючись ст.ст. 368-370, 371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України без призначення покарання.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя/підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: ОСОБА_1