Справа № 452/983/18
Іменем України
"08" жовтня 2018 р. м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі головуючого судді Кравціва В.І.,
секретар Макаревич Л.Р.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,
за участю позивача ОСОБА_1,
та відповідача ОСОБА_2,
встановив:
ОСОБА_1 18 квітня 2018 року пред'явила до ОСОБА_2 позов про визнання права власності на земельну частку (пай) розміром 1,77 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, яка знаходиться на території с. Конюшки Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області у порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_3, яка померла 2 грудня 2014 року.
У обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що право власності на вказану земельну частку (пай), яка призначена для ведення селянського (фермерського) або колективного господарства із земель колективного сільськогосподарського підприємства «Конюшківське» належало ОСОБА_4, яка померла 19 червня 1995 року, на підставі сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку).
На день смерті ОСОБА_4 з нею була зареєстрована та проживала її дочка ОСОБА_3, яка з урахуванням ст. 529 ЦК Української РСР, будучи спадкоємцем першої черги та користуючись майном спадкодавця вважається такою, що вступила в управління та володіння спадковим майном у тому числі і паєм.
Після смерті її матері ОСОБА_3 відкрилася спадщина на майно, а саме на земельну частку (пай), яку вона прийняла після смерті своєї матері, однак за життя вона не оформила своїх спадкових прав.
Вона, позивач, проживала зі своєю матір'ю до дня її смерті, а тому, згідно ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, та будучи спадкоємцем першої черги, звернулася до Рудківської державної нотаріальної контори з приводу спадкування, однак нотаріус відмови їй у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із відсутністю оригінала правовстановлюючого документа та через те, що із копії сертифіката вбачається, що він є старого зразка.
Окрім неї, позивача, спадкоємцем майна є її рідна сестра ОСОБА_2, однак на спадщину вона не претендує та із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталася.
Під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 позов підтримала.
Відповідач ОСОБА_5 позов визнав з підстав, наведених позивачем.
Суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Згідно зі ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України та ч. 2 ст. 1 Земельного Кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.
19 червня 1995 року в с. Конюшки-Королівські померла ОСОБА_4, якій на підставі сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) було передано у приватну власність земельну частку (пай) розміром 1,77 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, яка знаходиться на території с. Конюшки Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області та призначена для ведення селянського (фермерського) або колективного господарства із земель колективного сільськогосподарського підприємства «Конюшківське».
Отже, унаслідок смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої належала вказана земельна ділянка.
Правилами статтей 548 та 549 ЦК Української РСР, який був чинний на час відкриття спадщини, було встановлено, що для набуття права на спадщину необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, зокрема, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
ОСОБА_3 прийняла спадщину після своєї матері ОСОБА_4, так як вступила в управління та володіння спадковим майном, але не оформила своє право на спадщину і 2 грудня 2014 року померла.
На час відкриття спадщини унаслідок смерті ОСОБА_3 з нею проживала її дочка ОСОБА_1, яка як і відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Отже, ОСОБА_1, відповідно до ст. 1268 ЦК України, прийняла спадщину після смерті своєї матері, а ОСОБА_2 спадщину не прийняла, оскільки на час відкриття спадщини із спадкодавцем постійно не проживала і не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Самбірська державна нотаріальна контора відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) з посиланням на те, що її мати за життя не виготовила сертифікат на земельну частку (пай) нового зразка, так як у ньому відсутня назва колективного сільськогосподарського підприємства, членом якого вона була, не визначено вартість земельної частки (паю), а також відсутній оригінал сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку).
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно роз'яснень, які викладені у пункті 24 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу X "Перехідні положення" ЗК).
Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Згідно п. 17 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Згідно ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Ураховуючи наведене, право позивача на спадкове майно підлягає захисту шляхом визнання за нею права на спадкове майно за законом, а саме права на земельну частку (пай), розміром 1,77 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, що знаходиться на території с. Конюшки Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області.
Сторонам роз'яснено наслідки визнання позову.
Отже, визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_3, яка померла 2 грудня 2014 року, право власності земельну частку (пай) розміром 1,77 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, яка знаходиться на території с. Конюшки Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області та призначена для ведення селянського (фермерського) або колективного господарства із земель колективного сільськогосподарського підприємства «Конюшківське».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.
Відповідач: ОСОБА_2, проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.
Текст повного рішення буде складено 18 жовтня 2018 року.
Суддя