Справа № 274/6544/18 Провадження № 2/0274/1071/19
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
(ЗАОЧНЕ)
18.02.19 р.м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі - Суд), за участю секретаря судового засідання Жмурко В.І.,
розглянувши цивільну справу за позовомОСОБА_1
доОСОБА_2
провизнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
У листопаді 2018 р. ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом, у якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с. Катеринівка, вул. Усадьби, 31, посилаючись на те, що він є власником зазначеного житла, за адресою якого зареєстрований ОСОБА_2, який там не проживає з квітня 2017 р., оскільки перебуває в Російській Федерації.
Від ОСОБА_2 заява про визнання позову або відзив не надходили.
Судом з'ясовано, що ОСОБА_1 є власником житла за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с. Катеринівка, вул. Усадьби, 31 (а. с. 12, 13).
Адреса зазначеного житла є зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 (а. с. 15, 16, 17, 21).
Зазначена обставина, як вбачається зі змісту позовної заяви, перешкоджає ОСОБА_1 реалізовувати правомочності власника житла та порушує його законні інтереси.
Відповідно до статті 150 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
З наведеної норми Житлового кодексу Української РСР випливає, що особи мають право на користування житлом, яке перебуває у власності інших осіб, лише за умови наявності відповідного договору між ними.
Доказів наявності такого договору, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не подано, а зі змісту позовної заяви вбачається, що такий договір відсутній.
Частиною четвертою статті 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 258, 259, 263 - 265, 280 - 282 Цивільного процесуального кодексу України,
1. Позов ОСОБА_1 (Житомирська область, Бердичівський район, с. Катеринівка, вул. Усадьби, 31, РНОКПП НОМЕР_1) задовольнити.
2. Визнати ОСОБА_2 (народився 31.03.1968 р., зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2) таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с. Катеринівка, вул. Усадьби, 31.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя В.В. Корбут