Справа № 463/6452/17 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.
Провадження № 22-ц/811/927/18 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
Категорія: 59
18 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючої - судді Копняк С.М.,
суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Юзефович Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 14 травня 2018 року, постановлене в складі головуючого - судді Гирича С.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "На Війтівській" про визнання відсутності повноважень голови, -
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання відсутності повноважень голови правління ОСББ «На Війтівській» у ОСОБА_3 з часу державної реєстрації юридичної особи.
Позовні вимоги мотивує тим, що є власником квартири АДРЕСА_1. 23 квітня 2016 року відбулись установчі збори об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Війтівській» та затверджено Статут, що оформлено протоколом № 1 від 23.04.2016 року. Вказане об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Війтівській» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків № № 2, 4, 6, 8, що на вулиці Козланюка у м. Львові та будинку № 165, що на вулиці Личаківській у м. Львові. Таке, зареєстровано 10.06.2016 року із зазначенням керівника об'єднання - ОСОБА_3, на підставі поданої останнім заяви, тобто ще до державної реєстрації ОСББ і набуття юридичної правоздатності. Зазначає, що перші загальні збори ОСББ «На Війтівській» були проведені без відома та участі позивача 22.08.2017 року, результат голосування яких оформлено Протоколом №1 від АДРЕСА_1.09.2017 року. Однак, порядок денний цих загальних зборів не передбачав виборів членів правління та голови правління, проте питанням № 2 порядку денного було передбачено вступне слово голови правління ОСОБА_3 17.02.2017 року ОСОБА_3 підписав, як голова ОСББ «На Війтівській», акт приймання передачі житлового будинку по вул. Личаківській, 165 з балансу ЛКП «507» в управління ОСББ «На Війтівській». Позивач є власником кв. АДРЕСА_1 і співвласником будинку, тому самовільні та незаконні дії ОСОБА_3, що мають юридичні наслідки, порушують інтереси позивача та порушують його права в управлінні спільним майном. Позивач не володіє жодною інформацією про проведення загальних зборів ОСББ «На Війтівській», на яких були обрані члени та голова правління об'єднання. Оскільки голова правління ОСББ «На Війтівській» міг бути обраний законним шляхом виключно на загальних зборах ОСББ, а таке питання на перших загальних зборах ОСББ не розглядалося. Вважає, що ОСОБА_3 наділив себе функціями голови правління самовільно та незаконно. Для захисту своїх прав позивач змушений звернутись до суду.
Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 14 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю вимог.
Рішення оскаржила позивач ОСОБА_2
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Зазначає, що в Законі України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» зрозуміло та чітко визначено, що обрання членів правління ОСББ може відбуватись тільки на загальних зборах такого ОСББ, а не на установчих зборах по створенню такого ОСББ.
Посилається на те, що ще до вчинення державним реєстратором реєстраційної дії та до факту реєстрації в базі реєстру ОСОБА_3 в документах для реєстрації юридичної особи, а саме заяви, вже виступає як голова правління юридичної особи до набуття ОСББ «На Війтівській» правоздатності та дієздатності. Зазначає, що голова правління ОСББ «На Війтівській» може діяти тільки після моменту реєстрації даного ОСББ, а також після його обрання в законний спосіб, а саме на загальних зборах ОСББ. Стверджує, що ОСОБА_3 на момент державної реєстрації ОСББ не міг бути головою правління ОСББ, так як ОСББ на той момент не було створене. Посилається на те, що в оскаржуваному рішенні суд зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не передбачений ст. 16 ЦК України та стверджує, що перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Зазначає, що до інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 ЦК України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.
Не погоджується з висновком суду першої інстанції, що так як позивач не заявив позовну вимогу, щодо визнання незаконною реєстрації юридичної особи в даній цивільній справі, суд не вправі визнати відсутність повноважень та стверджує, що така позовна вимога не може бути заявлена з огляду на заборону об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, оскільки така відноситься до адміністративного судочинства.
Посилається також і на те, що обираючи спосіб судового захисту, який вказаний в прохальній частині позову, виходила з того, що обрання голови правління ОСББ має відбуватись саме на загальних зборах, а не на установчих та що голова правління ОСББ може представляти дану юридичну особу тільки після обрання у визначений законом спосіб та після реєстрації ОСББ.
Просить рішення Личаківського районного суду міста Львова від 14 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Згідно із ч. 1 ст. 351 ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017 року) судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до Указу Президента України № 452/2017 від 29.АДРЕСА_1.2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» Апеляційний суд Львівської області ліквідовано та створено новий - Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові.
04 жовтня 2018 року у газеті «Голос України» опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду.
А відтак, справа розглядається Львівським апеляційним судом у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується.
Ухвалою про призначення справи до розгляду від 26 жовтня 2018 року вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи без їх виклику.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦПК України, розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Ураховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформувала учасників справи окрім направлення повідомлень, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.
Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи, без їх виклику, за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення у такому разі надсилається в порядку передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно п. п. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.
Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.
За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.
Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегією суддів справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 що стверджується витягом про право власності (а.с.39).
23 квітня 2016 року відбулись установчі збори об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Війтівській», що оформлено протоколом №1 від 23.04.2016 року, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні.
З вказаного протоколу вбачається, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Війтівській» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків № № 2, 4, 6, 8, що на вулиці Козланюка у м. Львові та будинку № 165, що на вулиці Личаківській у м. Львові.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна, співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Приписами ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків» встановлено, що вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема: затвердження статуту об'єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об'єднання.
Як вбачається із копії протоколу та оглянутого у судовому засіданні в суді першої інстанції оригіналу протоколу № 1 від 23.04.2016 року на установчих зборах об'єднання співвласників будинків №№ 2,4,6,8 на вулиці Козланюка у м. Львові та будинку № 165, що на вулиці Личаківській у м. Львові було вирішено створити об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, до складу якого увійшли власники квартир та нежитлових приміщень у названих будинках, затверджено статут ОСББ, обрано органи управління, ревізійну комісію.
Головою правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Війтівській» обрано ОСОБА_3 (а.с.88-100).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Війтівській» зареєстровано 10 червня 2016 року (а.с.49-51).
Згідно заяви про державну реєстрацію «На Війтівській», яка підписана особисто ОСОБА_3, та подана державному реєстратору 10.06.2016 р., керівником Об'єднання значиться ОСОБА_3 (а.с.52-57).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач заперечував факт існування юридичної особи, а також свої вимоги обґрунтовував тим, що голова правління ОСББ «На Війтівській» міг бути обраний законним шляхом виключно на загальних зборах ОСББ, а не установчих зборах, а тому він себе наділив функціями голови правління самовільно та незаконно. З врахуванням цього позивач просив визнати відсутність повноважень голови правління у ОСОБА_3.
Разом з тим, районним судом встановлено, що ОСББ «На Війтівській» зареєстровано 10 червня 2016 року, при цьому заперечуючи існування вказаної юридичної особи, сам позивач заявляє до неї позовні вимоги. При цьому реєстрацію юридичної особи, Статуту ОСББ та рішення зборів від 23.04.2016 року позивач не оспорює.
Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», визначено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси , то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Також кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені у ст. 16 ЦК України. Так, статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Позивач, вважаючи порушення своїх прав через незаконність, на її думку, обрання головою правління ОСОБА_3 на установчих зборах об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Війтівській» від 23 квітня 2016 року, обрала спосіб захисту своїх прав, як визнання відсутності повноважень голови правління ОСББ «На Війтівській» у ОСОБА_3 з часу державної реєстрації юридичної особи.
Відповідно до положень ст. 91 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Встановлено, що ОСББ «На Війтівській» зареєстровано як юридична особа, ОСОБА_3 обраний головою правління, також обрано правління об'єднання, а отже без визнання незаконною реєстрації юридичної особи та рішення зборів про обрання головою правління ОСОБА_3, суд не вправі визнати відсутність повноважень у голови правління.
Щодо посилання представників відповідача на наявність у них підстав вважати, що протокол установчих зборів від 23 квітня 2016 року є фальсифікованими, то з врахуванням положень ч. 6 ст. 81 ЦПК України, згідно яких доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд першої інстанції вірно вважав, що оскільки достовірних доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надано, в судовому засіданні представники позивача повідомили, що питання про несправжність підписів учасників установчих зборів у цьому провадженні вони не оспорюватимуть, а тому такі твердження є необґрунтованими. З врахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання про безпідставність позовних вимог і у їх задоволенні відмовив.
Таким чином, з'ясувавши дійсні обставини справи, визначивши характер спірних правовідносин сторін, можливості порушення прав позивача ОСОБА_2 та необхідності їх захисту в обраний нею спосіб, враховуючи усі наведені вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про правильність висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Отже, суд ухвалив правильне по суті і справедливе рішення, дійшовши його на основі повно з'ясованих обставин, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстав для скасування ухваленого у справі рішення Личаківського районного суду міста Львова від 14 травня 2018 року та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.
У відповідності до вимог ст. 268 ч. 5 абзацу 2 датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 18 лютого 2019 року.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 14 травня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст даного судового рішення складено 18 лютого 2019 року.
Головуюча Копняк С.М.
Судді: Бойко С.М.
Ніткевич А.В.