Справа № 594/1269/18Головуючий у 1-й інстанції Губіш О.А.
Провадження № 22-ц/817/210/19 Доповідач - Шевчук Г.М.
Категорія -
14 лютого 2019 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Шевчук Г.М.
суддів - Міщій О. Я., Ткач З. Є.,
з участю секретаря - Романюк Х.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу № 594/1269/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Борщівського районного суду від 19 грудня 2018 року, ухвалене суддею Губіш О.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини ,-
В жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на її утримання в розмірі 2500 грн. В обгрунтування вимог посилалась на те, що з 02 жовтня 2017 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, в якому у них народилася одна дитина дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка перебуває на її утриманні. Відповідач допомоги на утримання дочки не надає, участі у вихованні дитини не приймає, тому була вимушена звернутися до суду з заявою про стягнення аліментів на утримання дочки. Крім того зазначила, що на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, а тому позбавлена можливості отримувати будь-які додаткові доходи, Єдиним джерелом її доходів є одноразова допомога при народженні дитини, що становить близько 860 грн. На підставі вищевказаного просила суд стягнути з відповідача аліменти на її утримання в розмірі 2500 грн. щомісячно до досягнення дитиною трьох річного віку.
Рішенням Борщівського районного суду від 19 грудня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, жительки АДРЕСА_1, аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 1921(одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн., щомісячно, починаючи з19 жовтня 2018року і до досягнення дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5,трирічного віку.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи. А саме, вказує на те, що не може надавати матеріальну допомогу дружині, оскільки сплачує аліменти на дитину в розмірі 813 грн. Щомісяця, а стягнута судом сума на утримання дружини є більша ніж на утримання дитини.
Апелянт ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надіславши заяву про розгляд справи у його відсутності.
Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась хоч належним чином була повідомлена про час і місце судового засідання.
У відповідності до вимог ст.ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у його відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позов частково та стягуючи аліменти на утримання дружини в розмірі 1921 грн., суд першої інстанції виходив із того, що відповідач може надавати таку матеріальну допомогу.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вимогами ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі , який зареєстрований 02 жовтня 2017 року у Скала Подільській селищній раді Борщівського району Тернопільської області, що стверджено свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2, виданого 02 жовтня 2017 року Скала Подільською селищною радою Борщівського району Тернопільської області.
Від даного шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася дочка ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданого Скала Подільською селищною радою Борщівського району Тернопільської області.
ОСОБА_2 разом із дочкою ОСОБА_4, та бабусею ОСОБА_5 проживають в АДРЕСА_1 що вбачається з довідки Скала Подільської селищної ради №1390 від 11.09.2018 року.
Згідно акту обстеження житлово-побутових умов № 95 від 13.09.2018 року, складеного комісією Скала Подільської селищної ради, вбачається, що позивач ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_1 та перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, але на даний час з ним не проживає. На своєму утриманні має дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
З довідки Борщівського управління соціального захисту населення №05-061/1176 від 02.10.2018 року вбачається, що позивачка отримує одноразову допомогу при народженні дитини щомісячно в розмірі 860 грн.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на даний час офіційно ніде не працює, за місцем проживання у власності майнових паїв, домоволодінь та земельних ділянок, в тому числі паїв, не має. Проживає без реєстрації разом із своєю матір'ю ОСОБА_6 в АДРЕСА_3
Встановивши, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, під час перебування у якому народилась дитина яка проживає разом з матір'ю та знаходяться на її утриманні, а також з урахуванням того, що відповідач працездатний, інших утриманців не має, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини на підставі статті 84 СК України.
Відповідно до частини першої статті 80 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.2 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Відповідно до ч.4 ст.84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Враховуючи вищевикладене, суд обґрунтовано вважав позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд повно і всебічно дослідив обставини у справі, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Посилання в апеляційній скарзі на неповне з'ясування судом матеріального становища платника аліментів, відсутність постійного заробітку у відповідача, необґрунтованість стягнення аліментів на утримання дружини як на підстави для скасування оскаржуваного рішення є необґрунтованими, оскільки спростовані дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка.
Та обставина, що відповідач, який є працездатним не працює, на думку колегії суддів не свідчить про те, що він не може надавати матеріальну допомогу дружині.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи, що рішення суду є законним та обґрунтованим, таким, що ухвалене з дотриманням норм процесуального права, правильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Борщівського районного суду від 19 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених.
Повний текст постанови складений 18 лютого 2019 року.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи