Справа № 441/483/18 Головуючий у 1 інстанції: Малахова-Онуфер А.М.
Провадження № 22-ц/811/1405/18 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 39
12 лютого 2019 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
секретаря Брикайло М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 14 травня 2018 року в складі судді Малахової-Онуфер АМ. у справі за позовомОСОБА_2 до Мильчицької сільської ради Городоцького району Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви на прийняття спадщини,-
встановила:
В березні 2018 року позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Мильчицької сільської ради Городоцького району Львівської області про визначення їй додаткового строку у три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3
Вимоги обгрунтовувала тим, що у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звернулася, оскільки не знала про існування заповіту складеного спадкодавцем 04.09.2001 р. на її користь.
При цьому зазначала, що про смерть спадкодавця дізналася того ж дня, знала про наявність в ОСОБА_4 спадкового майна та про наміри останньої при житті скласти заповіт на її користь, однак лише восени 2017 р. від працівників Мильчицької сільської ради Городоцького району Львівської області дізналася про заповіт, просила позов задовольнити.
Оскаржуваним рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 14 травня 2018 року у позові ОСОБА_2 до Мильчицької сільської ради Городоцького району Львівської області про визначення додаткового строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 - відмовлено.
Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_2, вважає рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з»ясуванням всіх обставин справи.
Серед іншого зазначає, що не знала про те, що спадкодавець ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, склала заповіт 04.09.2001 року, яким усе своє майно заповіла на користь позивача ОСОБА_2
Звернувшись в листопаді 2017 року в Мильчицьку сільську раду з приводу укладення договору оренди свого земельного паю, їй роз'яснили про необхідність оформлення спадкової справи по заповіту на земельний пай покійної ОСОБА_4, яка уклала заповіт на її користь, зареєстрований за № 67 в Книзі реєстрації нотаріальних дій.
Звертає увагу на те, що необхідно було уточнити ім»я заповідача оскільки у Витязі про реєстрацію у спадковому реєстрі було вказано ім»я «ОСОБА_4», а тітка мала ім»я «ОСОБА_4».
З цього приводу сільська рада повторно подавала заяву про видачу Витягу з спадкового реєстру про реєстрацію заповіту через помилку у прізвищі та імені спадкодавця.
Не дивлячись на повторні звернення щодо виправлення помилки, не може оформити свої спадкові права, оскільки покійна оригінал заповіту втратила.
На думку апелянта, зазначені обставини є поважними для визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та такими, що створюють труднощі для неї як спадкоємця для вчинення дій по прийнятті спадщини.
Просить скасувати рішення Городоцького районного суду Львівської області від 14 травня 2018 рокута ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Учасники справи позивач ОСОБА_2 та представник відповідача Мильчицької сільської ради Городоцького району Львівської області в судове засідання не прибули, позивач подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку із зайнятістю її представника в іншій справі, відповідач не повідомив про причину неявки представника, при цьому подав заяву про задоволення апеляційної скарги та визначення позивачці додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.
За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити виходячи із такого.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів приходить переконання, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач не подала належних і допустимих доказів, які б згідно чинного законодавства свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Покликання ОСОБА_2 про необізнаність щодо існування заповіту на її користь, місцевий суд не визнав поважною причиною, яка пов'язана з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї, як спадкоємця для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4
Також суд не взяв до уваги правову позицію Верховного суду України висловлену у справі №1320цс17 від 23.08.2017р., як підставу для задоволення позовних вимог, оскільки така стосується інших правовідносин між сторонами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
В обох випадках спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, і, крім того, юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.
Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач у справі ОСОБА_2 є онукою рідної сестри спадкодавця ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, актовий запис № 14, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 (а.с. 6).
Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Мильчицької сільської ради Городоцького району Львівської області від січня 2018 року № 54, ОСОБА_4 разом з чоловіком ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 32), проживала в АДРЕСА_1 (а.с. 63). ОСОБА_7 заповіту не складав та не посвідчував.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй майно.
Відповідно до Державного Акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 від 08.04.2011 року, ОСОБА_4 належала земельна ділянка на території Мильчицької сільської ради (а.с. 4).
Згідно із дублікатом заповіту від 04.09.2001 року ОСОБА_4 на випадок своєї смерті, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і все те, що їй буде належати на день смерті, заповіла ОСОБА_2, 1970 року народження, жительці АДРЕСА_2 (а.с. 62).
Заповіт посвідчений секретарем виконкому Мильчицької сільської ради ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 67.
Таким чином, ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом покійної ОСОБА_4
Звертаючись з позовними вимогами про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, поважні причини пропуску такого позивач ОСОБА_2 обґрунтовувала незнанням про існування заповіту, складеного спадкодавцем 04.09.2001 р. на її користь, однак дізнавшись про таке восени 2017 р. від працівників Мильчицької сільської ради, не може оформити свої спадкові права, оскільки покійна оригінал заповіту втратила, а в Спадковому реєстрі є помилка в імені покійної ОСОБА_4
Згідно листа від 12.04.2018 року Мильчицька сільська рада не заперечувала проти задоволення позовних вимог (а.с. 17).
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
У разі пропуску строку для прийняття спадщини для спадкоємців передбачається цивільно-правова відповідальність, яка полягає у позбавленні їх права на прийняття спадщини.
З відповіді Державного нотаріуса Шаравари В.В. від 12.01.2018 року № 26/01-16 слідує те, що із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 звернулась 12.01.2018 року. Нотаріус роз'яснив заявниці про можливість звернення в суд з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (а.с. 8).
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Отже, визнання причин пропуску строку для прийняття спадщини поважними має бути обґрунтованим відповідними доказами.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Звертаючись з позовними вимогами, позивач в силу вимог ст. 12 ЦПК України повинен довести правову та фактичну підстави своїх вимог.
З метою об'єктивного розгляду справи суд першої інстанції надсилав листи про надання інформаційної довідки зі Спадкового реєстру після смерті ОСОБА_4, копії актового запису про смерть ОСОБА_4 та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру після смерті ОСОБА_7 (а.с. 20-22).
Державний нотаріус надав інформаційну довідку зі Спадкового реєстру № НОМЕР_3 за якою інформація стосовно запиту за параметрами ОСОБА_4 - відсутня (а.с. 24, 25).
Крім цього, державний нотаріус Шаравара В.В. надав суду копію спадкової справи після смерті ОСОБА_7, яка міститься у матеріалах справи та досліджувалась судом першої інстанції (а.с. 29-33).
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони справи на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами та обов'язками щодо предмета спору, а суд на засадах змагальності сторін може лише сприяти застосуванню таких прав та виконанню обов'язків, ураховуючи при цьому принципи справедливості та рівності учасників процесу перед законом та судом.
Враховуючи зазначене колегія суддів констатує те, що суд першої інстанції з метою об'єктивного розгляду справи, встановлював та досліджував спірні правовідносини в контексті з»ясування спадкового майна, наявності спадкових справ, однак з висновками, яких суд дійшов по суті спору погодитись неможна, враховуючи таке.
Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів та заперечень учасників справи та врахувавши її фактичних обставин.
Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням та оскаржуючи таке в апеляційному порядку, апелянт ОСОБА_2 до апеляційної скарги долучила Журнал для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Мильчицької сільської ради народних депутатів Городоцького району за 2000-2001 року, з якого вбачається реєстрація заповіту ОСОБА_4 за номером нотаріальної дії 67 (а.с. 36 зворот).
Також, додано лист Мильчицької сільської ради за підписом голови та секретаря про те, що оригінал заповіту ОСОБА_4, про який ОСОБА_2 не було відомо, втрачений, радою виданий дублікат, який зареєстрований за № 48. Крім цього, сільська рада просить апеляційний суд врахувати відповідні обставини, які склались не по вині ОСОБА_2 з приводу отримання заповіту та визнати причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними, поновити термін для оформлення спадкових прав (а.с. 61).
При цьому, додано копію листа Мильчицької сільської ради від 27.06.2018 року № 129 до Львівської філії ДП «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України, зміст якого зводиться до того, що у зв'язку з допущеною помилкою у Витязі про реєстрацію в Спадковому реєстрі, просять виправити реєстраційний номер № 44755301, а саме ім»я з ОСОБА_4 на ОСОБА_4 (а.с. 64).
Додано Витяги про реєстрацію в Спадковому реєстрі в якому заповідачем вказана ОСОБА_4, в іншому замість ОСОБА_4 - ОСОБА_4 (а.с. 66, 68).
В світлі зазначеного колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що допущені описки у прізвищі та імені заповідача ОСОБА_4 унеможливлювали оформлення спадкових прав ОСОБА_2
При цьому, наявність зазначених обставин, на думку колегії суддів, безперечно свідчать про вчинення позивачем ОСОБА_2 активних та свідомих дій по встановленні фактичних обставин у спадкових правовідносинах та з метою прийняття спадщини, однак в силу об»єктивних причин (наявність помилок), вона не може оформити таку.
Що стосується пропуску строку для подання заяви при прийняття спадщини, колегія суддів приймає до уваги доводи позивача ОСОБА_2, які підтверджує відповідач Мильчиицька сільська рада та які зводяться до того, що вона не знала про наявність заповіту, складеного на неї покійною ОСОБА_4
Наведені обставини (незнання про заповіт та помилка у Спадковому реєстрі), які не залежали від волі позивача, на думку колегії суддів, є такими що доводять підставність позовних вимог, оскільки свідчать про перешкоди для подання відповідної заяви та необхідність визначення позивачу ОСОБА_2 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини з одночасною необхідністю скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції.
Відмова в задоволенні позову про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини в контексті бажання позивача ОСОБА_2 прийняти таку може свідчити про порушення судом такого фундаментального принципу спадкового права, як свободи заповіту, оскільки зазначений принцип стосується, в першу чергу, дотримання вільного волевиявлення спадкодавця на розпорядження спадковим майном, яке співпадає з волею спадкоємця прийняти таку.
Крім цього, колегія суддів не може однозначно погодитись з критичною оцінкою місцевого суду в частині покликання позивача на правову позицію Верховного Суду України висловлену у справі № 1320цс17 від 23.08.2017р., оскільки, як зазначив місцевий суд з такої встановлено, що заявник не був родичем спадкодавця за заповітом, про смерть спадкодавця як і про існування заповіту на його користь не знав, а нотаріус відкриваючи спадкову справу за заявою спадкоємців другої черги, всупереч Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, не перевірив за даними Спадкового реєстру наявність заповіту, а відповідно встановивши наявність заповіту, зобов»язаний був вчинити дії щодо повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини.
У досліджуваних правовідносинах позивач також не знала про існування заповіту, сільська рада не повідомила їй про це, що радою визнається, а даних Спадкового реєстру (у яких закладена помилка) нотаріус не перевіряв, оскільки ніхто із спадкоємців за законом із заявою про відкриття спадкової справи не звертався, таких немає.
Не може і залишитись поза увагою апеляційного суду і те, що відповідач Мильчицька сільська рада, яка за відсутності інших спадкоємців є належним відповідачем у справі, фактично не заперечувала проти задоволення позовних вимог та просить про задоволення позову на стадії апеляційного розгляду, що залишилось без належної уваги місцевого суду при вирішенні спору по суті.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 14 травня 2018 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовомОСОБА_2 до Мильчицької сільської ради Городоцького району Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини спадкодавця ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, терміном 2 (два) місяці з дня набрання рішенням законної сили.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 12 лютого 2019 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк