Дата документу 18.02.2019 Справа № 310/9193/17
Є.У.№ 310/9193/17 Головуючий у 1 інстанції: Прінь І.П.
№ 22-ц/807/504/19 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
18 лютого 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 серпня 2018 року та додаткове рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - виконавчий комітет Бердянської міської ради Запорізької області про встановлення порядку користування земельною ділянкою,
У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування позовних вимог зазначала, що згідно договору дарування від 08.11.2017 року вона набула право власності на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1, який розташовано на земельній ділянці площею 0,0475га. Дарувальник ОСОБА_5, ще до укладання і підписання договору дарування у нотаріуса, пояснила ОСОБА_4, з наданням документів та рішень суду, усі правові моменти щодо користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій знаходиться домоволодіння. А саме те, що між нею та іншим співвласником домоволодіння ОСОБА_3 рішенням Бердянського міськрайсуду Запорізької області від 07.11.2005 р. було проведено розподіл спірної земельної ділянки за порядком користування що склався між співвласниками. ОСОБА_5 виділено земельну ділянку площею 0,0229 га зафарбовану на схемі у рожевий колір. Співвласнику ОСОБА_3 виділено земельну ділянку площею 0,0260 га, зафарбовану на схемі у зелений колір. Суд зобов'язав ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укласти договір на встановлення земельного сервітуту для обслуговування будов, позначених літерами «а», «Н», «К» і огорожі уздовж межі ділянки 38,5 м., що належать ОСОБА_5 і розташовані по АДРЕСА_1. Ухвалою колегії судової палати апеляційного суду Запорізької області від 27.02.2006 р. рішення Бердянського міськрайсуду Запорізької області від 07.11.2005 року залишено без змін. Оскільки ОСОБА_3 ігнорувалося розпорядження суду про укладання договору про встановлення сервітуту то, додатковим рішенням Бердянського міськрайсуду Запорізької області від 15.06.2007 року було уточнено рішення суду від 07.11.2005 р. в частині встановлення земельного сервітуту і встановлено для ОСОБА_3 та ОСОБА_5 земельний сервітут для обслуговування будов, позначених літерами «а», «Н», «К» і огорожі уздовж межі ділянки 38,5 м., що належать ОСОБА_5 і розташовані по АДРЕСА_1. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 17.01.2008 року додаткове рішення Бердянського міськрайсуду від 15.06.2007 року залишено без змін. В подальшому ОСОБА_3 неодноразово зверталася до суду з заявами про перегляд вищевказаних рішень у зв'язку з виявленням нових обставин, які були залишені без задоволення. Тобто, як до укладання угоди дарування так і на момент укладання цієї угоди, між дарувальником ОСОБА_5 та існуючим співвласником домоволодіння ОСОБА_3, було проведено розподіл земельної ділянки відповідно до рішень суду та схем розподілу та встановлені огорожі, межові знаки. Однак, після укладення угоди дарування, коли позивачка ОСОБА_4, разом зі своєю родиною, 01.12.2017 року здійснювала переїзд до належної їй частини житлового будинку та перевозила свої речі, співвласниця домоволодіння ОСОБА_3 самовільно перенесла огорожу та розподільчі знаки на територію користування ОСОБА_4 Фактично відібрала майже усю територію вільної земельної ділянки, що належала ОСОБА_4, за попередньою схемою розділу землі. Спеціалістом землевпорядником, в результаті натурних обмірів було виявлено, що площа частини земельної ділянки ОСОБА_4 станом на 23.01.2018 року становить 0,0188 га, що на 0,0041 га менше ніж була встановлена рішенням суду від 07.10.2005р. у справі №2-408/05.
Згодом уточнивши позовні вимоги та посилаючись на зазначені обставини просила суд, усунути перешкоди в користуванні і розпорядженні земельною ділянкою загальною площею 0,0229га за адресою: АДРЕСА_1; повернути їй самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0041га; відновити межові знаки та переставити паркан відповідно до меж, визначених у схемі розділу земельної ділянки між співвласниками, встановлених рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15.06.2007 року у справі №2-408/2005р.
У лютому 2018 року ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом, в обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона набула право власності на 1/ 2 частину вказаного будинку на підставі договору дарування від 10.09.2002 року. Між існуючими співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, немає домовленості щодо користування спільним майном, зокрема земельною ділянкою. В зв'язку з тим, що позивачеві належить 1/ 2 частка житлового будинку АДРЕСА_1 вона має право користування земельною ділянко, на якій розміщена її частка житла, та земельною ділянкою, яка необхідна для обслуговування житлової будівлі та господарських споруд. Вказана обставина обґрунтовується тим, що у відповідності до ч.2 ст. 377 ЦК України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Земельна ділянка, яка знаходиться під житловим будинком не була поділена позивачем та відповідачем в порядку передбаченому чинним законодавством України, а також цими особами не був встановлений порядок користування нею. Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 07.11.2005 р. та додаткового рішенням Бердянського міськрайонного суду від 15.06.2007 р., встановлено порядок користування земельною ділянкою між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (колишньою співвласницею домоволодіння). Попередній порядок користування ОСОБА_3 не може бути виконаний, оскільки за таких обставин вона має ускладнений прохід до своєї частини будинку (ширина проходу 80-100см.), не має можливості належним чином обслуговувати свою частину будинку (організувати водовідведення, забезпечити під'їзд обслуговуючої та рятувальної техніки тощо). Також, зазначеними рішеннями передбачено встановлення земельного сервітуту, що суперечить вимогам чинного земельного законодавства, оскільки відповідно до ч. 1 ст.98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника, землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками), а сторони є співкористувачами однієї земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3.
Посилаючись на зазначені обставини просила суд, встановити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 Запорізької області, виділивши в її користування 1/2 частину земельної ділянки, на якій розташована 1/ 2 частина її житлового будинку.
Рішенням Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 серпня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено, в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Усунуто ОСОБА_4 перешкоди в користуванні і розпорядженні земельною ділянкою загальною площею 0,0229га за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов'язано ОСОБА_3: не чинити ОСОБА_4 перешкоди в користуванні і розпорядженні земельною ділянкою загальною площею 0,0229га за адресою: АДРЕСА_1; повернути ОСОБА_4 самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0041га; відновити межові знаки та переставити паркан відповідно до меж, визначених у схемі розділу земельної ділянки між співвласниками, встановлених рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15.06.2007 року у справі №2-408/2005р.
Додатковим рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 серпня 2018 року.
Стягнуто з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 1500,00 грн.(одна тисяча п'ятсот гривень).
Судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень), сплачений позивачем ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1) компенсувано за рахунок держави.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач ОСОБА_3подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким позовну заяву ОСОБА_4 залишити без задоволення, зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору дарування частки житлового будинку, посвідченого 08.11.2017 року Градовою В.Г., приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №1874, ОСОБА_4 набула право власності на 1/ 2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.8-10).
Інша 1/ 2 частка житлового будинку належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування частки житлового будинку, посвідченого 10.09.2002 року Каракуловою Л.І., приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №2661 (а.с.97).
Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0475га., кадастровий номер: НОМЕР_3, яка перебуває у користуванні сторін і призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.90).
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07.11.2005 року у справі №2-408/05 (а.с.11-13) проведено розподіл земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, за порядком користування що склався між співвласниками, і виділено ОСОБА_5 (попередньому власнику 1/2 частки будинку) земельну ділянку площею 0,0229 га зафарбовану на схемі у рожевий колір. Співвласнику ОСОБА_3 виділено земельну ділянку площею 0,0260 га, зафарбовану на схемі у зелений колір. Зобов'язано ОСОБА_3 і ОСОБА_5 укласти договір на встановлення земельного сервітута для обслуговування будов, позначених літерами «а», «Н», «К» і огорожі уздовж межі ділянки 38,5м., що належать ОСОБА_5 і розташовані по АДРЕСА_1. Ухвалою колегії судової палати апеляційного суду Запорізької області від 27.02.2006 року вказане рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області залишено без змін.
Додатковим рішенням Бердянського міськрайсуду Запорізької області від 15.06.2007 року (а.с.14) уточнено рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07.11.2005 року в частині встановлення земельного сервітуту і встановлено для ОСОБА_3 та ОСОБА_5 земельний сервітут для обслуговування будов, позначених літерами «а», «Н», «К» і огорожі уздовж межі ділянки 38,5 м., що належать ОСОБА_5 і розташовані по АДРЕСА_1 (а.с.14-15). Ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області від 17.01.2008 року (а.с.16-17) додаткове рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15.06.2007 року залишено без змін.
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10.06.2008 року у справі №8-17/2008 (а.с.18-19) заява ОСОБА_3 про перегляд справи у зв'язку з виявленням нових обставин та про скасування рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07.11.2005 року і додаткового рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15.06.2007 року, - залишена без задоволення. Ухвалою колегії судів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області від 16.09.2008 року (а.с.20) ухвала Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10.06.2008 року залишена без змін.
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13.05.2009 року у справі №8-10/2009 (а.с.21-22) заява ОСОБА_3 про перегляд справи у зв'язку з виявленням нових обставин маючих важливе значення по справі та скасування рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07.11.2005 року і додаткового рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15.06.2007 року - залишена без задоволення. Ухвалою колегії судів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області від 07.07.2009 року (а.с.23-24) ухвала Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13.05.2009 року залишена без змін.
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30.05.2018 року у справі №2-405/05 (а.с.241-242) заява ОСОБА_3 про перегляд рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07.11.2005 року і додаткового рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15.06.2007 року у зв'язку з ново виявленими обставинами, - залишена без задоволення. Ухвала суду набрала законної сили 20.06.2018 року.
Враховуючи зазначені судові рішення, судом першої інстанції встановлено, що на момент вчинення договору дарування 1/ 2 частки житлового будинку на користь ОСОБА_4, між попереднім власником 1/ 2 частки будинку ОСОБА_5 та іншим співвласником домоволодіння ОСОБА_3, було проведено розподіл земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, за порядком користування що склався між співвласниками, відповідно до рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07.11.2005 року і додаткового рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15.06.2007 року, на межі поділу земельних ділянок встановлено паркан.
Згодом відповідач ОСОБА_3 самовільно перенесла паркан вглиб земельної ділянки позивача.
Оцінюючи доводи сторін та надані докази, суд першої інстанції врахував зміст пояснювальної записки інженера-землевпорядника ОСОБА_9 (а.с.57-60, 134-136), з якої вбачається, що в результаті натурних обмірів площі, частина земельної ділянки ОСОБА_4 станом на 23.01.2018 року становить - 0,0188 га, що на 0,0041 га менше ніж встановлено рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07.10.2005 року №2-408/05.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Задовольняючи позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження існування перешкод у користуванні земельною ділянкою, а порядок користування нею був раніше визначений.
Так, за частиною 3 ст. 415 ЦК України особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).
Частиною 2 ст.120 ЗК України передбачено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Пунктами "а" і "е " ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою і набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Враховуючи, що незважаючи на встановлений порядок користування земельною ділянкою, визначений судовим рішенням, права позивача порушуються та створюються перешкоди дотримання визначеного порядку, суд першої інстанції прийшов до правильного до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що існують певні розбіжності щодо розміру земельної ділянки між рішеннями Бердянського міськрайсуду від 7.11.2005 року та додатковим рішенням від 15.06.2007 року та відсутній акт встановлення меж земельної ділянки.
Натомість відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що зазначені розбіжності впливають на визначення встановленого порядку користування земельною ділянкою та унеможливлюють виконання зазначених судових рішень.
Не надано також жодних доказів на підтвердження того, що судові рішення, якими встановлювався порядок користування земельною ділянкою не виконувалися, в тому числі попередніми власниками.
Як зазначала позивач лише в 2017 році виникли суперечки, які зумовили створення відповідачкою перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Суд першої інстанції правильно послався на п. 21 постанови пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами), яким судам було роз'яснено, що «виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.
Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам».
Відтак судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що, що рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07.11.2005 року визначено порядок користування спірною земельною ділянкою і проведено розподіл земельної ділянки за порядком користування що склався між співвласниками будинку АДРЕСА_1, а відповідачем не надано суду доказів того, що визначений на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15.06.2007 року порядок користування спірною земельною ділянкою порушує її законні права або позбавляє її можливості належно користуватися своєю частиною будинку, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.
Щодо додаткового рішення, яке є предметом оскарження, то воно також не підлягає скасуванню виходячи з того, що воно стосувалося розподілу судових витрат, а оскільки апеляційним судом не скасоване основне рішення в справі, а тому немає підстав і для скасування додаткового рішення з перерозподілом судових витрат..
Інших обґрунтувань щодо незаконності додаткового рішення апеляційна скарга не містить.
Тож суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.
Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, а вимоги позивачки та обраний нею спосіб захисту вважавправомірними.
Доводи скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 серпня 2018 року та додаткове рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 серпня 2018 року по цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 18 лютого 2019 року.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: С.В. Кухар
О.З. Поляков