Дата документу 18.02.2019 Справа № 320/2386/18
Єдиний унікальний № 320/2386/18
Провадження №22-ц/807/887/19
Головуючий в 1-й інстанції - Колодіна Л.В.
18 лютого 2019 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 листопада 2018 року, ухваленого в м. Мелітополь у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконним (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки в рішенні від 15.11.2018 року),-
Позивач в березні 2018 року звернувся до суду з вказаним позовом, який 29 серпня 2018 року уточнив, та відповідно до уточнених вимог просить визнати незаконними та скасувати п.1 Наказу №24/с від 19.02.2018 року начальника структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_4 та п.4.2.15 Наказу №138 від 30.03.2018 року начальника структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» про виплату премії по діючим положенням працівникам депо у березні 2018 року. В позові позивач вказує, що він працює бригадиром цеху ТО-2 електровозів у структурному підрозділі ПАТ «Укрзалізниця» у Мелітопольському локомотивному депо. 17.01.2018 року він керував бригадою по технічному обслуговуванню електровозу. Ремонтні роботи на цьому електровозі не були закінчені і проводились ще декілька діб, а робота на морозі та в бруді в цей день не дала можливості внести в журнал зафіксовані на чернетці параметри колісних пар, що було загально прийнятою практикою. 01.03.2018 року позивач був ознайомлений з наказом № 24/с від 19.02.2018 року про оголошення йому догани. Роботодавець застосував дисциплінарне стягнення у вигляді догани без врахування фактичних обставин з грубим порушенням гарантій діяльності членів вбирних профспілкових органів, у зв'язку із чим позивач вимушений звернутись до суду із вказаним позовом.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 листопада 2018 року позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконним, задоволено. Визнано незаконним п.1 Наказу №24/с від 19.02.2018 року начальника структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_4. Визнано незаконним п.4.2.15 Наказу №138 від 30.03.2018 року начальника структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» про виплату премії по діючим положенням працівникам депо у березні 2018 року. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, скасувати п.1 Наказу №24/с від 19.02.2018 року начальника структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_4 та п.4.2.15 Наказу №138 від 30.03.2018 року начальника структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» про виплату премії по діючим положенням працівникам депо у березні 2018 року.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, АТ «Українська залізниця» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що з розпорядженням начальника Мелітопольського локомотивного депо № 320 від 12.10.2017 року, був ознайомлений безпосередній керівник позивача - в.о. ТЧЗРе ОСОБА_5, який і довів до відома ОСОБА_4, як своєму підлеглому, вимоги розпорядження, вказані обставини апелянт не спростовує. Відповідно до зазначеного розпорядження, ОСОБА_4 повинні були бути виконані функціональні обов'язки, і саме за їх невиконання (невиконання замірів та перевірки стану колісних пар) позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Висновки суду з приводу не взяття до уваги доводів ОСОБА_4 щодо обставин вчинення ним порушення трудової дисципліни, не відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_4 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок зроблено правильний висновок про відмову у задоволення позовних вимог, а апеляційна скарга зводиться до переоцінки досліджених доказів та не містить нормативно-правового обґрунтування.
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2019 року це 192 100 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1921 грн. (1921 грн. Х 100 = 192 100 грн.)), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до наказу про прийом на роботу № 51 з 24.07.1998 року працює у ДП «Придніпровська залізниця» відокремлений структурний підрозділ Мелітопольське локомотивне депо (а.с.24).
Відповідно до наказу № 74/ос від 01.03.2013 року ОСОБА_4 бувпереведений на посаду бригадира (звільненого) 6 розряду підприємства залізничного транспорту (а.с.25).
12.02.2018 року бригадиром цеху ТО-2 електровозів ОСОБА_4 на ім'я начальника Мелітопольського локомотивного депо була подана пояснювальна записка, відповідно до якої останній повідомив, що 27.01.2018 року був проведений технічний огляд електровозу ЧС2-544, ним був проведений обмір колісних пар, однак він із слюсарем КНП до кінця зміни займався зміною ЄПК, відігрівали замерзлий трубопровід тормозної магістралі, не виходив зрив ЄПК з розрядом ТМ і в кінці локомотив був відставлений під депо для усунення зауважень. Не вніс дані про заміри колісних пар до журналу, так як не встиг, хотів записати коли знаходився в нічній зміні (а.с.27).
Наказом начальника структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» № 24/С від 19.02.2018 року про притягнення до відповідальності бригадиру (звільненому) підприємств залізничного транспорту ОСОБА_4 за невиконання ним вимог наказу начальника Мелітопольського локомотивного депо від 12.10.2017 року № 320 та своїх робітничих обов'язків при виконанні технічного обслуговування електровозу ЧС2-544 27.01.2018 була оголошена догана (а.с.26).
З наказом про накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_4 ознайомився 19 лютого 2018 року, про що свідчить його підпис у наказі, зазначив що не згоден з ним (а.с.26).
Крім того, Наказом начальника структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» № 138 від 30.03.2018 року не нарахована премія за основні результати роботи працівникам депо за пропущені виробничі недоліки, а саме відповідно до п. 4.2.15: бригадиру (звільненому) цеху технічного обслуговування № 2 електровозів ОСОБА_4 таб. №2845 за невиконання ним вимог наказу начальника Мелітопольського локомотивного депо від 12.10.2017 року № 320 та своїх робітничих обов'язків при виконанні технічного обслуговування електровозу ЧС2-544 27.01.2018, догана від 19.02.2018 № 24/с (а.с.57-59).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що , відповідач не надав суду належних та допустимих доказів порушення позивачем своїх службових обов'язків, а саме не виконання ним розпорядження начальника Мелітопольського локомотивного депо від 12.10.2017 року № 320 відповідно до п. 1 якого було зобов'язано цілодобовий режим огляду та перевірки відповідності параметрів бандажів колісних пар вимогам Інструкції ВНД 32.0.07.001-2001 на всіх локомотивах (тепловозах та електровозах) при їх постановці на виконання технічного огляду ТО-2 на ПТО тепловозів та електровозів Мелітопольського локомотивного депо, оскільки ОСОБА_4 не був ознайомлений із вказаним розпорядженням під підпис.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.
Так, згідно з п.7.8 робочої інструкції бригадира цеху ТО-2 ОСОБА_4, останній несе відповідальність за невиконання наказів, розпоряджень і доручень керівництва депо, згідно п. 7.11 несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх посадових обов'язків згідно цієї інструкції та в межах визначених чинним трудовим законодавством України.
До посадових обов'язків позивача входить виконання наказів, указівок керівництва депо, відповідно до п. 4.35 робочої інструкції (а.с.31-33).
Згідно зі ст. 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до вимог ст. 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.
За порушення трудової дисципліни, як встановлено у ст.147 КЗпП України, - до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Частиною 1 статі 147-1 КЗпП України, передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Згідно статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Стаття 141 КЗпП України вказує, щовласник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" , судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147-1 , 148 , 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
У силу ст. 10 ЦПК України саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарних проступків.
Винне вчинення працівником проступку можливе бути лише наслідком того, що він обізнаний з розпорядженням (наказом, інструкцією) роботодавця про покладення на нього тих обов'язків чи обов'язку (завдання) за не вчинення чи неналежне вчинення яких його притягують до відповідальності.
Розпорядження №320 від 12.10.2017 року «Про контроль колісних пар ТРС» (а.с.28, а.с.28 зв.), невиконання якого і убло підставою для притягнення позивача до відповідальності не містить підпису ОСОБА_4, який би засвідчував факт ознайомлення позивача з вказаним розпорядженням. Інших доказів, які доводять зазначений факт суду не надано.
Посилання роботодавця на те, що безпосередній керівник позивача його усно повідомив про вказане розпорядження, у відсутність безспірних доказів цього, у таких правовідносинах носить характер припущення, і в такому випадку не може бути підставою для притягнення працівника до відповідальності за невиконання такого розпорядження.
Лише особиста обізнаність, особисте ознайомлення з письмовим розпорядженням (наказом, інструкцією, тощо) робітника після якої він ставить свій особистий підпис може говорити, про те, що з цього часу робітник ознайомився і обізнаний з тими обов'язками які на нього поклав керівник. В іншому випадку невідомо чи весь текст розпорядження йому хтось міг прочитати, якщо і читав взагалі, чи сприйняв він на слух зазначене в ньому, чи почув і зрозумів те, що від нього вимагають. Враховуючи також те, що само розпорядження №320 від 12.10.2017 року є досить об'ємним, стосується обов'язків не лише позивача а багатьох інших працівників.
Таким чином, п.1 Наказу №24/с від 19.02.2018 року начальника структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_4 за невиконання вказаного розпорядження є незаконним, так як позивача не ознайомили з функціональними обов'язками бригадира, які він повинен був виконувати цілодобово відповідно до розпорядження начальника Мелітопольського локомотивного депо від 12.10.2017 року № 320.
Докази та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 листопада 2018 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 18 лютого 2019 року.
Судді: С. В. Кухар
О. В. Крилова
О. З. Поляков