Дата документу 18.02.2019 Справа № 330/2790/18
Справа № 22-ц/807/1333/19 Головуючий у 1-й інстанції: Федорець С.В.
Є.У.№ 330/2790/18 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
18 лютого 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючий: Кочеткова І.В.,
судді: Маловічко С.В.,
Гончар М.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави до Кирилівської селищної ради Якимівського району, Запорізької області, Комунального підприємства «Розвиток курортної зони», ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним інвестиційного договору, повернення земельної ділянки,
за апеляційною скаргою Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької областіна ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 14 січня 2019 року,
У грудні 2018 року прокурор звернувся до суду з вищевказаним позовом. Зазначав, що рішенням Кирилівської селищної ради від 23.12.2015 №21 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,9695 га рекреаційного призначення, розташованої в АДРЕСА_1, та передано у постійне користування КП «Розвиток курортної зони». 27.07.2016 між КП «Розвиток курортної зони» та ОСОБА_3 було укладено інвестиційний договір №207/07, за умовами якого комунальне підприємство надає земельну ділянку для забудови інвестору з подальшим оформленням права власності за інвестором. За фактом зловживання службовими особами Кирилівської селищної ради шляхом незаконної передачі у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» земельних ділянок площею 10 га порушено кримінальне провадження. Посилаючись на те, що передача земельної ділянки у постійне користування комунальному підприємству відбулася з порушенням вимог земельного і природоохоронного законодавства, а укладений відповідачами договір не відповідає вимогам т.ст.203, 215 ЦК, ст.ст.12, 92, 116, 123, 124 ЗК України та ст.ст.4,9 Закону України «Про інвестиційну діяльність», прокурор просив про задоволення позову.
Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 14 січня 2019 року позовну заяву повернуто прокурору.
Судове рішення мотивовано тим, що прокурор не наділений повноваженнями здійснювати захист інтересів територіальної громади смт Кирилівка, а Кирилівська селищна рада не могла набути статусу органу, уповноваженого здійснювати функції держави, оскільки є органом місцевого самоврядування. На думку суду першої інстанції, належним позивачем у справі має бути Державна екологічна інспекція України.
Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати , а справу повернути до суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
За положенням ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п. 14 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.
Відповідно до ст. 56 ч.4 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.185 цього Кодексу.
За положенням пункту 4 частини 4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається судом, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
Відповідно до п.2 ч.І ст.2 Закону України «Про прокуратуру» на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999 року визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6,1, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Статтею 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено перелік органів, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, тощо.
Зокрема, державний контроль за використання та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
У свою чергу, державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Відповідно до п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Держаного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено перелік повноважень вищезазначених державних органів. Зокрема, до повноважень Держгеокадастру належать здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю (п. «а» ст..6 Закону).
До повноважень Держекоінспекції належить здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства про охорону земель у частині: додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель; консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь, тощо (п. «а» ст.7 Закону).
З аналізу наведених нормативно-правових актів вбачається, що повноваження Держгеокадастру і Держекоінспекції під час здійснення державного контролю суттєво різняться. Так, органи Держгеокадастру перевіряють додержання вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття земельних ділянок. Натомість, Держекоінспекція наділена повноваженнями виключно щодо перевірок додержання вимог законодавства про охорону земель.
Статтею 1 Закону України «Про державний за використанням та охороною земель» визначено, що охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Позивач у цивільному процесі - це особа, на захист суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів якої порушується цивільна справа у суді і розпочинається цивільний процес.
Отже, Держінспекція може бути позивачем у суді лише у справах, які стосуються питань здійснення повноважень цього органу. За вказаних обставин висновки суду про те, що належним позивачем у справі є Держекоінспекція, є помилковими, оскільки суб'єктивні права та охоронювані законом інтереси вказаного органу у спірних правовідносинах не порушені
Як вбачається із тексту позовної заяви, на виконання вимог ст. 56 ч.4 ЦПК України прокурор, який звернувся до суду в інтересах держави, обґрунтував, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, послався визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
За формою і змістом позовна заява відповідає вимогам ст.175 ЦПК України, містить посилання на письмові докази, додані до заяви.
За вказаних обставин суд першої інстанції не мав передбачених законом підстав для застосування положень ч.4 ст.185 ЦПК України.
Застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин правового висновку Верховного Суду по справі №922/901/17 від 21.12.2018 є некоректним, оскільки в цій справі між сторонами склалися інші правовідносини.
Оцінка доданих до позовної заяви письмових доказів, підставність позову тощо не входять до компетенції суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, оскільки ці питання відповідно до ст.ст. 264,265 ЦПК України суд вирішує у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
За вказаних обставин оскаржувану ухвалу не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому на підставі ст.379 ЦПК України вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст.374, 379 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької областізадовольнити.
Ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 14 січня 2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: