Дата документу 11.02.2019 Справа № 331/6871/18
Єдиний унікальний № 331/6871/18 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/657/19 Доповідач в 2 інст.: ОСОБА_2
Категорія: ст. 86 КК України
11 лютого 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2018 року, якою повернуто клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про застосування Закону України «Про амністію у 2016 році», -
До Жовтневого районного суду м. Запоріжжя звернувся адвокат ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 , якому ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 30 листопада 2017 року приведено у відповідність із законодавством України вирок Щербинського районного суду м. Москви Російської Федерації та постановлено вважати його засудженим за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі, із клопотанням про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році».
Повертаючи клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 , суд першої інстанції вказав на те, що його місцем відбування покарання є ДУ «Вільнянська установа виконання покарань (№11), а тому заява не підлягає розгляду в Жовтневому районному суді м. Запоріжжя.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою матеріали клопотання направити до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції в порушення п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України самостійно не направив матеріали клопотання за місцезнаходженням Бердянської виправної колонії, де на теперішній час знаходиться засуджений, та повернув клопотання про застосування амністії, що кримінальним процесуальним законодавством не передбачено.
До судового засідання Запорізького апеляційного суду адвокат ОСОБА_8 не прибув, але 8 лютого 2019 року подав письмове клопотання, в якому просив провести розгляд його апеляційної скарги без його участі у вказаному судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не погодився як із доводами апеляційної скарги, так із судовим рішенням, вважав, що суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні клопотання, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновків, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З огляду на системний аналіз положень ст.ст. 537, 539 КПК України, клопотання про вирішення питань про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, до яких, в тому числі, відноситься питання про застосування закону про амністію, розглядається місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
Оскільки кримінальним процесуальним законодавством не передбачені дії суду щодо клопотань, які не підлягають розгляду в суді поза межами його територіальної юрисдикції, то, в подібних випадках слід керуватись положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України, відповідно до якої у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
З огляду на те, що місцем відбування покарання ОСОБА_7 є Державна установа «Вільнянська установа виконання покарань (№ 11)», то Жовтневий районний суд м. Запоріжжя не є місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого він відбуває покарання.
Враховуючи, що за змістом положень ст.ст. 537, 539 КПК України, ініціатива звернення до суду з питаннями, які вирішуються під час виконання вироків, належить саме особі, безпосередньо інтересів якої воно стосується, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність повернення клопотання про застосування Закону України «Про амністію у 2016 році».
Відтак, прийняте судом першої інстанції рішення повністю відповідає вимогам закону, є належним чином обґрунтованим і мотивованим, підстав для його зміни чи скасування колегією суддів не встановлено.
Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги з приводу того, що суд першої інстанції у відповідності до положень ст. 34 КПК України мав би самостійно направити матеріали клопотання до суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, оскільки згаданою нормою КПК України регулюється передавача саме кримінального провадження, а не клопотання про звільнення засудженого від відбування покарання на підставі акту амністії.
У відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України кримінальне провадження, - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Отже клопотання про застосування амністії не є у відповідності до наведених вище положень закону, у порозумінні ст. 3 КПК України, кримінальним провадженням.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2018 року, якою повернуто клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про застосування Закону України «Про амністію у 2016 році», залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4