18.02.2019 Справа №607/22813/18
18 лютого 2019 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі :
головуючої судді Черніцької І.М.
за участю секретаря судового засідання Бойко І.І.
з участю
прокурора Вікарука Ю.Ю.,
особи, відносно якої складено протокол -
ОСОБА_1, захисника Сампари Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи, які надійшли від Управління захисту економіки в Тернопільській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с.Сущин Теребовлянського району Тернопільської області, проживає та зареєстрована в АДРЕСА_1 одружена, тимчасово не працює
за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 працювала у Тернопільській міській раді на посаді спеціаліста першої категорії Управління квартирного обліку та нерухомого майна Тернопільської міської ради та була звільнена у березні 2017 року.
ОСОБА_1 будучи особою, яка припинила діяльність пов'язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування або іншу діяльність, зазначену у пп. «а» і «в» пункту 2, пункту 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», зобов'язана була наступного року після припинення діяльності подати в установлений законом строк, тобто до 01 квітня 2018 року, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2017 рік.
Встановлено, що ОСОБА_1 подала вказану декларацію за минулий 2017 рік, без поважних причин, несвоєчасно, а саме 07 квітня 2018 року.
Вказаними діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала. Вказала, що їй не було відомо про обов'язок щодо подання електронної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, наступного року після припинення такої діяльності, за минулий 2017 рік (після звільнення). Крім того зазначила, що на час розгляду справи закінчились строки накладення стягнення встановлені ст. 38 КУпАП, а тому просила закрити провадження у справі.
Захисник Сампара Н.М. просила закрити провадження у справі за закінченням строків накладення стягнення встановлених ст. 38 КУпАП. Також, звернула увагу суду на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушення вимог Закону, зокрема, дії ОСОБА_1 невірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», а протокол складено не уповноваженої на те особою.
Прокурор Вікарук Ю.Ю. протокол підтримав та пояснив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП повністю доведена наявними у справі доказами, а тому її слід визнати винною у вчиненні інкримінованого корупційного правопорушення. При цьому, зазначив, що на час розгляду справи закінчились строки накладення стягнення, що є підставою закриття провадження у справі. Доводи захисника вважає безпідставними та необґрунтованими.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала у Тернопільській міській раді на посаді спеціаліста першої категорії Управління квартирного обліку та нерухомого майна Тернопільської міської ради та була звільнена з роботи у березні 2017 року.
Той факт, що ОСОБА_1 працювала на посаді спеціаліста першої категорії Управління квартирного обліку та нерухомого майна Тернопільської міської ради, була державним службовцем та була звільнена з роботи у березні 2017 року підтверджується витягом (скріншот) з офіційного сайту Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, повідомленням заступника міського голови-керуючого справа ОСОБА_3 на ім'я Національного агентства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від 11.04.2018 року за № 1695/05 та визнається ОСОБА_1 та
Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 подала декларацію після звільнення за минулий 2017 рік - 07 квітня 2018 року, що визнається ОСОБА_1 та підтверджується витягом (скріншот) з офіційного сайту Єдиного державного реєстру декларацій, послідовністю дій користування « Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» за період з 01.01.2018 року до 03.08.2018 року.
Суд, розглянувши справу, заслухавши пояснення ОСОБА_1, захисника, думку прокурора, дослідивши в сукупності наявні у справі докази та кожен зокрема, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен повно, всебічно, й об'єктивно дослідити всі обставини справи і встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглянувши справу, посадова особа виносить постанову, яка повинна містити найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення; порядок та строк його оскарження.
В силу вимог ст.ст. 245, 251, 252 КУпАП суд повинен повно, всебічно й об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати оцінку зібраним у ній доказам і постановити правильне судове рішення.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Диспозицією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
При цьому, у примітці даної статті зазначено, що суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно з вимогами п.п. в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є у тому числі, державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.
Положеннями абз. 2 ч. 2 статті 45 даного Закону передбачено, що особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 45 даного Закону особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Таким чином, ОСОБА_1 будучи державним службовцем, в силу вимог п.п. «в» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», була суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 зобов'язана була з 00 годин 00 хвилин 01 січня 2018 року протягом 90 календарних днів, тобто до 01.04.2018 року подати декларацію особи, яка припинила діяльність пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за минулий 2017 рік.
Всупереч вказаним вимогам Закону, декларацію ОСОБА_1 подала 07 квітня 2018 року, що визнається останньою та підтверджується матеріалами справи.
Адміністративна відповідальність, відповідно до положень ст. 172-6 КУпАП, настає в разі порушення фінансового контролю шляхом несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.
В судовому засіданні ОСОБА_1 винну у вчиненні інкримінованого їй правопорушення не визнала, однак будь-яких доказів на підтвердження поважності причин несвоєчасного неподання декларації особи, яка припинила діяльність пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування суду не надала. Доводи ОСОБА_1 про те, що їй не повідомляли про необхідність подання декларації за минулий рік після звільнення не є поважною причиною та не звільняє останню від даного обов'язку.
Таким чином, ОСОБА_1 будучи особою, яка припинила діяльність пов'язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування або іншу діяльність, зазначену у пп. «а» і «в» пункту 2, пункту 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», зобов'язана була наступного року після припинення діяльності подати в установлений законом строк, тобто до 01 квітня 2018 року, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2017 рік. Однак, вказану декларацію остання подала 07 квітня 2018 року, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення пов'язаного із корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП повністю підтверджується доказами, дослідженими та оглянутими у судовому засіданні, а саме:
- повідомленням заступника міського голови-керуючого справами ОСОБА_3 на ім'я Національного агентства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від 11.04.2018 року за № 1695/05 ( а.с. 15);
- витягом (скріншот) з офіційного сайту Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (https://public.nazk.gov.ua), з якого вбачається, що декларація (після звільнення) подана 07 квітня 2018 року, із зазначенням посади (а.с. 9);
- копією декларації ОСОБА_1 після звільнення за 2017 рік, яка містить відомості за період з 01.01.2017 року по 31.12. 2017 року (а.с. 10-13);
-послідовністю дій користування ОСОБА_1 « Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функ2цій держави або місцевого самоврядування» за період з 01.01.2018 року по 03.08.2018 року (а.с. 16-19);
-пояснення ОСОБА_1 від 05 вересня 2018року ( а.с. 23-24);
-листом Національного агентства з питань запобігання корупції від 30 травня 2017 року на ім'я Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо уповноважених органів Національної поліції складати протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 172-4- 172-9 КУпАП (а.с. 25-27);
- листом Управління захисту економіки в Тернопільській області за №120/39/01/49 від 10.01.2019 року .
Проаналізувавши та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 є ознаки правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, тобто несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, після звільнення, яка повинна була бути подана до 01 квітня 2018 року.
Твердження захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення складено не уповноваженою особою не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки його складено старшим оперуповноваженим сектору протидії корупції Управління захисту економіки в Тернопільській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України капітаном поліції ОСОБА_4, який відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», ст.255 КУпАП є спеціально уповноваженим суб'єктом у сфері протидії корупції - представником органу Національної поліції та наділений повноваженнями складати протоколи про правопорушення, пов'язані з корупцією, визначені ст. 172-4 - 172-9 КУпАП.
Суд не приймає до уваги також твердження захисника про те, що дії ОСОБА_1 невірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки як вбачається із змісту протоколу, у тому числі сторінки 4,5 протоколу, дії ОСОБА_1 кваліфіковано саме за ч. 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції».
Водночас, згідно з вимогами ч. 3 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Таким чином, при розгляді справ та вирішення питання про строк накладення стягнення необхідно з'ясувати питання про день коли було виявлено вказане правопорушення.
Як вбачається із матеріалів справи, заступником міського голови - керуючим справами ОСОБА_3 було повідомлено Національне агентство з питань запобігання корупції про факт несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 05 червня 2018 року, що підтверджується повідомленням № 1695/05 від 11.04.2018 р. про невчасне подання декларації.
15 серпня 2018 року Національне агентство з питань запобігання корупції повідомило Управління захисту економіки в Тернопільській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України про несвоєчасне подання декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
05 вересня 2018 року суб'єктом складення протоколу було відібрано пояснення від ОСОБА_1 щодо обставин інкримінованого їй правопорушення.
Таким чином, датою вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією є 01.04.2018 року,.
Фактичним моментом виявлення вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення пов'язаного з корупцією передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП, не може бути дата складання даного протоколу 22 жовтня 2018 року. Датою можливого виявлення правопорушення передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП слід вважати 05 вересня 2018 року, день відібрання пояснень, тобто день виявлення потенційних ознак вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією. В матеріалах справи відсутні будь-які інші докази на підтвердження іншої дати виявлення даного правопорушення.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, а також, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, було вчинено 01 квітня 2018 року, виявлене за місцем роботи 11 квітня 2018 року, відоме було Національному агентству з питань запобігання корупції 05 червня 2018 року, а особі яка оформляла протокол 05 вересня 2018 року, суд приходить до переконання, що спливли строки накладення стягнення, передбачені статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно із вимогами п. 7 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 слід визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та провадження у даній справі закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З врахуванням наведеного, безпідставними є доводи ОСОБА_1 та захисника щодо закриття провадження у справі без встановлення вини, оскільки суд при вирішенні справи зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено правопорушення,чи винна дана особа. Строки встановлені ст. 38 КУпАП впливають лише на вирішення питання щодо накладення адміністративного стягнення та жодним чином не виключають у діях ОСОБА_1 складу правопорушення за ч. 2 ст. 172-6КУпАП.
При цьому, норм щодо відсутності у суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі винесення постанови про закриття провадження за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП вказаний Кодекс не містить. Натомість, як зазначалось вище, застосування п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе у разі встановлення наявності протиправної винної дії чи бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення.
З огляду на наведене та зважаючи на те, що для закриття провадження у справі у зв'язку зі спливом строків для накладення адміністративного стягнення необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення (винної дії чи бездіяльності), а також враховуючи, що повноваження суду на з'ясування обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні передбачені ст. 280 КУпАП, вважаю, що є достатні правові підстави для встановлення вини особи при закритті провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Інші недоліки та неточності допущені при оформленні протоколу, не впливають на вирішення справи по суті, кваліфікацію дій ОСОБА_1 та були усунуті судом в судовому засіданні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33,38, 172-6, 247, 280, 283, 284, 287 КУпАП, Законом України «Про запобігання корупції», суд,-
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП .
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити, у зв'язку із закінчення на момент розгляду справи судом строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 3 ст. 38 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 статті 7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської
Суддя