Справа № 604/1319/18
Провадження № 2/604/44/19
05 лютого 2019 року Підволочиський районний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого судді - Сташківа Н.Б.,
за участі
секретаря судового засідання Гамана В.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Підволочиську заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Підволочиської селищної ради Тернопільської області, в якій просить визнати протиправною бездіяльність Підволочиської селищної ради Тернопільської області щодо визначення та встановлення меж земельної ділянки комунальної власності, яка належить до земель загального користування, орієнтовною площею 0,02 га, що знаходиться поблизу будинковолодінь АДРЕСА_1 зобов'язати відповідача виготовити кадастровий план землі загального користування із зазначенням меж та суміжних користувачів. Судові витрати просить покласти на сторону відповідача. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що місцева рада ухиляється від вчинення віднесених до її компетенції дій щодо встановлення та визначення меж відповідної земельної ділянки, зокрема від виготовлення її кадастрового плану із зазначенням меж та суміжних користувачів. Така бездіяльність органу місцевого самоврядування є приводом для численних конфліктів між позивачем та сусідами, утрудняє, а часто взагалі унеможливлює йому та його родині доступ, зокрема проїзд до подвір'я.
28 грудня 2018 року Підволочиським районним судом винесено ухвалу про відкриття провадження у справі № 604/1319/18 та призначено підготовче засідання.
До початку підготовчого засідання 04 лютого 2019 року до суду представником позивача ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити Підволочиській селищній раді приймати рішення про затвердження ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,12 га до моменту набрання сили рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області, прийнятого за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Підволочиської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення дій у справі № 604/1319/18.
Обґрунтовуючи заяву, посилається на те, що існує ризик переходу у приватну власність земельної ділянки загального користування, що унеможливить виконання обов'язку радою щодо виготовлення кадастрового плану землі загального користування на АДРЕСА_1 із зазначенням меж суміжних землекористувачів. Оскільки правомірність (неправомірність) бездіяльності Підволочиської селищної ради буде встановлена лиш судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду справи, тому у разі встановлення протиправності такої бездіяльності і задоволення позовних вимог Позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права.
Частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Вивчивши заяву та додані до неї документи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Стаття 150 ЦПК України визначає види забезпечення позову. За загальним правилом, одними із видів забезпечення позову, який визначений в пункті 2 ч.1 ст.150 ЦПК України є заборона вчиняти певні дії. При цьому, відповідно до ч.2 цієї статті, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
При вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову суд враховує юридичну природу такого інституту цивільного процесуального кодексу як забезпечення позову про те, що заходи забезпечення позову мають застосовуватися відповідально до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Про це вказується і в постановах Верховного Суду від 31.05.2017 року, від 27.09.2017 року, від 18.04.2018 року, від 23.05.2018 року та від 26.09.2018 року.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 4 зазначеної постанови розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що рішенням Підволочиської селищної ради Тернопільської області № 243 від 15 квітня 2016 року затверджено акт обстеження земельної ділянки загального користування в с. Супранівка на предмет спільного заїзду між садибами гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_4 та вирішено доручити виконавчому комітету Підволочиської селищної ради замовити виготовлення кадастрового плану на земельну ділянку, яка планується визнаватись землями загального користування с. Супранівка, з метою влаштування тупикового заїзду між садибами гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_4 Крім того, рішенням сесії Підволочиської селищної ради Тернопільської області № 349 від 11 травня 2016 року вирішено дати дозвіл виконавчому комітету Підволочиської селищної ради на замовлення детального плану території на земельну ділянку орієнтовною площею 0,02 га, яка планується відводитися під землі загального користування для влаштування під'їзду до садиби гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_4
Згідно ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
Стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає компетенцію сільських, селищних міських рад, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Вказані питання мають вирішуватися виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Аналіз норм матеріального права (Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») дає суду підстави дійти висновку, що право здійснювати розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передавати їх у власність або користування фізичним особам, належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування.
У відповідності до Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ судам (підсудні) справи за заявами, зокрема про вирішення земельного спору, що відповідно до визначеної ЗК компетенції розглядався органом місцевого
самоврядування чи органом виконавчої влади з питань земельних
ресурсів, з рішенням якого одна зі сторін у земельному спорі не
погоджується.
Таким чином, позивач просить забезпечити позов шляхом заборони Підволочиській селищній раді приймати рішення про затвердження ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,12 га. При цьому, згідно численних рішень місцевої ради та її виконавчого комітету відповідач визнає існування землі загального користування, орієнтовною площею 0,02 га, яка є проїздом до садиби гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_4
Крім того, позивачем суду не надано будь-яких доказів про те, що державний орган має намір вчиняти вищевказані дії з приводу земельної ділянки, про яку позивач вказує у своїй позовній заяві; також, не надано доказів про те, що в даний час існують будь-які перешкоди.
Відповідно, вбачається, що обґрунтування заяви про забезпечення позову є такими, що непідтверджені належними і допустимими доказами в межах розгляду заяви про забезпечення позову і не встановлюють наданий час обставин, якими законодавець визначає можливість вжиття заходів забезпечення позову(ч.2ст.149ЦПК України).
Враховуючи вищевикладені обставини, наявність спірних даних про прийняті рішення уповноваженого державного органу виконавчої влади щодо спірної земельної ділянки чи її частини, вжиття заходів забезпечення позову в даній цивільній справі з підстав, які вказані і обґрунтовані в заяві про забезпечення позову, з урахуванням предмету спору цивільної справи, а також те, що забезпечення позову може призвести до втручання суду цивільної юрисдикції в дискреційні повноваження певних суб'єктів владних повноважень (державного органу), вважає, що у його задоволенні слід відмовити.
Таким чином, оскільки у заяві про забезпечення позову не наведено обставин, які вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову у справі може призвести до утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову та не надано доказів, які дають підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову немає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149,153,247,260,353 ЦПК України, роз'ясненнями, що викладені в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1, поданої представником на підставі ордеру ТР № 056267 від 01 лютого 2019 року, про забезпечення позову - відмовити.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України ухвалу може бути оскаржено до Тернопільського апеляційного суду через Підволочиський районний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення .
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя - підпис
копія вірна:
Суддя Н.Б.Сташків