Справа № 604/1180/18
Провадження № 2/604/22/19
28 січня 2019 року сел. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Сташківа Н.Б.
секретаря судового засідання Гамана В.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Підволочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Підволочиська державна нотаріальна контора, про припинення обтяження, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача ПАТ «Український інноваційний банк», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Підволочиська державна нотаріальна контора, про припинення обтяження речового права, внесеного до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 є власником будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області № 2-78-08 від 04 березня 2008 року. 24 жовтня 2006 року між АТ «Український інноваційний банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, який посвідчений 24 жовтня 2006 року державним нотаріусом Підволочиської державної нотаріальної контори Коломійчуком О.І. за № 4676. При посвідченні даного договору накладено заборону відчуження об'єкту іпотеки та внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 3942865.15 липня 2015 року Тернопільським міськрайонним судом було ухвалено рішення № 607/8180/14ц, яким визнано недійсним іпотечний договір, що укладений 24 жовтня 2006 року між АТ «Український інноваційний банк» та ОСОБА_1 У серпні 2018 року, маючи намір провести реконструкцію свого житла, звернулась до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно за наданням консультації щодо переліку необхідних документів для вчинення даної дії, на що їй повідомлено про необхідність припинення обтяження речового права внесеного до реєстру на підставі договору іпотеки. У подальшому 27 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Підволочиської державної нотаріальної контори із заявою про припинення обтяженого речового права та припинення іншого речового права (іпотеки), проте державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори відмовлено у її клопотанні, посилаючись на те, що судовим рішенням про визнання договору іпотеки недійсним не передбачено зняття заборони відчуження. Вважає, що заборона на нерухоме майно внесена у реєстр фактично порушує її права, як власника згаданого житлового будинку, повноцінно ним розпоряджатись, а тому, керуючись ст. 17 ЗУ «Про іпотеку», п.1 ч.1 ст. 2 , ч.2 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 321, 391, 599 ЦК України просить припинити обтяження речового права внесеного до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 3942865 на житловий будинок АДРЕСА_1, належний на праві власності ОСОБА_1, накладене на підставі договору іпотеки від 24 жовтня 2006 року, укладеним між АТ «Український інноваційний банк» та ОСОБА_1, який посвідчений 24 жовтня 2006 року державним нотаріусом Підволочиської державної нотаріальної контори Коломійчуком О.І. за реєстраційним № 4676, шляхом внесення відповідних відомостей у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
В ході розгляду справи судом вчинялись наступні процесуальні дії :
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 жовтня 2018 року відкрито провадження у даній справі, яку проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено перше судове засідання та визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
12 грудня 2018 року від Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Міхна С.С. поступило клопотання про зупинення провадження у даній справі до прийняття Верховним Судом України рішення по суті касаційних скарг у справах № 826/14033/17 та № 826/5325/16.
28 січня 2019 року представником позивача подана мотивована заява, у якій просить відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 січня 2019 року у задоволенні клопотання представника уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УКРІНБАНК» про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Підволочиська державна нотаріальна контора про припинення обтяження - відмовлено.
Позивач та представник позивача подав суду заяву, у якій просив справу розглянути у їх відсутності. Заявлені позовні вимоги підтримують у повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явився, не повідомивши про причину повторної неявки, відзиву не подав.
Представник третьої особи Підволочиської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явилася, проте подала суду заяву, згідно якої судове засідання просить проводити у її відсутності. Проти задоволення позовних вимог та припинення обтяження речового права не заперечує.
У відповідності до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, ознайомившись із письмовими доводами позивача, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази у їх повній сукупності, приходить до переконання, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, виходячи із наступних міркувань:
Відповідно до ст..ст. 4, 19 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Наданими матеріалами судом встановлено, що 24 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрінбанк» укладено іпотечний договір, за яким забезпечуються вимоги позичальника ОСОБА_4, що випливають із кредитного договору № 132/06-ф від 23 жовтня 2006 року, укладеного між позичальником та іпотекодержателем, додаткових угод до нього, укладених протягом строку його дії.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 15 липня 2015 року у справі № 607/8180/14-ц визнано недійсним іпотечний договір, який укладений 24 жовтня 2006 року між АТ «Український інноваційний банк» та ОСОБА_1, посвідчений 24 жовтня 2006 року державним нотаріусом Підволочиської нотаріальної контори, за яким забезпечено вимоги позичальника Федуна Мирона Павловича, що випливають із Кредитного договору № 132/06-ф від 23 жовтня 2006 року, укладеного між акціонерним товариством «Український інноваційний банк» та ОСОБА_4.
Ухвалюючи рішення про визнання іпотечного договору недійсним, суд виходив із того, що при укладенні 24 жовтня 2006 року між АТ «Український інноваційний Банк» та ОСОБА_1 іпотечного договору, предметом якого є житловий будинок з надвірними будівлями, що розміщений за адресою: АДРЕСА_1, були порушені права неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були зареєстровані у вказаному будинку та проживали разом із батьками, оскільки вказаний житловий будинок, в якому були зареєстровані та проживали неповнолітні діти, був переданий в іпотеку без згоди органу опіки та піклування та їх батьків за відсутності у неповнолітніх іншого житла, що порушило їх право на користування житловим будинком, який переданий в іпотеку. Укладення спірного іпотечного договору суперечило вимогам ст.. 18 ЗУ «Про охорону дитинства», якою визначено, що діти - члени сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем, а орган опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла, що стало підставою для визнання вказаного іпотечного договору недійсним, відповідно до положень ч.1, 6 ст. 203, ст.. 215 ЦК України.
З письмових пояснень позивача встановлено, що 27 вересня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Підволочиської нотаріальної контори із заявою про припинення обтяження речового права, проте нотаріусом відповідно до відповіді від 27 вересня 2018 року за № 542/02-31 було відмовлено. Мотивами даної відмови послужило те, що відповідно до п 7.6. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказами міністерства України 22 лютого 2012 року № 296/5 « у разі одержання рішення суду про визнання нотаріально посвідченого договору недійсним або розірвання такого договору нотаріус проставляє про це відмітку на примірнику договору, який зберігається у матеріалах нотаріальної справи, долучивши до нього копію рішення суду, а також проставляє відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і, при можливості, на всіх інших примірниках договору». У зв'язку з цим на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 липня 2015 року Підволочиською державною нотаріальною конторою проставлено всі необхідні відмітки, іншого рішенням суду не передбачено.
З вказаної відповіді Державного нотаріуса Підволочиської державної нотаріальної контори можна дійти висновку, що заборону накладену на підставі договору іпотеки, який визнано недійсним, фактично залишено, оскільки про це не вказано у судовому рішенні, хоча інформацію про реєстрацію іпотеки вилучено з єдиного реєстру іпотек та внесено відмітки до матеріалів нотаріальної справи.
Разом із тим із наданої Державним реєстратором Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області Хомина В.З. інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, із відомостей якої є зрозумілим, що жодних дій щодо внесення інформації про припинення обтяження речового права державним нотаріусом не вчинено.
З вказаної позицією Державного нотаріуса Підволочиської нотаріальної контори суд не може погодитись з огляду на наступне :
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної і творчої діяльності.
Відповідно до ст. ст.321, 391 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що знаходиться у володінні заставодавця або третьої особи.
Згідно ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника; іпотеко держатель - кредитор за основним зобов'язанням.
Крім того вказаною статтею передбачено, що іпотекою є вид забезпечення зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про іпотеку» визначено підстави для припинення іпотеки, зокрема іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, аналізуючи вказані норми закону, суд приходить до висновку, що визнання судом недійсним договору іпотеки, зокрема у даному випадку рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15 липня 2015 року є підставою для припинення іпотеки в цілому.
Разом із тим, відповідно до ст.. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування, серед іншого зокрема: у разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
Як встановлено в судовому засіданні з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 139457755 від 28 вересня 2018 року) відомості щодо внесення відомостей про обтяження житлового будинку у АДРЕСА_1 були внесені 24 жовтня 2006 року.
Пунктом 5.1 Глави 15 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 передбачено, що нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна, зокрема, при одержанні повідомлення про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки) або за рішенням суду.
Згідно п.7 Постанови КМУ від 26 жовтня 2011 року № 1141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» зазначено, що під час формування заяви про державну реєстрацію прав додатково до відомостей, передбачених пунктом 6 цього Порядку, вносяться відомості про припинення.
Відповідно до п.38 вказаного Порядку вбачається, що до Державного реєстру прав під час проведення державної реєстрації припинення речових прав на нерухоме майно або їх обтяжень вносяться відомості про підставу для державної реєстрації припинення речового права, обтяження речового права: назва документа; серія документа (за наявності); номер документа; дата видачі документа; уповноважений суб'єкт, що видав документ; додаткові відомості про документ (за наявності).
Таким чином судом встановлено, що у державного реєстратора були наявні підстави для припинення (виключення) відомостей з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо житлового будинку у АДРЕСА_1, на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15 липня 2015 року, згідно якого, визнано недійсним іпотечний договір, що укладений 24 жовтня 2006 року між АТ «Український інноваційний банк» та ОСОБА_1. Крім того, суд вважає не виключення вказаних відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна порушенням права власності позивача ОСОБА_8 та її неповнолітніх дітей, оскільки останні позбавлені змоги в повному обсязі користуватись та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд. При цьому суд бере до уваги, що відповідно до ст. 599 ЦК України у кредитора залишається право вимоги до основного боржника, зокрема ОСОБА_4, який не звільняється від обов'язку розрахуватись з кредитором у повному обсязі на підставі укладеного між ним та Банком договору.
Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підставними та підлягають до задоволення.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За вказаних обставин з відповідача по справі слід стягнути сплачений та документально підтверджений позивачем судовий збір в розмірі 704.80 грн.
На підставі наведеного, та керуючись ст. ст. 13, 141, 247, 263-265, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.321, 526, 559, 575, 599, 626, 653 ЦК України, ст. ст.3, 17,Законом України «Про іпотеку», ст.ст.2, 26, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. за №296/5, суд,-
Позов ОСОБА_1, адреса проживання: АДРЕСА_1, до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (м. Київ проспект С.Бандери,Ю 16, 04073), третя особа - Підволочиська державна нотаріальна контора (вул.. Д.Галицького,80, смт. Підволочиськ), про усунення перешкод у користуванні майном шляхом припинення обтяження - задовольнити.
Припинити обтяження речового права, внесеного до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 3942865 на житловий будинок АДРЕСА_1, належний на праві власності ОСОБА_1, що накладене 24 жовтня 2006 року Підволочиською державною нотаріальною конторою на підставі договору іпотеки № 4676 від 24 жовтня 2006 року, шляхом внесення відповідних відомостей у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704,80 грн, сплачений останньою при подачі позову до суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя - підпис
Копія вірна :
Суддя під волочиського районного суду
Тернопільської області Н.Б. Сташків