Справа № 595/2508/18
Провадження №2-а/603/2/2019
"18" лютого 2019 р. Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Гудкової Ю. Г.
секретар судового засідання Бішко І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Гриценка Антона Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Гриценка А.О., просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ №610235 від 20.09.2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
У обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що про наявність спірної постанови йому стало відомо з листа Бучацького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про відкриття виконавчого провадження при примусовому виконанні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ №610235 від 20.09.2018 року. Вказану постанову вважає незаконною, оскільки наведені у ній дані не відповідають дійсності, посилається на те, що оскаржувана постанова винесена у його відсутності, а відповідачем не встановленому належним чином особу. 20.09.2018 року у м. Харкові не перебував, а підпис у спірній постанові йому не належить. Крім того, з 2005 року зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, тоді як у постанові зазначена адреса: АДРЕСА_2. На підставі викладеного, просить позов задовольнити та скасувати оскаржувану постанову.
Позивач ОСОБА_1, у судове засідання не з'явився, звернувшись в суд із заявою про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав, просить його задовольнити.
Відповідач інспектор Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенант поліції Гриценко А.О. у судове засідання не з'явився, про причини відсутності суд не повідомив, відзиву на позов не подав.
Судом встановлено, що 20.09.2018 року інспектором Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Гриценком А.О. винесена постанова серії ЕАВ №610235 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, житель АДРЕСА_3, 20.09.2018 року о 09 год. 11 хв. в м.Харків, шосе Полтавське 208А, керуючи транспортним засобом, номерний знак НОМЕР_1, порушив п. 22 Правил дорожнього руху - порушення правил перевезення вантажів, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, за що на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження серії ВП №57902368 від 12.12.2018 року старшим державним виконавцем Бучацького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області відкрито виконавче провадження по виконанню постанови №610235 від 20.09.2018 року, виданої УПП в Харківській області, про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави штрафу в сумі 510 грн.
Як вбачається з реєстру поштових відправлень постанову про відкриття виконавчого провадження отримано позивачем 21.12.2018 року.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, прийшов до переконання, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Ч. 1 ст. 122 КУпАП є бланкетною правовою нормою, яка має загальний зміст, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів.
Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Оскільки в даному випадку норма ч.1 ст.122 КУпАП є бланкетною, в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності повинен бути зазначений нормативно - правовий акт, до якого відсилає вказана норма, а саме пункт Правил дорожнього руху.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Із змісту вищевказаних правових норм слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року, з наступними змінами, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122 КУпАП.
Згідно п.10 розділу ІІІ вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У відповідності до п. 5 розділу 4 вищевказаної інструкції постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Постанова серії ЕАВ №610235 від 20.09.2018 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, не в повній мірі відповідає вимогам наведеного вище норм законодавства, оскільки не містить вказівку п. 22 Правил дорожнього руху, який складається із шести підпунктів.
Окрім того, як ствердив позивач, постанова про накладення адміністративного стягнення винесена інспектором поліції у його відсутності, про що свідчить неправильно зазначена адреса його проживання, а підпис належить іншій особі.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У силу ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач був двічі належним чином повідомлений про розгляд справи, проте в судове засідання не з'явився, відзиву не подав.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У відповідності до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Визначаючись із позовними вимогами, суд враховує те, що відповідачем не надано відзив та достатніх належних, допустимих і достовірних доказів, які б підтверджували правомірність оскаржуваної постанови та спростовували доводи позивача.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку відповідача доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, приймаючи до уваги неподання відповідачем відзиву на позов, що кваліфікується як визнання ним позиву, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ №610235 від 20.09.2018 року слід скасувати, а провадженні у справі закрити.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 73, 77, 78, 90, 246, 255, 286 КАС України, ст.ст. 251, 252, 245, 256, 258, 268, 276, 277, 280, 283 КУпАП, суд,
Позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Гриценка Антона Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ №610235 від 20.09.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 255 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а уразі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області.
Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_4
Відповідач: інспектор Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенант поліції Гриценко Антон Олександрович, місцезнаходження: вул. Шевченка, 315-А м. Харків.
Головуючий суддя Ю.Г.Гудкова
Суддя: Ю. Г. Гудкова