Справа № 573/70/19
Номер провадження 2/573/91/19
15 лютого 2019 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді: Свиргуненко Ю. М.,
з участю секретаря: Сітало Ю. С.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
14 січня 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Свої вимоги мотивує тим, що з відповідачем зареєстрували шлюб 03 липня 2004 року. Від спільного проживання мають доньку, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однією сім'єю проживали до 10 лютого 2018 року. Сімейні стосунки з відповідачем не склалися внаслідок непримиримих протиріч між собою. Посилаючись на те, що подальше спільне життя з відповідачем не можливе, суперечить її інтересам та інтересам дитини, ОСОБА_3 просить розірвати шлюб з ОСОБА_2
Ухвалою від 16 січня 2019 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та призначено її до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а. с. 12-13)
У підготовче засідання позивач ОСОБА_3, не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує (а. с. 17).
Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з'явився. Подав заяву про розгляд справи в його відсутність, позов визнає (а. с. 18).
У зв'язку з неявкою сторін, суд розглядає справу без їх участі, на підставі наявних доказів, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
За змістом ч. 3 та ч. 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно з абз. 3 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Відповідно до абз. 6 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення в цивільній справі», у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.
Таким чином, Цивільний процесуальний кодекс України допускає ухвалення рішення в підготовчому засіданні в правовідносинах, що виникли між сторонами.
Відповідач позов визнав, визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, отже у суду наявні законні підстави для ухвалення рішення у підготовчому засіданні.
Перешкод для здійснення розгляду справи у підготовчому засіданні та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.
Повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Судом встановлено, що сторони у справі зареєстрували шлюб 03 липня 2004 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Білопільського районного управління юстиції Сумської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за №37. Після укладення шлюбу подружжю присвоєно спільне прізвище ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3
Останні є батьками дитини, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що внаслідок непримиримих протиріч з 10 лютого 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинили шлюбні стосунки. Позивач не бажає продовжувати сімейні відносини з відповідачем.
Відповідно до вимог ст. 51 Конституції України, ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таким чином, враховуючи обставини, викладені позивачем в заяві до суду, та встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновку, що намір ОСОБА_1 розірвати шлюб з відповідачем є виваженим та свідомим. Причини, з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими та подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї не можливе. Сторони у справі не мають наміру поновлювати сімейно-шлюбні відносини. Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
На підставі ст. 113 СК України, якою визначено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище та відповідно до заяви позивача, суд вважає за можливе залишити їй шлюбне прізвище ОСОБА_2.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд керується положеннями ч. 1 ст. 141 та ч. 1 ст. 142 ЦПК України, якими передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп. (а. с. 1).
Відповідач позов визнав до початку розгляду справи по суті, подавши суду відповідну письмову заяву (а. с. 18).
З огляду на викладене, враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_5 суд задовольняє у повному обсязі, стягненню з відповідача на користь останньої підлягає 384 грн. 20 коп. судового збору та така ж сума підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.
На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 24, 110, 112, 113 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 5, 12, 81, 141, 200, 206, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Білопільським РВ УМВС України в Сумській області 10 липня 2004 року, РНОКПП НОМЕР_1, мешканки АДРЕСА_1 до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії НОМЕР_5, виданий Білопільським РС УДМС України в Сумській області 04 березня 2016 року, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 03 липня 2004 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Білопільського районного управління юстиції Сумської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за №37 розірвати.
Залишити позивачу шлюбне прізвище ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок судового збору.
Зобов'язати Управління державної казначейської служби України у Білопільському районі Сумської області повернути ОСОБА_1 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок судового збору, який відповідно до квитанції №22 від 14 січня 2019 року сплачений у СОУ АТ «Ощадбанк» на рахунок №31210206018037, код отримувача 38020201, банк отримувача: 899998 Казначейство України, отримувач: УК БІЛОПІЛЬСЬК. Р. /БІЛОПІЛЬСЬК. Р. /22030101, призначення платежу: *;101;2641502521;22030101; ОСОБА_1; судовий збір.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду безпосередньо.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: