Справа № 522/1545/18
Провадження 1-кп/522/702/19
15 лютого 2019 року Місто Одеса
Приморський районний суду міста Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
здійснивши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі судовий розгляд у кримінальному провадженні №12016160500008241 від 27.10.2016 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с.Долинське Ананьївського району Одеської області, українця, громадянина України, який має не повну середню освіту, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , Не судимого в силу ст.89 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт Усатове Біляєвського району Одеської області, українця, громадянина України, який має середню освіту, не працює, відомості щодо постійного місця проживання та реєстрації відсутні, працював будівельником, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
ОСОБА_7 , чотирнадцятого дня ІНФОРМАЦІЯ_3 ,уродженця м.Миколаїв, українця, громадянина України, не працює, мешкає: за адресою АДРЕСА_2 , раніше судимий: 16.09.2008 Залізнодорожним районним судом м.Сімферополь за ч.1 ст. 115, ч.3 ст.185, ст.70 КК України до 9 років позбавлення волі, звільнився з місця позбавлення волі 03.09.2015Р. умовно достроково на невідбутий термін 1 рік 5 місяців 25 днів,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м. Барвінкове Харківської області, українця, громадянина України, не одруженого, має середню спеціальну освіту, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України,
обвинувачених у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_9 , ОСОБА_10
захисники- ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
ОСОБА_18 ,
обвинувачений - ОСОБА_5
обвинувачений- ОСОБА_6
обвинувачений- ОСОБА_8
обвинувачений- ОСОБА_19
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
27.10.2016 Р. приблизно о 04 годині ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , перебуваючи на Привокзальній площі в місті Одесі, на зупинці громадського транспорту поряд з будинком № 17Б/1 по вул. Пантелеймонівській в м. Одесі, побачивши раніше їм не знайомого ОСОБА_20 , у якого при собі був рюкзак з речами, з корисливих мотивів вступили у попередню змову на вчинення відкритого викрадення майна.
Реалізуючи свій злочинний намір, обвинувачені наблизились до ОСОБА_20 , оточили його, позбавляючи можливості втечі, після чого ОСОБА_5 , наніс потерпілому декілька ударів рукою в голову. В цей час, ОСОБА_8 скориставшись розгубленим станом потерпілого заволодів його рюкзаком та разом з ОСОБА_6 розпочав пошук у ньому цінних речей.
Обвинувачений ОСОБА_7 при цьому протиправно вилучив із кишень ОСОБА_20 особисті речі потерпілого, а саме : мобільний телефон марки «Cамсунг дуос» в корпусі чорного кольору з IMEI1: НОМЕР_1 та ІМЕІ2: НОМЕР_2 , орієнтовною вартістю 350 гривень, з сім картою оператора стільникового зв'язку «Київстар», 2 пари головних телефонів (навушників), вартістю 40 гривень кожна пара, візитницю (гаманець) чорного кольору, вартістю 20 гривень, в якій знаходились грошові кошти в сумі 420 гривень та 10 рублів РФ, що по курсу НБУ складає 4,06 грн., знижкові картки, які не представляюсь матеріальної цінності та 2 студентських квитки потерпілого.
Заволодівши відкрито майном потерпілого, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 покинули місце вчинення злочину, викраденим розпорядились на власний розсуд, спричинивши потерпілому майнову шкоду на загальну суму 874,06 грн., однак невдовзі були затримані співробітниками поліції.
Таким чином, за наведених обставин ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вчинили злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, за кваліфікуючими ознаками - відкрите викрадення чужого майна, поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
ОСОБА_7 , який має не погашену судимість за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, за наведених обставин вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, за кваліфікуючими ознаками - відкрите викрадення чужого майна, поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно та за попередньою змовою групою осіб.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні вказаного злочину не визнав та пояснив, що 27.10.2016 року, перебуваючи на Привокзальній площі у м.Одесі, підійшов до потерпілого ОСОБА_20 , із яким у нього виникла сварка. При цьому у потерпілого випали на землю особисті речі, які він підібрав, маючи мету у подальшому повернути їх власнику. Далі він пішов до парку, де побачив ОСОБА_21 та ОСОБА_22 .. ОСОБА_23 спав поруч на лавці. Після цього їх затримали працівники поліції.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні вказаного злочину не визнав та пояснив, що тієї доби він приїхав із м. Ізмаїл до Одеси та у парку зустрів ОСОБА_21 та ОСОБА_24 они з ним випили за знайомство та народження доньки. Через деякий час їх затримали працівники поліції. Будь-яких протиправних дій він не вчиняв.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні вказаного злочину не визнав та пояснив, що 27.10.2016 року він перебував у стані алкогольного сп'яніння та спав на лавці у парку поруч із Привокзальною площею. З обвинуваченими він раніше не був знайомий, речі потерпілого у нього не вилучались. Будь-яких протиправних дій він не вчиняв.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні вказаного злочину не визнав та пояснив, що 27.10.2016 року, він йшов додому та зустрів ОСОБА_7 , з яким вони разом вживали спиртні напої на Привокзальній площі у м.Одесі. Потім їх затримали співробітники поліції. Будь-яких протиправних дій він не вчиняв.
Показання обвинувачених суд оцінює критично та вважає їх такими, що пов'язані із обраним способом захисту від пред'явленого обвинувачення.
2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Не зважаючи на те, що обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не визнали свою вину у вчиненні злочину, їх винуватість повністю доведена дослідженими безпосередньо під час судового розгляду наступними доказами:
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_20 пояснив, що восени 2016 року, точної дати не пам'ятає, близько 4 години ранку він на поїзді прибув до м.Одеси та пішов на Привокзальну площу викликати таксі. Там одразу до нього підійшли обвинувачені. Один із них наказав віддати гроші а ОСОБА_25 завдав декілька ударів рукою по голові. ОСОБА_26 почав нишпорити по карманах та забрав майно, що в них знаходилося. ОСОБА_27 при цьому стояв поруч та начебто заспокоював його, хоча при цьому також вчиняв дії, направлені на заволодіння його майном. ОСОБА_23 відібрав сумку та нишпорив у ній. Далі ОСОБА_28 приставив до шиї якийсь предмет, який він сприйняв як ніж, і сказав, що заріже його. Заволодівши його майном, обвинувачені залишили місце злочину. Таким чином, останні відкрито заволоділи наступним його майном: мобільний телефон марки «Самсунг Дуос» вартістю приблизно 350 гривень, 2 пари навушників, візитниця (гаманець) чорного кольору, грошові кошти в сумі 420 гривень та 10 рублів РФ, 2 студентських квитки. Після цього він викликав представників поліції, які відразу затримали обвинувачених та він їх упізнав.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснив, що працює патрульним поліцейським. 27.10.2016 року під час патрулювання їх екіпаж отримав повідомлення щодо вчинення розбійного нападу. Екіпаж №352 встановив потерпілого та разом із останнім прибув у район Італійського бульвару м.Одеси, де вже перебували затримані підозрювані поруч із іншими поліцейськими. Потерпілий впізнав нападників та розповів які дії вчинили кожен із затриманих. При затриманні знаряддя злочину - ножа не було знайдено.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_30 пояснив, що працює командиром роти патрульної поліції. 27.10.2016 року поліція отримала повідомлення про вчинення грабежу чи розбійного нападу. Далі він координував роботу патрульних, які під час відпрацюванні району біля Куликового поля у м.Одесі установили осіб, схожих за орієнтуванням на нападників. Під час поверхневого огляду у одного із затриманих знайшли картки на ім'я потерпілого, що і стало підставою для їх затримання.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_31 пояснила, що працює інспектором патрульної поліції у складі екіпажу «Благо 0351» . 27.10.2016 року о 04 годині їх екіпаж отримав повідомлення про вчинення розбійного нападу в районі залізничного вокзалу у м.Одесі та інформацію про чотирьох нападників. Схожих осіб невдовзі затримали на Італійському бульварі, після чого потерпілий їх впізнав. Під час поверхневого огляду у затриманих були виявлені речі потерпілого - телефон і банківські картки. Один із затриманих намагався викинути речові докази. Потім прибула слідчо-оперативна група та затриманих доставили до відділу поліції.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_32 пояснив, що працює інспектором відділу УПП. В ніч з 26 на 27.10.2016 року він заступив на патрулювання в Приморському районі м.Одеси, під час якого отримав орієнтування про те, що невідомі заволоділи майном потерпілого. Його екіпаж забрав потерпілого ОСОБА_33 та доставив на місце затримання обвинувачених. В цей час один із затриманих намагався сховати картки в клумбу. При цьому один із поліцейських зателефонував на мобільний телефон потерпілого після чого в кишені одного із затриманих пролунав дзвінок. Таким чином було виявлено мобільний телефон потерпілого. В судовому засіданні свідок впізнав обвинувачених. Затримані зазначили, що не мають жодного відношення до вчиненого злочину, утім при поверхневому огляді у них було виявлено речі потерпілого: мобільний телефон, навушники та банківські картки.
Крім того, винність ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, окрім показань потерпілого та свідків, підтверджується наступними дослідженими та проаналізованими судом доказами, зібраними в ході досудового розслідування, а саме:
- Протоколом огляду місця події від 27.10.2016 р., згідно якого при огляді ділянки місцевості, розташованої на частині тротуару по вул.Італійський бульвар у м.Одесі біля будинку №6, на якій розташована бетонна клумба, в останній було виявлено банківську картку «Рафайзенбанкаваль», та дві банківських картки «Приватбанк», що належать потерпілому.
- Протоколом затримання особи на прізвище ОСОБА_34 від 27.10.2016 р. на підставі заяви потерпілого ОСОБА_20 та у зв'язку із тим що останній вказав на нього, як на особу, яка відкрито заволоділа його майном. В ході досудового розслідування установлено, що вказаною особою є обвинувачений ОСОБА_8 , який під час затримання та первісних слідчих дій, з метою уникнення від кримінальної відповідальності назвався іншою особою.
- Протоколом затримання ОСОБА_6 від 27.10.2016 р. на підставі заяви потерпілого ОСОБА_20 та у зв'язку із тим що останній вказав на нього, як на особу, яка відкрито заволоділа його майном.
- Протоколом затримання ОСОБА_5 від 27.10.2016 р. на підставі заяви потерпілого ОСОБА_20 та у зв'язку із тим, що останній вказав на нього, як на особу, яка відкрито заволоділа його майном. В ході затримання у останнього вилучені навушники чорного кольору - 2 пари, мобільний телефон марки «Самсунг», з сім-карткою «Київстар», гаманець чорного кольору з пропуском до гуртожитку, студентський квиток на ім'я потерпілого ОСОБА_33 та інші речі.
- Протоколом затримання ОСОБА_7 від 27.10.2016 р. на підставі заяви потерпілого ОСОБА_20 та у зв'язку із тим що останній вказав на нього, як на особу, яка відкрито заволоділа його майном. В ході затримання були вилучені грошові кошти, дві купюри по 200 гривень, 1 купюра по 20 гривень, 1 купюра 10 рублів.
- Протоколом огляду речей від 27.10.2016 року, в ході якого слідчим було оглянуто мобільний телефон марки «Cамсунг дуос» в корпусі чорного кольору з IMEI1: НОМЕР_1 та ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з сім картою оператора стільникового зв'язку «Київстар» та картка пам'яті, грошові кошти в сумі 420 гривень, візитниця чорного кольору, в середині якої знаходились два студентських квитки на ім'я ОСОБА_20 , знижкова картка « Фішка», пропуск на право проживання в гуртожитку на ім'я ОСОБА_20 , банківська картку «Рафайзенбанкаваль», та дві банківських картки «Приватбанк» на якій знаходились шматки землі. Зазначені речі були вилучені під час затримання обвинувачених та належать потерпілому ОСОБА_35 .
Постановою слідчого від 27.10.2016 року вказані предмети визнані речовими доказами та повернуті потерпілому.
Таким чином, під час допиту в суді потерпілий ОСОБА_20 надав показання щодо обставин вчинення злочину, чітко визначив роль кожного із нападників та упевнено їх впізнав.
Допитані в суді працівники поліції - ОСОБА_32 , ОСОБА_30 , ОСОБА_29 та ОСОБА_31 надали переконливі показання щодо обставин встановлення підозрюваних та їх затримання, поведінки до та після затримання а також щодо поведінки потерпілого, який впевнено вказав на обвинувачених, як на осіб, що заволоділи відкрито його майном. При набранні абонентського номеру потерпілого в кишені одного із обвинувачених пролунав дзвінок.
Під час затримання обвинувачений ОСОБА_26 намагався сховати у клумбі банківські картки, що належали потерпілому, а затриманий ОСОБА_8 назвав прізвище іншої особи, очевидно маючи мету уникнення відповідальності.
Вилучене у обвинувачених майно потерпілого долучено до справи у спосіб, передбачений законом.
Таким чином, аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність у повному обсязі винуватості обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України. Наведені докази суд вважає достатніми для ухвалення обвинувального вироку. Наведені та досліджені безпосередньо в суді докази, які суд поклав в основу вироку, узгоджуються між собою, зібрані у порядку, встановленому ст.93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст.87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
Суд вважає, що наведені докази, є належними, допустимими, достовірними а сукупність доказів дає підстави для прийняття відповідного процесуального рішення щодо винуватості ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .
3. Мотиви визнання окремих доказів недопустимими та неврахування окремих доказів.
Згідно із ч.1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення ( ч.2 ст. 86 КПКУ).
Суд визнає недопустимими докази у вигляді протоколів пред'явлення потерпілому для впізнання обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за фотознімками від 27.10.2016 року, оскільки в порушення приписів ч.1 ст. 228 КПК України вказані особи попередньо були показані потерпілому безпосередньо після їх затримання. При цьому потерпілий вказав на них, як на осіб, що відкрито заволоділи його майном. Після цього, 27.10.2016 року слідчий пред'явив вказаних осіб потерпілому для впізнання за фотознімками.
Таким чином впізнання обвинувачених від 27.10.2016 року відбулося із порушенням порядку, який встановлено законом, а тому протоколи цієї слідчої дії не можуть бути використаний при прийнятті процесуальних рішень.
Крім цього, суд не враховує під час ухвалення рішення щодо винуватості обвинувачених речові докази, виходячи із наступного.
Згідно із ч.2 ст. 23 КПК України не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Речові докази не були надані стороною обвинувачення чи потерпілим, та відповідно не досліджувалися у судовому засіданні, що є порушенням принципу безпосередності дослідження речей і документів, а тому вказані докази не враховуються судом при ухваленні вироку.
Утім, процесуальні документи, якими підтверджено вилучення вказаних доказів та долучення їх до справи, відповідають вимогами КПК України, а тому приймаються до уваги судом.
4. Мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.
Стороною обвинувачення дії обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.2 ст.187 КК України, за ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу(розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб. При цьому обвинувачення виходило із того, що під час злочину обвинувачений ОСОБА_5 начебто підніс до горла потерпілого ножа та погрожував його застосуванням, що є ознакою об'єктивної сторони розбійного нападу.
Утім, на досудовому розслідуванні знаряддя злочину у вигляді ножа у обвинувачених не вилучалося, хоча останні були затримані через невеликий проміжок часу після вчинення злочину та мали при собі речі потерпілого, окрім знарядь злочину.
Долучені до матеріалів досудового розслідування у якості речових доказів два кухонних ножа, начебто вилучені у ОСОБА_6 , не є знаряддями злочину, що підтвердив прокурор та деякі свідки у судовому засіданні.
Допитаний під час судового розгляду потерпілий пояснив, що обвинувачений ОСОБА_5 приставив до його шиї предмет, який він сприйняв як ніж. Проте, потерпілий не конкретизував характеристики та ознаки цього предмету, на його шиї не виявлено будь-яких тілесних ушкоджень. Тому суд вважає в цій частині показання потерпілого непереконливими та не враховує їх.
Таким чином, під час судового розгляду факт погрози застосування небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого насильства не знайшов свого підтвердження, а тому суд вважає обвинувачення за ч.2 ст. 187 КК України недоведеним та кваліфікував дії обвинувачених за ч.2 ст. 186 КК України.
5. Призначаючи обвинуваченим покарання, суд виходить з наступного.
Згідно із Постановою Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК) а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо. Виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
Окрім наведених положень Пленуму ВСУ при призначені покарання обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 суд керується положеннями ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винних , обставини, що пом'якшують покарання.
Так, відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст. 186 КК України є тяжким, умисним злочином проти власності, за який законом передбачено покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.
ОСОБА_5 є громадянином України, має неповну середню освіту, з його слів, які не підтверджені відповідними доказами, має на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрований за адресою: Одеська обл., Ананьївський р-н, с.Новоолександрівка, офіційно не працевлаштований, в силу ст.89 КК України вважається раніше несудимим.
Відомостей щодо перебування обвинуваченого на обліках у лікарів психіатра та нанарколога, зловживання ним алкогольними напоями чи наркотичними засобами - немає.
Обвинувачений страждає на важку інфекційну хворобу та згідно медично довідки начальника медсанчастини ОУВП 21 потребує лікування у лікаря-інфекціоніста протягом всього життя.
Внаслідок вчиненого злочину потерпілому заподіяно майнову шкоду у розмірі 874,06 гривень, яка усунута у зв'язку із затриманням обвинувачених після вчинення злочину та вилученням викраденого майна.
Свою вину у вчиненні злочину обвинувачений не визнав, перед потерпілим не вибачився. Поведінка обвинуваченого під час судового розгляду свідчить про відсутність у нього намірів ставати на шлях виправлення.
Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_5 не встановлено.
Враховуючи викладені обставини, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 за вчинений ним злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції даної статті, вважаючи його подальше виправлення не можливе без ізоляції від суспільства.
ОСОБА_6 є громадянином України, має середню освіту, офіційно не працевлаштований, в силу ст. 89 КК України є несудимим.
Відомостей щодо перебування обвинуваченого на обліках у лікарів психіатра та нанарколога, зловживання ним алкогольними напоями чи наркотичними засобами - немає.
Внаслідок вчиненого злочину потерпілому заподіяно майнову шкоду у розмірі 874,06 гривень, яка усунута у зв'язку із затриманням обвинувачених після вчинення злочину та вилученням викраденого майна.
Свою вину у вчиненні злочину обвинувачений не визнав, перед потерпілим не вибачився. Наведені обставини щодо особи та поведінка обвинуваченого під час судового розгляду свідчить про відсутність у нього намірів ставати на шлях виправлення.
Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_6 не встановлено.
Враховуючи викладені обставини, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 за вчинений ним злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції даної статті, вважаючи його подальше виправлення не можливим без ізоляції від суспільства.
ОСОБА_8 є громадянином України, не одружений, має середню спеціальну освіту, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий в силу ст.89 КК України. Відомостей щодо перебування обвинуваченого на обліках у лікарів психіатра та на нарколога, зловживання ним алкогольними напоями чи наркотичними засобами - немає.
Внаслідок вчиненого злочину потерпілому заподіяно майнову шкоду у розмірі 874,06 гривень, яка усунута у зв'язку із затриманням обвинувачених після вчинення злочину та вилученням викраденого майна.
Свою вину у вчиненні злочину обвинувачений не визнав, перед потерпілим не вибачився. Наведені обставини щодо особи та поведінка обвинуваченого під час судового розгляду свідчить про відсутність у нього намірів ставати на шлях виправлення.
Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_8 не встановлено.
Враховуючи викладені обставини, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 за вчинений ним злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції даної статті, вважаючи його подальше виправлення не можливим без ізоляції від суспільства.
ОСОБА_7 є громадянин України, зі слів, які не підтверджено відповідними доказами, має на утриманні неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, раніше притягувався до кримінальної відповідальності 16.09.2008 Залізнодорожним районним судом м.Сімферополь за ч.1 ст. 115, ч.3 ст.185, ст.70 КК України до 9 років позбавлення волі, звільнився з місця позбавлення волі 03.09.2015 умовно достроково на невідбутий термін 1 рік 5 місяців та 25 днів, вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення.
Відомостей щодо перебування обвинуваченого на обліках у лікарів психіатра та нанарколога, зловживання ним алкогольними напоями чи наркотичними засобами - немає.
Внаслідок вчиненого злочину потерпілому заподіяно майнову шкоду у розмірі 874,06 гривень, яка усунута у зв'язку із затриманням обвинувачених після вчинення злочину та вилученням викраденого майна.
Свою вину у вчиненні злочину обвинувачений не визнав, перед потерпілим не вибачився. Наведені обставини щодо особи та поведінка обвинуваченого під час судового розгляду свідчить про відсутність у нього намірів ставати на шлях виправлення.
Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_7 передбачені ст. 66 КК України - відсутні.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_7 передбачені ст. 67 КК України - є рецидив злочинів, оскільки обвинувачений має не погашену та незняту судимість за вчинення злочину, передбаченого ст.115 КК України.
Враховуючи викладені обставини, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 за вчинений ним злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, покарання у вигляді позбавлення волі в межах максимальної санкції даної статті, приєднавши частково не відбуте покарання за вироком Залізнодорожного райсду м.Сімферополь, вважаючи його подальше виправлення не можливим без ізоляції від суспільства.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлено.
Запобіжний захід обвинуваченим до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін.
Вирішуючи питання щодо зарахування попереднього ув'язнення до строку позбавлення волі обвинуваченим , суд враховує висновок Великої палати Верховного Суду щодо дії в часі ЗУ «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», від 26 листопада 2015 року № 838-VIII. У зв'язку з цим, суд вважає, що строк попереднього ув'язнення, а саме з моменту затримання обвинуваченого 23.04.2016 р. по день набрання вироком законної сили слід здійснювати із розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнює двом дням позбавлення волі відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1-378 КПК України, ст.ст. 1-90 КК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років і 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного затримання тобто з 27.10.2016 р..
На підставі ч.5 ст. 72 КК України, в редакції Закону від 26.11.2015 року, зарахувати встрок покарання ОСОБА_5 термін його попереднього ув'язнення у період з 27.10.2016 року включно по день набрання вироком законної сили, із розрахунку: один день попереднього ув'язнення дорівнює двом дням позбавлення волі.
Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили - залишити у вигляді тримання під вартою.
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років і 6 (шести) місяців в позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту фактичного затримання тобто з 27.10.2016 р.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України, в редакції Закону від 26.11.2015 року, зарахувати встрок покарання ОСОБА_6 термін його попереднього ув'язнення у період з 27.10.2016 року включно по день набрання вироком законної сили, із розрахунку: один день попереднього ув'язнення дорівнює двом дням позбавлення волі.
Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили - залишити у вигляді тримання під вартою.
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років і 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту фактичного затримання тобто з 27.10.2016 р.
На підставі ч.5 ст.72 КК України, в редакції Закону від 26.11.2015 року, зарахувати встрок покарання ОСОБА_8 термін його попереднього ув'язнення у період з 27.10.2016 року включно по день набрання вироком законної сили, із розрахунку: один день попереднього ув'язнення дорівнює двом дням позбавлення волі.
Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили - залишити у вигляді тримання під вартою.
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України частково приєднати не відбуте покарання за вироком Залізнодорожного райсуду м.Сімферополя від 16.09.2008 року, визначивши остаточно до відбуття ОСОБА_7 покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту фактичного затримання тобто з 27.10.2016 р.
На підставі ч.5 ст.72 КК України, в редакції Закону від 26.11.2015 року, зарахувати в строк покарання ОСОБА_7 термін його попереднього ув'язнення у період з 27.10.2016 року включно по день набрання вироком законної сили, із розрахунку: один день попереднього ув'язнення дорівнює двом дням позбавлення волі.
Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили - залишити у вигляді тримання під вартою.
Речові докази по справі.:
- мобільний телефон марки «Cамсунг дуос» в корпусі чорного кольору з IMEI1: НОМЕР_1 та ІМЕІ2: НОМЕР_2 з сім картою оператора стільникового зв'язку «Київстар», 2 пари навушників вартістю 40 гривень, дві банківські картки «Приватбанк», банківська картка «Райфайзенбанк», флеш карта, металеві щипці, гаманець чорного кольору з пропуском до гуртожитку МАУП, студентський квиток на ім'я ОСОБА_20 та ОСОБА_36 , знижкові картки «Продуктолендчик» та « Фішка» -вважати повернутими потерпілому ОСОБА_20
- 2 кухонні ножі - знищити;
- довідку про присвоєння індивідуального податкового номеру - повернути ОСОБА_7
-пакет з написом «Таврія-В», касетний плеєр «Соні», навушники «Хуавей», шматок білого паперу, металевий жетон, запальничка, два телефон «Нокіа», сім карта «лайф», робочі перчатки та зонтик - повернути за належністю.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції через Приморський районний суд м. Одеси в апеляційний суд Одеської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя:
15.02.2019