Справа № 449/142/19
Категорія
12.02.2019 м.Перемишляни
12.02.2019 року cуддя Перемишлянського районного суду Львівської області Борняк Р.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Перемишлянського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа: Станимирська сільська рада Перемишлянського району Львівської області про визнання протиправними дії Перемишлянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області та зобов'язання відповідача до приведення у відповідність до виконання виконавчого листа №2-5/2007, виданого Перемишлянським районним судом Львівської області 05.05.2015 року, -
08.02.2019 року ОСОБА_1, звернувся до Перемишлянського районного суду Львівської області з адміністративним позовом, в якому просить: визнати протиправними дії Перемишлянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області та зобов'язати відповідача привести у відповідність до виконання виконавчий лист №2-5/2007, виданого Перемишлянським районним судом Львівської області 05.05.2015 року.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що 25.12.2015 року відповідачем було постановлено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-5/2007 від 05.05.2015 року, виданого Перемишлянським районним судом Львівської області про зобов'язання виконкому Станимирської сільської ради Перемишлянського району Львівської області привести розміри та межі земельної ділянки, що належить йому у відповідності до державного акту на право приватної власності на землю.
01.02.2016 року йому було видано акт з примусового виконання виконавчого листа №2-5/2007 від 05.05.2015 року, яким було встановлено, що стягувач ОСОБА_1, не заперечує щодо фактичного та повного виконання даного виконавчого документу Станимирською сільською радою у зв'язку з тим, що сільською радою проведено розміри та межі земельної ділянки у відповідність до Державного акту на право приватної власності на землю шляхом додачі частини земельної ділянки, яка являлась різницею між фактичними межами та Державним актом.
Даний акт було складено за участі голови Станимирської сільської ради - ОСОБА_2, землевпорядника ОСОБА_3, понятого - ОСОБА_4, та його участі.
Звертає увагу, що 01.02.2016 року він був присутній при виконанні виконавчого листа №2-5/2007 від 05.05.2015 року, однак у замірах належної йому земельної ділянки, він участі не приймав, оскільки щодо проведення її обмірів за фактичним розміром та розміром доданої частини земельної ділянки до розміру земельної ділянки, визначеному у Державному акту на право приватної власності на землю, повністю довіряв членам комісії Станимирської сільської ради, однак як виявилось пізніше й вони допустили неточність у проведенні обміру.
Постановою від 01.02.2016 року за підписом державного виконавця Перемишлянського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області - ОСОБА_5, було закінчено виконавче провадження у зв'язку із повним виконанням рішення Перемишлянського районного суду Львівської області у відповідності з виконавчим документом №2-5/2007 від 05.05.2015 року.
Пізніше він отримав кадастровий план належної йому на праві власності земельної ділянки, у якому площа зазначена у розмірі - 0, 5407 га, що не відповідає державному акту на право приватної власності на землю, виданому Станимирською сільською радою за підписом голови ОСОБА_2, 12.03.1999 року, де площа земельної ділянки переданої йому у власність на підставі договору-купівлі продажу становить - 0, 5499 га.
Зазначає, що неодноразово за усним зверненням до відповідача він просив привести у відповідність виконання виконавчого листа №2-5/2007 від 05.05.2015 року, у зв'язку із тим, що розміри належної йому на праві приватної власності земельної ділянки, не відповідають її фактичним розмірам.
Листом відповідача від 09.11.2018 року, йому було відмовлено у задоволенні його письмової заяви від 15.10.2018 року, у зв'язку із чим вважає, що це є незаконним та порушує його права та інтереси в частині права на користування належною йому на праві власності земельною ділянкою.
Окрім цього, беручи до уваги вищезазначене, ОСОБА_1, подав заяву про поновлення процесуального строку, оскільки такий пропущений ним з поважних причин, оскільки: починаючи з лютого 2016 року, він звертався з листами до ГТУ ДВС у Львівській області, Міністерства юстиції України з приводу приведення у відповідність виконавчого листа №2-5/2007 від 05.05.2015 року; він хворів, що підтверджується відповідними витягами з історії хвороби, що власне й стало причиною пропуску на подання позовної заяви у строки, передбачені ст.1222 КАС України.
Враховуючи вищенаведене, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Ч. 1 ст. 74 Законом України «Про виконавче провадження» визначено: дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Як вбачається з відповіді заступника начальника управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області від 04.02.2016 року №Я-32/0/4-16/02, на звернення ОСОБА_1 від 15.01.2016 року, заявнику роз'яснено, що він, як сторона виконавчого провадження має право окрім іншого, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження. Однак останній, як вбачається із матеріалів позовної заяви, таким правом не скористався.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 287 КАС України встановлено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Пунктам 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує:
- позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Відповідно до вимог ст.118 КАС України процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно вимог ч.ч.1,2 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Відповідно до ч.1 ч.6 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновляє пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Згідно із Витягом з історії хвороби стаціонарного хворого №3101, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував на лікуванні в Комунальній 5-ій міській клінічній лікарні з 15.03.2018 року по 23.03.2018 року.
Як вбачається з відповіді заступника начальника управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області від 04.02.2016 року №Я-32/0/4-16/02, на звернення ОСОБА_1 від 15.01.2016 року, заявнику роз'яснено, що він , як сторона виконавчого провадження має право окрім іншого, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження. Однак останній, як вбачається із матеріалів позовної заяви, таким правом не скористався.
Згідно Постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.12.2015 року серії ВП №49736253, виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-5/2007 від 05.05.2015 року - відкрите.
Згідно Постанови про закриття виконавчого провадження від 01.02.2016 року серії ВП №49909699, виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-5/2007 від 05.05.2015 року - закінчене.
Як вбачається із Акту державного виконавця від 01.02.2016 року, ОСОБА_1, не заперечує щодо фактичного та повного виконання даного виконавчого документу Станимирською сільською радою у зв'язку з тим, що сільською радою проведно розміри та межі земельної ділянки у відповідність до Державного акту на право приватної власності на землю шляхом додачі частини земельної ділянки, яка являлась різницею між фактичними межами та Державним актом, про що особисто в такому розписався.
Окрім цього, як вбачається із заяви ОСОБА_1, від 15.10.2018 року поданої на ім'я головного державного виконавця відділу ДВС Перемишлянського управління юстиції ГТУЮ у Львівській області - ОСОБА_5, останній зазначив, що: «у 2016 році він одержав кадастровий план земельної ділянки, зазначена площа у якому становить 5407 га, що не відповідає державному акту на право приватної власності на землю, виданому йому 12.03.1999 року, оскільки у ньому зазначено, що йому передано у власність на підставі договору купівлі-продажу земельна ділянка площею 5499 га».
Згідно відповіді начальника Перемишлянського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області від 09.11.2018 року №09-11/4399, 01.02.2016 року повторно здійснено виїзд за участі ОСОБА_1, в ході якого приведено розміри та межі земельної ділянки у відповідність до державного акту, про що складено акт державного виконавця. 01.02.2016 року виконавче провадження закінчено на підставі п.8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (старої редакції).
Враховуючи вищезазначене, проходжу до висновку, що вказані позивачем у заяві підстави пропуску процесуального строку є неповажними.
Згідно частини 2 статті 123 КАС України та ч.4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
На підставі наведеного, керуючись статтями 123, 169,171, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Перемишлянського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа: Станимирська сільська рада Перемишлянського району Львівської області про визнання протиправними дії Перемишлянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області та зобов'язання відповідача до приведення у відповідність до виконання виконавчого листа №2-5/2007, виданого Перемишлянським районним судом Львівської області 05.05.2015 року - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя ОСОБА_6