Провадження № 11-кп/803/34/19 Справа № 207/1319/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 лютого 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря с/з - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016040780001466 за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_6 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 серпня 2018 року, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
- 06.01.2017 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням строком на 2 роки;
- 29.11.2017 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 310, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст.70, ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
За участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 , -
Вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 серпня 2018 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29.11.2017 року у виді позбавлення волі строком 1 місяць та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 у рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди 560 грн. 00 коп.
Вирішено питання речових доказів в порядку ст. 100 КПК України.
Згідно з вироком суду, обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, за таких обставин.
26 вересня 2016 року, приблизно о 07 годині 30 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи в холі приміщення комунального закладу “Кам'янської лікарні швидкої медичної допомоги” Дніпропетровської обласної ради”, розташованого за адресою: м. Кам'янське, вул. В. Чорновола, буд. 79-А, де він знаходився на лікуванні побачив, що в правому поверхневому кармані куртки малознайомого йому ОСОБА_9 знаходиться портмоне, після чого у нього виник умисел на відкрите викрадення майна останнього.
Реалізуючи свій злочинний умисел, керуючись корисливим мотивом та корисливою метою ОСОБА_7 , повторно, 26 вересня 2016 року, приблизно о 07 годині 30 хвилин, перебуваючи в холі приміщення КЗ “КМЛШМД” ДОР”, розташованого за адресою: м. Кам'янське, вул. В. Чорновола, буд. 79-А, скориставшись тим, що ОСОБА_9 стоїть до нього спиною та не може чинити опору і завадити його протиправним діям, шляхом ривку висмикнув з правого поверхневого карману куртки останнього портмоне, яке матеріальної цінності для потерпілого не представляє, та в якому знаходились грошові кошти в сумі 560 грн., що належали потерпілому.
ОСОБА_7 розуміючи, що він діє відкрито і ОСОБА_9 правильно оцінює його злочинні дії, утримуючи при собі викрадене майно, не реагуючи на вимоги потерпілого повернути його, з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на суму 560 грн.
Не погоджуючись з вказаним вироком перший заступник прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду в частині призначення покарання змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та за вироком Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 29.11.2017 року, остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.
В іншій частині вирок залишити без змін.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги прокурор зазначає, що як вбачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_7 був засуджений вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 29.11.2017 року за ч. 2, ч. 3 ст. 185, ч. 1, ч.2 ст. 309, ч. 1 ст. 310, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст.70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
У цьому провадженні злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_7 вчинив 26.09.2016 року, тобто до постановлення вироку Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 29.11.2017 року.
Зазначає, що суд першої інстанції, призначаючи остаточне покарання за сукупністю злочинів, фактично застосував принцип часткового приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком, який передбачений ст. 71 КК України та застосовується виключно у випадку призначення покарання за сукупністю вироків.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Висновок суду про визнання ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за обставин, викладених у вироку, не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини та кваліфікацію кримінального правопорушення, вказане не оспорюється в апеляційній інстанції.
Так, суд першої інстанції, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до вимог ч. 1 ст. 337 КПК, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається з вироку, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані.
Разом з тим, обговорюючи доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів находить їх такими, що ґрунтуються на вимогах закону.
Згідно ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Аналогічна позиція зазначена й у висновку щодо застосування даної норми права у подібних правовідносинах, викладеному Верховним Судом у постанові № 51-406км17 від 06 лютого 2018 року.
Згідно ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 був засуджений вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 29.11.2017 року за ч. 2, ч. 3 ст. 185, ч. 1, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 310, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України 26.09.2017 року року, тобто до постановлення вироку Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 29.11.2017 року. Однак суд першої інстанції, призначаючи остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, яка передбачає сукупність злочинів, фактично застосував принцип часткового приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком, який передбачений ст. 71 КК України та застосовується виключно у випадку призначення покарання за сукупністю вироків, що суперечить нормам чинного кримінального процесуального законодавства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому припустився неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, тому доводи апеляційної скарги прокурора підлягають задоволенню, а вирок в цій частині - зміні.
Суттєві порушення процесуального закону, які б потягли за собою безумовне скасування судового рішення, не встановлені.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_6 - задовольнити.
Вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 серпня 2018 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, в частині призначення покарання - змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та за вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29.11.2017 року, остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Кримінального касаційного суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
________________ ________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4