Провадження № 11-кп/803/284/19 Справа № 193/1528/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 лютого 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря с/з - ОСОБА_5 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013040580000954, за апеляційною скаргою прокурора Софіївського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури ОСОБА_6 на вирок Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року та ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2018 року про виправлення описки у вироку, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новопетрівка, Снігурівського району, Миколаївської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
За участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_9 , -
Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 01 рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі з випробуванням строком на 3 роки, якщо він протягом визначеного судом випробувального терміну не вчинить нового правопорушення і виконає покладені на нього зобов'язання.
У відповідності з п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України, покладено на ОСОБА_7 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 солідарно матеріальну шкоду в сумі 77877,12 гривень, на користь потерпілої ОСОБА_12 - 15028,34 гривень, та моральну шкоду потерпілому ОСОБА_10 в сумі 15000,00 гривень, потерпілій ОСОБА_11 в сумі 10000,00 гривень та потерпілій ОСОБА_12 в сумі - 70000,00 гривень.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 витрати на проведення судово-автотехнічної експертизи, що склали 978,88 грн.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави витрати на судово-автотехнічну експертизу, що склали 983,84 грн.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави витрати на судово-автотехнічну експертизу, що склали 5920,00 грн.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави витрати на судово-автотехнічну експертизу, що склали 1228,80 грн.
Згідно з вироком суду, обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 28.10.2013 року близько 07:20 год., керуючи технічно справним автомобілем BYD FLYER реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині автодороги Н-11 сполученням «Дніпропетровськ-Миколаїв» з м. Кривий Ріг в напрямку м. Дніпропетровська, проявляючи необачність до дорожньої обстановки та її змінам, не переконався в безпеці виконання вибраного маневру - зміну займаної полоси руху, в порушення вимог п. п. 1.5, 2.3 б), 10.1, 14.2 в) Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:
- п.1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган»;
- п.2.3 б) «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
- п.10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам рух»;
- п.14.2 «Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані»;
виїхав на смугу зустрічного руху автодороги, для виконання маневру обгону невстановленого мікроавтобуса, де допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 , який рухався в зустрічному напрямку.
Згідно висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру № 58/27-32 від 06.01.2016 року, в діях водія ОСОБА_7 по керуванню автомобілем BYD FLYER вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1, 14.2 в) Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку з подією, яка розглядається.
Порушення водієм ОСОБА_7 зазначених вимог Правил дорожнього руху України знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме із спричиненням тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості потерпілим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водієві автомобіля ВАЗ 2107 реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді: садна лівої кисті, лівого стегна, лівої гомілки та правого скокового суглобу, забій правої гомілки з частковим пошкодженням, контузією с/3 та н/3 довгого малогомілкового м'яза, міозит посттравматичний, перелом 7 ребра ліворуч. Ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів, які могли мати як обмежену так і необмежену травмуючу поверхню, що могло бути в умовах дорожньо-транспортної пригоди в середині салону автомобіля.
За своїм характером виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_10 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 3028 від 04.12.2013 року, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, більше 21 доби.
Пасажиру автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди спричиненні тілесні ушкодження у вигляді: синці голови та гомілок, перелом голівки лівої малогомілкової кістки, закрита травма живота, розрив селезінки з послідуючим її видаленням, гемоперитонеум. Ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів, які могли мати як обмежену, так і не обмежену травмуючу поверхню, що могло бути в умовах дорожньо-транспортної пригоди в середині салону автомобіля.
За своїм характером виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_12 згідно висновку судово-медичної експертизи № 3029 від 05.12.2013 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Пасажиру автомобіля ВАЗ 2107 реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди спричиненні тілесні ушкодження у вигляді: пігментована ділянка шкіри лівої кисті, можливо на місці мавшогося садна. Ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів, які могли мати як обмежену, так і не обмежену травмуючу поверхню, що могло бути в умовах дорожньо-транспортної пригоди всередині салону автомобіля.
За своїм характером виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_11 згідно висновку судово-медичної експертизи № 3027 від 04.12.2013 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки.
Пасажиру автомобіля BYD FLYER реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_6 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди спричиненні тілесні ушкодження у вигляді: закрита травма живота, розрив серозної оболонки тонкої, товстої кишки, розрив тонкої кишки, розрив брижки сигмовидної кишки, заочеревинна гематома праворуч, садна гомілок, дифузний серознофибренозний перионіт, шок 3 ст. Ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів, які могли мати як обмежену, так і не обмежену травмуючу поверхню, що могло бути в умовах дорожньо-транспортної пригоди в середині салону автомобіля.
За своїм характером виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_13 згідно висновку судово-медичної експертизи № 3036 від 05.12.2013 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Своїми діями ОСОБА_7 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, - порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортного засобу особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому середньої тяжкості та тяжке тілесне ушкодження.
Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2018 року виправлено описку в резолютивній частині вироку суду від 21.09.2018 року, а саме доповнено абзацами наступного змісту:
- Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 витрати на проведення судово-автотехнічної експертизи №58/28-77 від 05.05.2015 в сумі 1075,20 грн. (т.2 а.с.43).
Одержувач платежу: УДКСУ у Софіївському районі Дніпропетровської області/Софіївський район/24060300, р/р: 31119115700326, МФО: 805012, код ЄДРПОУ: 37789129, найменування установи банку: ГУДКСУ у Дніпропетровській області, призначення платежу: за експертизу № 58/28-77 від 08.05.2015 року.
- Речовий доказ: автомобіль ВАЗ 2107 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зберігається у потерпілого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі розписки від 28.10.2013 р року - залишити останньому.
Також, вказати у резолютивній частині, а саме у третьому абзаці «У відповідності з п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України...».
Своє рішення суд обґрунтував тим, що при винесенні вироку у резолютивній частині було допущено описку, а саме: помилково не вирішено питання стосовно речових доказів, згідно ст. 100 КПК України, а також не вирішене питання стосовно стягнення з обвинуваченого витрат на проведення судово-автотехнічної експертизи, згідно ст. 124 КПК України.
Також, судом першої інстанції встановлено, що при винесенні вироку у резолютивній частині було допущено описку, а саме у третьому абзаці помилково зазначено: «У відповідності з п.2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України...» замість вірного: «У відповідності з п. 1, 2 ч. 1 п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України...».
Не погоджуючись з вказаним вироком, прокурор Софіївського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду про виправлення описки у резолютивній частині вироку скасувати у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства та неправильним застосуванням норм кримінального закону, вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
У резолютивній частині вироку вказати:
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави документально підтверджені витрати, понесені: Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГМВС України в Дніпропетровській області на проведення судової експертизи № 58/27-26 від 31.01.2014 року в сумі 978,88 грн., Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГМВС України в Дніпропетровській області на проведення судової експертизи № 58/27-67 від 29.03.2014 року в сумі 983,84 грн., Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГМВС України в Дніпропетровській області на проведення судової експертизи № 58/28-77 від 05.05.2015 року в сумі 1075,20 грн., Дніпропетровським науково-дослідницьким експертно-криміналістичним центром МВС України на проведення судової експертизи №58/27-32 від 06.01.2016 року в сумі 1228,80 грн., Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз на проведення судової-автотехнічної експертизи № 3095-14 від 10.11.2014 року в сумі 5920 грн.
У резолютивній частині вироку щодо долі речових доказів зазначити ч. 9 ст. 100 КПК України: речові докази: - автомобіль ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зберігається у ОСОБА_10 , залишити йому ж.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги прокурор зазначає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яке за своїм розміром є явно несправедливим через м'якість.
Крім того зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні вироку у його резолютивній частині питання речових доказів у відповідності до норм кримінального процесуального законодавства не вирішено.
Ухвалюючи вирок в частині стягнення витрати на залучення експерта, суд першої інстанції зазначив, що витрати на проведення судових експертиз стягнути з ОСОБА_7 , однак не вказано, яким закладом ці витрати були понесені. Крім того, питання про стягнення понесених витрат на судово-автотехнічну експертизу № 58/28-77 від 05.05.2015 року в сумі 1075,20 грн. залишилось без вирішення.
Також зазначає, що суд першої інстанції, застосовуючи ст. 76 КК України, допустив порушення кримінального закону, оскільки у мотивувальній частині вироку зазначив, що на ОСОБА_7 покладаються обов'язки, передбачені п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України, тобто судом застосовано норми неіснуючого закону про кримінальну відповідальність.
Прокурор зазначає, що, призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік, із застосуванням ст.75 КК України звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, судом першої інстанції не дотримано принципів справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання з огляду грубого порушення засудженим Правил дорожнього руху України, що призвело до спричинення потерпілим середньої тяжкості та тяжких ушкоджень. На думку прокурора, суд не мав підстав вважати, що звільнення від призначення додаткового покарання буде справедливим та співмірним з вчиненим злочином у сфері безпеки руху, а також у подальшому забезпечить попередження вчинення засудженим нових злочинів.
Суд першої інстанції не врахував позицію потерпілих та їх думки щодо призначення покарання та тяжкості отриманих тілесних ушкоджень, тому призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Представником потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 - адвокатом ОСОБА_14 - надано клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності потерпілих та їх представника (а.кп.53-54).
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора, що приймав участь в суді першої інстанції, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, посилаючись на її безпідставність, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів, з урахуванням положень ст. 404 КПК України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, приходить до наступного.
Так, висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України, доведеність його вини в апеляційному порядку не оспорюються, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції не переглядаються.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора щодо м'якості призначеного ОСОБА_7 покарання, то вони не є достатньо обґрунтованими.
Так, відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Колегією суддів встановлено, що при призначенні ОСОБА_7 покарання судом належним чином виконані вимоги ст. ст. 50, 65 КК України та враховані характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, втім має неумисний характер; обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, якими судом було визнано щире каяття та часткове відшкодування заподіяної шкоди; відсутність обставин, що обтяжують покарання; відомості про особу обвинуваченого, а саме те, що останній є особою молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Крім того судом було враховано сімейні обставини обвинуваченого, стан його здоров'я, його посткримінальну поведінку, а також фактичні обставини пригоди - те, що ОСОБА_7 був тверезий, під час пригоди керував автомобілем з невеликою відносно дорожніх умов швидкістю близько 70 км/год., та складні дорожні умови, які склалися на той час - густий туман та вологе дорожнє покриття.
Взявши до уваги та належним оцінивши всі вищенаведені обставини у сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 основного покарання у межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі на строк, наближений до рівно віддаленого від його мінімальної та максимальної меж, - п'ять років, - та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік, та про можливість звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком максимальної тривалості в три роки.
Колегія суддів з законністю та справедливістю такого покарання погоджується, оскільки при його призначенні суд першої інстанції прийняв до уваги, правильно оцінив та достатньою мірою врахував всі обставини, що мають значення відповідно до закону, а призначене покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Доводи прокурора щодо м'якості призначеного покарання, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на їх обґрунтування прокурор не посилається на будь-які обставини або докази, які не були відомі суду або не дістали оцінки у вироку. Фактично у цій частині апеляційна скарга полягає у міркуваннях загального характеру щодо невідповідності призначеного покарання принципам справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, неспівмірності його вчиненому злочину, а також у переоцінці фактичних обставин та доказів, яким судом першої інстанції у вироку була надана оцінка, з правильністю якої колегія суддів погоджується.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо безпідставності звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів не знаходить їх обґрунтованими.
Так, згідно ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що відомості про особу ОСОБА_7 , а саме те, що він вчинив неумисний злочин, до кримінальної відповідальності притягується вперше і будь-яка інформація про інші його протиправні діяння, або антисоціальну спрямованість його особи, відсутня; наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, та відсутність обставин, що його обтяжують; ставлення обвинуваченого до скоєного - щире каяття, часткове відшкодування заподіяної шкоди; молодий вік обвинуваченого, наявність в нього стійких соціальних зв'язків, позитивна характеристика його особи і те, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, - дають достатні підстави для висновку про можливість його виправлення без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, зі звільненням від його відбування з випробуванням.
Колегія суддів врховує і надані апеляційній інстанції випис із протоколу ВКК від 24.01.2019р. про наявність у дружини обвинуваченого вагітності 8-10 тижнів, і сплату на користь держави витрат назалучення експертів, що підтверджується квитанціями №№ 031110038, 031120038, 031110037, 031120037, 031110036, 031120036, 031110035, 031120035.
На думку колегії суддів, у своїй апеляційній скарзі прокурор не наводить переконливих доводів з приводу того, чому він вважає виправлення обвинуваченого неможливим без ізоляції його від суспільства, як не навів він їх і у межах апеляційного розгляду, а отже правильність висновків суду першої інстанції у цій частині не є спростованою.
Посилання прокурора на неврахування судом першої інстанції думки потерпілих щодо необхідності призначення ОСОБА_7 суворого покарання не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що позиція потерпілих не є обставиною, яка відповідно до ст. 65 КК України підлягає врахуванню судом при призначенні кримінального покарання.
Доводи апеляційної скарги прокурора щодо незаконності ухвали суду першої інстанції від 16.10.2018 року про виправлення описки в судовому рішенні колегія суддів оцінює критично, оскільки помилкове зазначення в резолютивній частині вироку про покладання на обвинуваченого обов'язків, передбачених п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України, замість правильної вказівки на п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України, з урахуванням незмінності змісту цих обов'язків в обох цих випадках, належить вважати опискою, але не неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, як про це зазначає прокурор.
Також не можна погодитись з апеляційними доводами прокурора про те, що судом не було вказано в резолютивній частині оскаржуваного вироку, яким саме закладом було понесено витрати на проведення у даному кримінальному провадженні судових автотехнічних експертиз з огляду на те, що положеннями ч. 4 ст. 376 КПК України не передбачене прямо та безпосередньо внесення таких відомостей до резолютивної частини обвинувального вироку суду. У разі виникнення під час виконання вироку будь-яких сумнівів щодо експертної установи, якою були фактично понесені такі витрати, вони підлягають вирішенню в порядку п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Софіївського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року та ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2018 року про виправлення описки у вироку щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Кримінального касаційного суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
______________ ______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4