Провадження № 11-кп/803/133/19 Справа № 202/859/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 лютого 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро матеріали кримінального провадження № 12017040660002616за апеляційною скаргою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_6 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2018 року, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця с. Андріяшівка, Роменського району, Сумської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, -
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_8
обвинувачений ОСОБА_7
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2018 року ОСОБА_7 визнано винним та призначено покарання за ч. 2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
У відповідності до ст.75 КК України ухвалено від призначеного покарання у виді позбавлення волі звільнити, якщо протягом 3 років /іспитового строку/ він не вчинить нового злочину.
Згідно ст. 76 КК України покладено на обвинуваченого обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Цивільний позов потерпілого про стягнення матеріальної шкоди задоволено. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 3139,18 грн.
Позов про стягнення моральної шкоди задоволено та стягнуто з обвинуваченого на користь потерпілого 5000 гривень.
Вирішено питання стосовно речових доказів.
В апеляції:
- прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені судом і викладені у вироку, доведеність винуватості у вчиненні злочину і правильність кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий, яким призначити більш суворе покарання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.
Вказує на неправильне застосування судом закону про кримінальну відповідальність у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.
На думку прокурора, суд першої інстанції не врахував тяжкість злочину, що ОСОБА_7 вчинив злочин проти авторитету органів державної влади, застосував насильство до співробітника національної поліції України, свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні повністю не визнав та під час допиту намагався вести суд в оману та уникнути відповідальності.
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винним за те, що 23 грудня 2017 року близько 17:00 години, ОСОБА_9 , обіймаючи посаду інспектора роти №4 батальйону №2 Управління патрульної поліції в м. Дніпро, отримав виклик інформаційного характеру з лінії «102» про те, що в гаражному кооперативі «Граніт», який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Холодильна, 62, невстановлена особа керує транспортним засобом «ВАЗ 21013» в стані алкогольного сп'яніння.
В цей же день, приблизно о 17:10 годині, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , реагуючи на виклик, прибули в гаражний кооператив «Граніт» та встановили, що ОСОБА_7 , за вищевказаною адресою кооперативу, керував автомобілем марки «ВАЗ 21013» д.н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння.
Після складення інспекторами роти №4 батальйону №2 Управління патрульної поліції в м. Дніпро ОСОБА_9 та ОСОБА_10 протоколу за ст.130 КУпАП, останні запропонували ОСОБА_7 з ним ознайомитись та засвідчити його власним підписом. Після чого, ОСОБА_7 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, завдав останньому легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день).
Заслухавши прокурора, який підтримав доводи і вимоги апеляції, обвинуваченого ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляції прокурора, перевіривши і проаналізувавши доводи, які викладені в апеляції і співставивши їх з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки висновки суду першої інстанції стосовно фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення та доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, та правильність правової кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 345 КК України в апеляційній скарзі прокурора не оспорюються, інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, то вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування кримінального закону при визначенні розміру строку покарання з посиланням на те, що суд не врахував що ОСОБА_7 вчинив злочин проти авторитету органів державної влади, застосував насильство до співробітника національної поліції України, свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні повністю не визнав, колегія суддів, вважає безпідставними та необґрунтованими.
Ствердження прокурора про необхідність призначення покарання більш суворого з посиланням, що обвинувачений вчинив злочин проти авторитету органів державної влади, а саме застосував насильство до співробітника національної поліції та не визнав вину не є достатніми і переконливими аргументами для збільшення розміру покарання на один рік позбавлення волі, як на цьому наполягає прокурор, при цьому неоспорюючи законність застосування до обвинуваченого положень ст. ст.75, 76 КК України, звільнення його від відбування покарання з випробуванням у визначений судом строк три роки, оскільки, тяжкість злочину і невизнання обвинуваченим своєї вини, що є його конституційним правом на позицію захисту, само по собі не може слугувати достатньо переконливим для збільшення розміру покарання на один рік.
Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання і через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
За положеннями ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Втім, обов'язковою умовою застосування цього кримінально-правового інституту, що належить до дискреційних повноважень суду, є сукупність обставин, які б із достатньою переконливістю свідчили про можливість виправлення особи без відбування покарання.
Згідно матеріалів кримінального провадження, при перевірці апеляційним судом вироку встановлено, що судом першої інстанції вказані вимоги закону було дотримано.
При обранні міри і розміру покарання суд першої інстанції, врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, на що посилається і прокурор в апеляції, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується задовільно, обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання судом не встановлено.
При вказаних, встановлених обставинах, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, дійшов законного та обґрунтованого висновку, що подальше перевиховання та виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, обґрунтовано застосував кримінальний закон, який регламентує порядок призначення покарань та звільнення від відбування покарання з випробуванням, та призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованого йому злочину, що не є мінімальним, із застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК України, що відповідає меті та принципам призначення покарань.
Призначене покарання ОСОБА_7 вироком суду, в повній мірі відповідає вимогам статей 50, 65, 75 КК України, оскільки, враховуючи обставини справи, особу обвинуваченого на переконання колегії суддів, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав вважати його м'яким, не вбачається.
З огляду на вище наведене, апеляційний суд не знаходить підстав для збільшення обвинуваченому ОСОБА_7 на один рік призначеного судом першої інстанції розміру покарання у вигляді позбавлення волі з тих мотивів, які наведені в апеляційній скарзі прокурора, оскільки судом призначене покарання є законним, обґрунтованим, з дотриманням вимог кримінального закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав, а тому колегія суддів, вважає необхідним апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, вирок без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 24 квітня 2018 року відносно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3