справа № 755/10766/18
провадження № 22-ц/824/3533/2019
18 лютого 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Кирилюк Г.М.,
суддів: Рейнарт І.М., Семенюк Т. А.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Державного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет імені ВадимаГетьмана" до ОСОБА_3 про стягнення пені за договором, за апеляційною скаргою Державного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет імені ВадимаГетьмана" на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року у складі судді Арапіної Н. Є.,
встановив:
У липні 2018 року Державний вищий навчальний заклад "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 пеню за договором про навчання в сумі 3 285 грн та судовий збір в сумі 1 762 грн.
Посилався на ті підстави, що на підставі наказу №1389-ст від 12.08.2015 "Про зарахування студентів 1 курсу заочної форми навчання за кошти юридичних та фізичних осіб і присвоєння їм номерів студентських квитків", ОСОБА_3 був зарахований з 01 вересня 2015 року студентом заочної форма навчання на факультет міжнародної економіки та менеджменту.
Відповідно до наказу №190-ст від 09 лютого 2016 року "Про переведення студентів в межах факультету міжнародної економіки і менеджменту 1 -го курсу заочної форми навчання за кошти юридичних та фізичних осіб", відповідач був переведений з 01 лютого 2016 року на 1 курс дистанційної форми навчання.
05 квітня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та фізичною (юридичною) особою № 151232.
Згідно з пунктом 10 цього договору замовник вносить плату щосеместрово безготівково. Розмір та термін оплати освітніх послуг при внесенні плати щосеместрово за ІІІ семестр становить 3 000 грн до 20 липня 2016 року.
Відповідач здійснив оплату за ІІІ семестр 2016 -2017 навчального року 24.02.2017 - 3000 грн. згідно з банківською випискою ПАТ КБ "Приватбанк" №@2РL5896 з порушенням термінів оплати на 219 днів.
Згідно з п.12 договору за несвоєчасну оплату освітніх послуг замовник сплачує пеню у розмірі 0,5 % несплаченої суми за кожний день прострочення.
Враховуючи, що освітня послуга була надана відповідачу, проте останній своєчасно не здійснив оплату за третій семестр 2016-2017 навчального року, позивачем нарахована пеня за період з 20.07.2016 по 23.02.2017 у розмірі 3 285 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з листом-претензією від 26.07.2017 №01/13-899, на яку відповіді не отримав, заборгованості відповідач не сплатив.
Враховуючи, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року, з урахуванням ухвали цього суду від 30 листопада 2018 року про виправлення описки, у задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження прострочення відповідачем оплати вартості наданих освітніх послуг, чим не виконано вимоги ст.12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В апеляційній скарзі представник Державного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Судові витрати покласти на відповідача.
Свої доводи мотивує тим, що вина відповідача у зобов'язальних правовідносинах презюмується.
У підтвердження розміру позовних вимог та строку прострочення позивачем було надано розрахунок заборгованості, який підписаний головним бухгалтером та завірений печаткою позивача.
Під час розгляду справи відповідачем не було надано жодного доказу у спростування наданих позивачем документів, останній не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.
Вважає, що суд першої інстанції не мав правових підстав для висновку про неналежність поданих доказів та недоведеність позовних вимог.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05 квітня 2016 року між Державним вищим навчальним закладом "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" (виконавець) та ОСОБА_3 ( замовник, одержувач) укладено договір №151232 про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та фізичною (юридичною) особою.
За умовами вказаного договору замовник зобов'язаний своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірах та в терміни , встановлені цим договором. Датою виконання замовником (одержувачем) обов'язків щодо своєчасного внесення плати за освітню послугу є дата зарахування коштів на рахунки виконавця, що підтверджується банківською /казначейською випискою.
Відповідно до п. 10 цього договору, розмір та термін оплати освітніх послуг при внесенні плати щосеместрово за ІІІ семестр становить 3000 грн. до 20 липня 2016 року.
Відповідно до п. 12 цього договору, за несвоєчасну оплату освітніх послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5 % несплаченої суми за кожний день прострочення.
26 липня 2017 року позивачем на адресу відповідача направлено лист-претензію з вимогами сплати пеню за прострочення виконання умов договору щодо своєчасної оплати вартості освітніх послуг у розмірі 3 285,00 грн, вимоги якої виконані не були (а.с. 14-16).
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення пені, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження прострочення відповідачем оплати вартості наданих освітніх послуг, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України.
З таким висновком суду погодитись не можна.
Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження своїх вимог позивачем надано розрахунок заборгованості, відповідно до якого ОСОБА_3 здійснив оплату за ІІІ семестр 2016 -2017 навчального року 24.02.2017 - 3000 грн. згідно з банківською випискою ПАТ КБ «Приватбанк»№@2РL5896, тобто з порушенням термінів оплати на 219 днів (а.с. 10) .
Вказаний розрахунок є належним та допустимим доказом на підтвердження заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до положень ч.3 ст.83 ЦПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
Відповідачем не надано суду жодних заперечень з приводу наявності своєї вини у порушенні термінів оплати освітніх послуг, а також доказів на підтвердження вказаної обставини.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про недоведеність заявлених позовних вимог є необґрунтованим.
Відмовивши у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції фактично звільнив відповідача від відповідальності за порушення взятого на себе зобов'язання.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення по суті пред'явленого позову.
Судом встановлено, що сума пені за порушення терміну оплати за ІІІ семестр становить 3 285 грн., виходячи з такого розрахунку: 219 днів прострочення за період з 20.07.2016 по 24.02.2017 р.; сума пені за один день прострочення -3000 х 0,5% =15 грн; 15 грн х 219 днів = 3 285 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Судом встановлено, що сума пені істотно перевищує розмір семестрової оплати, яка становила 3000 грн.
Доказів заподіяння позивачу збитків внаслідок здійснення несвоєчасної оплати за навчання матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення пені до 60% від розміру суми оплати - 1800 грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподіляючи судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України та покладає на відповідача обов'язок відшкодувати позивачу судові витрати по сплаті судового збору на загальну суму 2 643 грн (1762 грн +2643 грн) х 60%), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 367, 369, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року скасувати.
Постановити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Державного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, код ЄДРПОУ 02070884) пеню за договором №151232 від 05.04.2016 р. про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та фізичною (юридичною) особою в сумі 1800 грн та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 643 грн.
В решті позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складений 18 лютого 2019 р.
Суддя -доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк