Справа № 759/20098/18 Головуючий у І інстанції Новик В.П.
Провадження № 33/824/622/2019 Доповідач у 2 інстанції Миколюк О.В.
іменем України
15 лютого 2019 року м. Київ
суддя Київського апеляційного суду Миколюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за участю:
особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2,
потерпілого - ОСОБА_3,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року, -
Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 352 грн.40 коп.
Згідно з постановою суду, 24.11.2018 року приблизно о 12 годині 15 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Берковецька, 6/1 в м. Києві, під час руху заднім ходом не звернувся за допомогою до інших осіб, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем "Фольксваген", державний номерний знак НОМЕР_2, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 10.9, 2.3 б Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_2 просить постанову скасувати та провадження по справі закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
В обґрунтуванні вказує, що рішення місцевого суду належно не вмотивоване, нечітко викладені обставини вчинення правопорушення, не обґрунтовується створення аварійної обстановки та пошкодження транспортних засобів, не наводяться докази, які підтверджують його винність, при цьому в постанові лише дублюються обставини вчинення діяння, які поверхово викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не обґрунтовано доведеність вини правопорушника, наводиться лише перелік доказів без їхнього налізу.
Зокрема, звертає увагу, що він знаходився на головній смузі руху, а інший автомобіль на другорядній, що підтверджується дорожнім знаком 2.1 ПДР «дати дорогу» та при маневрі заднім ходом добре бачив дорогу через бокові та заднього виду дзеркала, а дружина на його прохання - додатково через праве дзеркало заднього виду слідкувала за дорожньою обстановкою, зазначає, що в той день були гарні дорожні умови та він чітко бачив дорожню ситуацію, тому йому не потрібно було звертатись за допомогою до інших осіб, тому вважає, що пунктів ПДР, що йому інкриміновано працівниками поліції не порушував.
Також твердить, що ні в протоколі, ні в схемі ДТП не зазначено, чи завдані матеріальні збитки під час ДТП, а лише вказуються механічні пошкодження обох автомобілів, хоча п.1.10 ПДР чітко визначено, що дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріалі збитки.
Вказує, що при складенні адмінпротоколу відсутній його підпис щодо роз'яснення йому його прав та обов'язків за ст.63 КУ, ст.268 КУпАП, неправильно зазначені повні дані документу, якими посвідчувалась його особа, фактично протокол складено стосовно іншої особи, дані щодо двох пунктів ПДР належним чином не сформульовані.
Заслухавши доповідь судді, ОСОБА_2, який просив задовольнити апеляційну скаргу, потерпілого ОСОБА_3, що підтримав судове рішення, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як зазначено у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення» від 11.06.2004 № 11, згідно зі ст. 245 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також: про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. № 14 Верховний Суд України вказує наступне: «Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників; При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз; зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів».
У відповідності до ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції позбавлений права повернути справу на новий судовий розгляд, але має право, скасувавши постанову судді місцевого суду, прийняти нову постанову.
Із урахуванням викладеного, дослідивши у повному обсязі докази, апеляційний суд вважає за необхідне прийняти у даній справі нову постанову.
Так, як вбачається з постанови суду, приймаючи рішення про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, суд лише формально вказав, що його вина підтверджується наявними в справі доказами, належним чином не проаналізувавши матеріали адміністративного провадження та не надавши оцінки доказам, які містяться в справі, однак, апеляційний суд, детально вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_2 свою вину в порушенні правил дорожнього руху не визнав та пояснив, що 24.11.2018 року приблизно о 12 годині 15 хвилин він рухався на своєму автомобілі «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Берковецька, 6/1 в м. Києві біля магазину «Ашан» на стоянці, та побачив, що автомобілі, що рухались попереду його, почали рух назад, у зв'язку з чим, він також включив задню передачу та пересвідчившись, що це буде безпечним, зокрема, подивися назад та пересвідчився у відсутності перешкод позаду та збоку, почав рух назад, та раптом відчув удар ззаду, різко почав гальмувати, як виявилось згодом, автомобіль "Фольксваген", державний номерний знак НОМЕР_2, не виконавши вимоги знаку 2.1 «дати дорогу» виїхав з другорядної дороги на його полосу для руху, через раптовість виїзду автомобіля уникнути зіткнення не вдалось.
Відповідно до п.2.3 б ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно п.10.9 ПДР, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_2, які ніким не спростовані, 24.11.2018 року приблизно о 12 годині 15 хвилин він рухався на своєму автомобілі «Мітсубісі» по головній смузі для руху, та перед початком руху заднім ходом, впевнився в безпечності свого маневру, зокрема, дивися в бокові дзеркала та дзеркало заднього виду, крім того, скористався додатково допомогою дружини, яка через праве дзеркало також слідкувала за дорожньою обстановкою та підтвердила відсутність будь-яких перешкод для того, щоб рухатись заднім ходом, натомість, автомобіль "Фольксваген" під керуванням ОСОБА_3, різко виїхав з другорядної дороги на головну, не надавши переваги в русі ОСОБА_2, у зв'язку з чим, в останнього не було об'єктивної можливості уникнути зіткнення.
З урахуванням викладеного вважаю, що в діях ОСОБА_2 відсутнє порушення п.п.10.9, 2.3 б ПДР.
Виходячи з викладеного вважаю, що беззаперечних доказів вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП під час розгляду справи в апеляційній інстанції не здобуто, в зв'язку з чим постанова судді підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року щодо ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою провадження по справі щодо ОСОБА_2 закрити, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: