справа № 363/576/18 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Чірков Г.Є.
18 лютого 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Саліхова В.В.
суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК Українив м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 серпня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Здорово» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з відповідача майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 46 301,79 грн., судові витрати у розмірі 2 474,20 грн., а саме: судовий збір - 704,80 грн. і заяви про забезпечення позову 352,40 грн.; комісія банку за перерахування судового збору на суму 17,00 грн.; вартість експертного автотоварознавчого дослідження - 1 200 грн.; витрати на поштові послуги по пересиланню відповідачу заперечень на відзив, копій клопотань та інших процесуальних документів - 200 грн.
Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17 серпня 2018 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 46 301 грн. 79 коп., вартість експертного автотоварознавчого дослідження 1200 грн. та судові витрати в розмірі 1057 грн. 20 коп., всього 48 558 грн. 99 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, на необ'єктивність та несправедливість рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх доводів вказує, що в акті огляду колісного транспортного засобу від 12.11.2016 вказані пошкодження транспортного засобу, що не пов'язані з ДТП. Вказує на належний розрахунок страхового відшкодування від 16.12.2016 №4321. Звертає увагу на те, що розмір визначений договором про страхування складає 100 000 грн.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3267/2019
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що на користь позивача слід стягнути решту суми відшкодування, що не охоплюється страховим відшкодуванням. Суду представлено документальне підтвердження понесених позивачем судових витрат (судового збору) та витрат за проведене експертного дослідження, які слід стягнути з відповідача.
З таким висновком суду першої інстанції повністю не погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.
При розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12 листопада 2016 року ОСОБА_1 в м. Вишгород на перехресті вулиці Набережна та проспекту Шевченка керуючи автомобілем LEXUS д.н.з. НОМЕР_1 не переконалась, що це буде безпечно здійснила поворот ліворуч не надала дорогу автомобілю ЗАЗ FORZA д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 по зустрічній смузі на головній. Внаслідок чого, сталась дорожньо-транспортна пригода та пошкоджено автомобіль позивача ЗАЗ FORZA д.н.з.НОМЕР_2.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 02 грудня 2016 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а. с. 23).
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача зазнав механічні пошкодження, що вбачається з довідки Вишгородського ВП ГУ НП України в Київській області від 12.11.2017 та акту огляду колісного транспортного засобу від 18.11.2016 (а. с. 19-20; 22).
Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ЗАЗ FORZA д.н.з. НОМЕР_2, у зв'язку з вищевказаною ДТП становить 116 527,96 грн. відповідно до Висновку №754/16 експертного авто товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 08.12.2016 (а. с. 35-41).
Цивільно-правова відповідальність автомобіля ОСОБА_1 застрахована в ПрАТ «СК «ЗДОРОВО» за полісом № АК/1262 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до розрахунку страхового відшкодування № 1262691/1 від 21.02.2017 за полісом № АК/1262691 від 01.09.1016 (страхувальник ОСОБА_1), встановлений розмір страхового відшкодування 70 226 грн. 17 грн. (а. с. 85).
Згідно листа від 11.04.2017 ПрАТ «СК «ЗДОРОВО» здійснено виплату позивачу страхове відшкодування в сумі 70 226 грн. 17 коп., що підтверджується платіжними дорученнями за період з 20 по31 березня 2017 року (а. с. 86, 90-98).
Позивач зазначив, що залишилась невідшкодована матеріальна шкода в розмірі 46 301 грн. 79 коп., яку просить стягнути з відповідачки, як винуватця ДТП.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до частини першої ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 даного Закону настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди,застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Матеріали справи свідчать, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ЗАЗ FORZA д.н.з. НОМЕР_2, у зв'язку з вищевказаною ДТП становить 116 527,96 грн. відповідно до Висновку №754/16 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 08.12.2016 (а. с. 35-41).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована в ПрАТ «СК «ЗДОРОВО» за полісом № АК/1262 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
ПрАТ «СК «ЗДОРОВО» здійснено виплату позивачу страхового відшкодування в сумі 70 226 грн. 17 коп.
Відповідно до полісу № АК/1262691 від 01.09.1016 ліміт відповідальності страхової компанії винної особи складає 100 000 грн.
Таким чином, матеріальна шкода, завдана позивачу, внаслідок ДТП становить 116 527,96 грн. - 100 000 грн. (страхова сума) = 16 527,96 грн.
Отже, з винної особи ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 16 527,96 грн., враховуючи ліміт відповідальності страхової компанії.
На вищевикладене, суд першої інстанції уваги не звернув, не в повному обсязі з'ясував обставини справи, у зв'язку з чим дійшов невірних висновків щодо розміру матеріальної шкоди.
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що в акті огляду колісного транспортного засобу від 12.11.2016 вказані пошкодження транспортного засобу, що не пов'язані з ДТП не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів звертає увагу на те, що висновок №754/16 експертного автотоварознавчого дослідження від 08.12.2016 є належним, оскільки встановлює вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ЗАЗ FORZA д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження в ДТП, що сталась 12.11.2016.
Підстав вважати його неналежним судом не встановлено.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Матеріали справи містять документальне підтвердження понесених позивачем судових витрат (судового збору) та витрат за проведене експертного дослідження.
За наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення даної частини позовних вимог.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені врішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Також із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір відповідно до задоволених вимог в розмірі 444,89 грн.
Враховуючи вищевикладене та вимоги ч. 2 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 376, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 серпня 2018 року в частині стягнення матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування заподіяної матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 16 527,96 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 444,89 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: І.М. Вербова
О.В. Шахова