справа № 753/23665/17 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Коренюк А.М.
18 лютого 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Саліхова В.В.
суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК Українив м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2018 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,
У грудні 2017 року ПАТ «Миколаївобленерго» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 та просила стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 702,84 грн., судовий збір у розмірі 1 600 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Миколаївобленерго» - 702 грн. 84 коп. - грошових коштів, 1 600 грн. 00 коп. - судового збору, а всього - 2 302 грн. 84 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про закриття провадження у справі чи про відмову у позові. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх оводів вказує, що дані відносини є частиною корпоративних, повинні розглядати в господарському суді. Звертає увагу на те, що відповідач самостійно сплатив усі необхідні податки і кошти, які вимагає позивач у нього відсутні. Зазначає, що відповідач жодної недобросовісності не проявив, а позивач перерахував суму, яку сам розрахував.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню. Обставини, що спростовують вимоги, судом не встановлені.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3091/2019
З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, враховуючи наступне.
Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 04 липня 2017 року виданого на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» за № 1172 від 29.06.1999. ПАТ Миколаївобленерго» виплатило на користь ОСОБА_2, який є міноритарним акціонером ПАТ Миколаївобленерго» суму дивідендів за результатами господарської діяльності ПАТ Миколаївобленерго» за 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік, що становить 10 812 грн. 84 коп. ОСОБА_2 повинно було бути перераховано суму у розмірі 10 110 грн. (без урахуванням сум податкових утримань та військового збору - 702 грн. 84 коп.), але фактично надлишкову виплачено суму без вирахування сум податкових утримань та військового збору.
Враховуючи наведене, ПАТ «Миколаївобленерго» звернулося до суду із відповідним позовом.
Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За приписами ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Згідно з ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Аналіз норм ЦК України вказує на те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов'язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Пунктами 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 передбачено, що, застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
Зі змісту зазначеної статті випливає, що положення її застосовуються у випадку наявності таких обставин у сукупності:
набуття або зберігання особою майна здійснено без правової підстави або така підстава відпала;
набуття або зберігання майна було здійснено за рахунок іншої особи;
безпідставне набуття або зберігання майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
При цьому під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.
У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Матеріали справи свідчать, що ПАТ Миколаївобленерго» виплатило на користь ОСОБА_2, який є міноритарним акціонером ПАТ Миколаївобленерго» суму дивідендів за результатами господарської діяльності ПАТ Миколаївобленерго» за 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік, що становить 10 812 грн. 84 коп. без вирахування сум податкових утримань та військового збору 702 грн. 84 коп.
Встановлено, що ОСОБА_2 самостійно сплатив усі необхідні податки і кошти у розмірі 702 грн. 84 коп. (а. с. 130).
Таким чином, дані кошти відсутні у відповідача, та враховуючи їх сплату останнім, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
На вищевикладене суд першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов невірних висновків, з неповним з'ясуванням обставин справи, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що дані відносини є частиною корпоративних, повинні розглядати в господарському суді є необґрунтованими, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 №13 передбачено, що при визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
У разі якщо суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним пунктом 4 частини першої статті 12 Господарсько процесуального кодексу України (далі - ГПК) справам, що виникають із корпоративних відносин, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 1 ГПК господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.
Відповідно до п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25 лютого 2016 року №4 до корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб'єктного складу сторін:
- спори про визнання недійсними рішень органів управління юридичної особи за позовом особи, яка не є учасником (акціонером, членом, засновником), у тому числі таким, що вибув, у разі оспорювання рішень органів управління юридичної особи, прийнятих після його вибуття;
- спори між акціонерами, АТ та депозитарними установами, пов'язані з укладенням, зміною, розірванням, виконанням або визнанням недійсними договорів про відкриття та обслуговування рахунків у цінних паперах, зазначених у статті 5 Закону України "Про депозитарну систему України";
- спори, пов'язані з управлінням активами корпоративних інвестиційних фондів;
- спори, пов'язані з розподілом майна подружжя, вступом до юридичних осіб спадкоємців, правонаступників, осіб, яким було відчужено частку в статутному капіталі господарських товариств;
- спори про визнання права власності на акції, спори щодо укладення, розірвання, зміни, виконання, а також визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій, та спори щодо інших правочинів з акціями, крім спорів, пов'язаних з порушенням переважного права акціонерів на придбання акцій;
- спори між набувачем права власності на частку в статутному капіталі та учасниками ТОВ або ТДВ про право власності на частку.
За наведеного підвідомчими загальним судам є спори між учасником (засновником, акціонером) господарського товариства та товариством, що виникають не з корпоративних відносин, а щодо грошових зобов'язань, якщо однією зі сторін, які беруть участь у справі, є фізична особа.
У даному випадку ПАТ «Миколаївобленерго» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів, що не відноситься до корпоративних спорів.
За наведеного, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 133 ЦПК України з ПАТ «Миколаївобленерго» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 400 грн.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 376, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2018 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 2 400 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: І.М. Вербова
О.В. Шахова