КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
15 лютого 2019 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Ігнатов Р.М. при секретарі судового засідання Бендюжик Ю.А., за участі:
особи, яка притягується до відповідальності - ОСОБА_2
захисника ? Присяжнюка Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві заявлене в межах апеляційної скарги клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Солом?янського районного суду міста Києва від 15.02.2018, -
Цією постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави в розмірі 600 (шестисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.
Не погоджуючись з таким рішенням суду особа, яка притягується до відповідальності ? ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій першочергово просить поновити йому строк на оскарження постанови Солом?янського районного суду міста Києва від 15.02.2018.
В обґрунтування поданого клопотання про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою ОСОБА_2 зазначає, що тільки 16.10.2018, тобто вже після того як оскаржувана ним постанова набула чинності, йому стало відомо про те, що на його рахунок в "Приватбанку" було накладено арешт. Під час ознайомлення з матеріалами справи виконавчого провадження було встановлено, що виконавче провадження було відкрите на підставі постанови Солом?янського районного суду міста Києва від 15.02.2018, якою його визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Дану постанову судом було винесено за його відсутності, ознайомився та отримав постанову лише 18.12.2018, про розгляд справи в Солом?янському районному суді міста Києва не повідомлявся, транспортним засобом "Alfa Romeo" н.з. 3J99981ніколи не володів, водійське посвідчення він втратив і 17.11.2017 невідома йому особа, заволодівши його водійським посвідченням, при зупинці транспортного засобу поліцейськими представилась ОСОБА_2 і відмовилась від огляду на стан сп?яніння, за адресою куди направлялись судові повістки ? вул. Луганська, 11 в м.Києві ніколи не проживав.
Заслухавши доповідь судді в частині клопотання та обґрунтування даного клопотання, думку особи, яка притягується до відповідальності ? ОСОБА_2 та його захисника ? адвоката Присяжнюка Р.В., які підтримали подане ОСОБА_2 клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження, їх пояснення та відповіді на запитання суду, дослідивши в присутності сторін письмові матеріали справи в межах, які стосуються питання щодо поновлення строку на звернення з апеляційними вимогами, дослідивши наявний у справі відеозапис та допитавши працівника поліції ОСОБА_4 з метою перевірки викладених в клопотанні доводів, з якими апелянт пов?язує причини пропуску ним строку на апеляційне оскарження, суд приходить до висновку про залишення без задоволення вимог такого клопотання, зважаючи на наступне.
Матеріалами справи встановлено, що 15.02.2018 Солом?янським районним судом міста Києва винесено постанову відносно ОСОБА_2 Згідно мотивувальної частини постанови ОСОБА_2 до суду на розгляд адміністративного матеріалу не з?явився.
Відповідно до поштових відправлень на адресу: м.Київ, вул. Луганська, 11, в яких ОСОБА_2 направлялись рекомендованими листами повістки в судові засідання на 29.12.2017 та 07.02.2018, вони повернулись до суду у зв?язку з закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 7 - 11 ).
Згідно супровідного листа Солом?янського районного суду міста Києва, 15.02.2018 ОСОБА_2 направлено копію постанови від 15.02.2018 за результатами розгляду матеріалу за ч.1 ст.130 КУпАП щодо нього (а.с. 14).
Відповідно до заяви від 18.10.2018 Вх.№86630, ОСОБА_2 18.10.2018 ознайомився зі справою про адміністративне правопорушення відносно нього, що підтвердив записом "Ознайомлений" і своїм підписом (а.с. 19).
Відповідно до заяви від 23.10.2018 Вх.№87549/18, ОСОБА_2 повторно 23.10.2018 ознайомився зі справою про адміністративне правопорушення відносно нього, що підтвердив записом "Ознайомлений" і своїм підписом (а.с. 20).
Згідно штампової відмітки поштового відділення, проставленої на конверті, апеляційну скаргу за підписом ОСОБА_2 подано лише 26.12.2018 (а.с. 55), тобто більше ніж через два місяці з часу повторного ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення і відповідно постановою, яка містилася в справі .
Положеннями ч.2 ст.294 КУпАП визначено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Дана норма визначає строк, з якого починає обраховуватись строк на апеляційне оскарження ? день винесення постанови.
Враховуючи, що оскаржувану постанову Солом?янським районним судом міста Києва винесено 15.02.2018, то за правилами ч.2 ст.294 КУпАП останнім днем для подачі апеляційної скарги на неї з урахуванням вихідних днів є 26.02.2018.
Однак, у визначений законом десятиденний строк на звернення з апеляційними вимогами ОСОБА_2 не реалізував гарантоване йому право на подачу апеляційної скарги. Натомість, апеляційну скаргу останній подав лише 26.12.2018, тобто через 10 місяців після закінчення строку на оскарження постанови від 15.02.2018, обумовлюючи це тим, що при винесенні постанови він присутній не був, про розгляд справи в суді першої інстанції не повідомлявся, оскільки повістки направлялись на адресу за якою він не проживає, до подій правопорушення, викладених в протоколі він взагалі не має жодного відношення, на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського присутня невідома йому особа, яка представилась його іменем. Вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови повинен вираховуватись для нього з моменту отримання ним копії постанови, а саме з 18.12.2018.
Наведені ОСОБА_2 доводи, в ході їх ретельної перевірки судом, свого підтвердження не знайшли, у зв?язку з чим суд виходить зі слідуючого.
Практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись.
В п.41 рішення від 03.04.2008 "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
Так, для перевірки доводів ОСОБА_2 в частині, що 17.11.2017 протокол складався на невідому йому особу і ця особа вказала адресу, за якою ОСОБА_2 не проживає, у зв?язку з чим він не отримував судових повісток, суд двічі досліджував відеозапис з нагрудної камери поліцейського, а також допитав за участі сторін інспектора поліції ОСОБА_4, який складав протокол серії БД №106675 від 17.11.2017.
Згідно наявного в матеріалах відеозапису вбачається, що поліцейський, який представився старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4, повідомляє, що на проспекті Лобановського зупинено ОСОБА_2 з ознаками наркотичного сп?яніння. Поліцейський пропонує водію пройти огляд на стан наркотичного сп?яніння. Водій, якого поліцейський встановив як ОСОБА_2, відмовився на вимогу поліцейського пройти огляд. Поліцейський роз?яснив наслідки відмови водія від проходження огляду на стан сп?яніння ? складання на таку особу протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП (а.с. 54).
Допитаний в судовому засіданні від 15.02.2019 інспектор поліції ОСОБА_4 пояснив суду, що не пам?ятає конкретно цієї ситуації, пов?язаної зі складанням протоколу на присутню в залі суду особу ? ОСОБА_2, оскільки пройшло досить багато часу ? більше року ( один рік і 04 місяці) і кожен день вони складали по три таких протоколи. На питання суду ОСОБА_4 повідомив, що голос на відеозаписі його, протокол оформляв він. Щодо того, чи могло таке бути, що протокол складено на іншу особу, ОСОБА_4 пояснив, що бувають прецеденти, коли особа схожа і користується чужим посвідчення, але поліція перевіряє посвідчення водія і страховий поліс. Особу ОСОБА_2 не пам?ятає, оскільки пройшло багато часу, зараз багато автомобілів на іноземній реєстрації і такі автівки неможливо відслідкувати і їх перевірити може тільки прикордонна служба. Графа протоколу про місце проживання правопорушника записується зі слів самого правопорушника. Щодо протоколу, складеного на ОСОБА_2, - заповнено цю графу зі слів водія. Також ОСОБА_4 повідомив суд, що він згадав ситуацію складання цих матеріалів, їх екіпаж оформляв ДТП, під час оформлення машина ледь не збила його напарницю - працівника поліції , коли ОСОБА_4 підняв жезл для того, щоб напарниця перейшла дорогу. Підійшовши до машини помітив двох осіб від яких чутно було різкий запах. Водій визнав, що вживав і алкоголь і наркотичні засоби і сказав, що буде відмовлятись від проходження огляду. Також запропонували водію евакуювати транспортний засіб, але оскільки поблизу був приватний сектор, то припаркували машину там.
Враховуючи, що на відміну від місця реєстрації, місце проживання особи на яку складається протокол про адміністративне правопорушення, уповноважений на його складання орган встановлює зі слів самої особи, то суд вважає надуманими доводи ОСОБА_2 про те, що зазначене в протоколі серії БД №106675 від 17.11.2017 місце проживання ? вул. Луганська, 11, м.Київ, яке не співпадає з місцем його реєстрації, вказує на факт складання протоколу не на нього, а на іншу особу.
Неспроможними суд вважає також і доводи ОСОБА_2 про те, що протокол складено на іншу особу, яка представилась ОСОБА_2 і пред?явила його водійське посвідчення, оскільки згідно наданих в судовому засіданні від 25.01.2019 пояснень, ОСОБА_2 не зміг чітко пояснити де на момент складання протоколу, тобто 17.11.2017, знаходилось його водійське посвідчення: вдома чи було втрачене разом з гаманцем. Коли втратив, теж не зміг пояснити. На неодноразові питання суду щодо того, яким чином було виявлений факт втрати посвідчення водія, ОСОБА_2 повідомив кілька невзаємопов?язаних версій, що підтверджується журналом судового засідання від 25.01.2019 (а.с. 62-66). Також пояснив , що нікуди не звертався із заявами з приводу втрати, як він зазначає, водійського посвідчення . Причини, чому не звертався з приводу, як він зазначає втрати, пояснити не зміг .
Таким чином, на підтвердження втрати водійського посвідчення ОСОБА_2 не надав жодних доказів.
Також суд зважає на ту обставину, що згідно відомостей протоколу серії БД №106675 від 17.11.2017, особу правопорушника ? ОСОБА_2 встановлено на підставі водійського посвідчення НОМЕР_1, яке згідно Додатку 6 "Національне водійське посвідчення" Конвенції про дорожній рух, ратифікованої із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.74, обов?язково містить фотографію володільця.
Більше того, відповідно до протоколу, водійського посвідчення НОМЕР_1 у водія було вилучене та видано тимчасовий дозвіл №721320 (а.с. 1).
Вказане підтверджує, що працівниками поліції особу водія ? ОСОБА_2 встановлено на підставі документів, а саме водійського посвідчення останнього, яке містить фотографію власника, а отже доводи ОСОБА_2 про використання його втраченого водійського посвідчення невідомою особою на яку за його версією було складено протокол серії БД №106675 від 17.11.2017 ? суд оцінює як спробу останнього ввести суд в оману з метою уникнення відповідальності за вчинені протиправні дії.
Відтак, оскільки доводи поданого ОСОБА_2 клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, цілком спростовуються вищенаведеними доказами, які оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості та достатності, суд відкидає версію ОСОБА_2, що протокол було складено не на нього, а на невідому йому особу.
З урахуванням таких обставин, суд виходить з того, що суд першої інстанції неодноразово вживав заходів для виклику ОСОБА_2 в судове засідання на розгляд протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно нього. Натомість ОСОБА_2, зловживаючи гарантованими йому ст.268 КУпАП правами, не цікавився рухом справи, уникав отримання судових повісток, що підтверджується зазначеними на конвертах з судовими повістками причинами їх невручення адресату "за закінченням строку зберігання поштового відправлення", що також спростовує версію ОСОБА_2 про те, що він не проживає за тією адресою, куди вони направлялись (в такому випадку вказується інша підстава повернення поштового відправлення "не розшукано на вказаною адресою").
При цьому, навіть ознайомившись 18.10.2018 в суді зі справою, а відповідно і з судовим рішенням, ОСОБА_2 всеодно в межах десятиденного строку, який визначений правилами ч.2 ст.294 КУпАП, апеляційну скаргу на постанову від 15.02.2018 не подав, про свої апеляцій вимоги жодним чином не заявив, будь-яких поважних причин, які об?єктивно заважали йому подати апеляційну скаргу в період з 18.10.2018 по 26.12.2018 не навів ані в клопотання, ані в судовому засіданні під час вирішення питання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження.
Крім того, доводи ОСОБА_2, викладені на четвертому аркуші апеляційної скарги про його ознайомлення та отримання постанови 18.12.2018 ? спростовуються відомостями розписки від 18.10.2018, згідно якої ОСОБА_2 18.10.2018 ознайомився зі справою про адміністративне правопорушення відносно нього (а.с. 19).
За таких обставин враховуючи, що право на звернення з апеляційними вимогами не є необмеженим і обмежується воно саме законом (в даному випадку строком, який визначений ч.2 ст.294 КУпАП), за відсутності об'єктивних доводів на підтвердження поважності причин пропуску ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження постанови Солом?янського районного суду міста Києва від 15.02.2018, подана останнім апеляційна скарга підлягає поверненню у відповідності до вимог ч.2 ст.294 КУпАП.
Додатково, суд звертає увагу, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення міститься постанова Київського апеляційного суду від 16.11.2018 ( а.с. 37-38), про відмову захиснику ? адвокату Присяжнюку Р.В. в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Солом?янського районного суду міста Києва від 15.02.2018 відносно ОСОБА_2, ухвалена в іншому складі суду, яка є остаточною і набрала законної сили. Враховуючи, що за приписами ст.ст. 268, 271, 294 КУпАП особа, яка притягується до відповідальності та захисник є окремими учасниками провадження в справі про адміністративне правопорушення і окремими суб?єктами права апеляційного оскарження, то повернення захиснику його апеляційної скарги не є тією обставиною, яка впливає на реалізацію ОСОБА_2 свого права на апеляційне оскарження, в даному випадку шляхом звернення з клопотанням про поновлення строків на апеляційне оскарження, яке ретельно перевірено і обґрунтування щодо вирішення якого викладені вище .
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Солом?янського районного суду міста Києва від 15.02.2018, якою його визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення, повернувши апеляційну скаргу особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.М. Ігнатов
Справа № 33/824/730/2019
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
Суддя у першій інстанції - ЗахароваА.С.
Суддя в апеляційній інстанції - ІгнатовР.М.