Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/2578/2019
м. Київ Справа № 755/16481/18
14 лютого 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Левенця Б.Б.
- Борисової О.В.
при секретарі - Куркіній І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_2 адвоката Збіглея Назара Володимировича на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 листопада 2018 року, постановлену під головуванням судді Шевченко Т.М., за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 23 серпня 2018 року, виданого Голосіївським районним судом м. Києва у цивільній справі за заявою ОСОБА_4 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,-
06 серпня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
На обґрунтування заяви зазначала, що 16.04.2018 року рішенням Голосіївського районного суду м. Києва розірвано шлюб між нею та ОСОБА_2. Від шлюбу вони мають малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає та зареєстрований разом із батьками та останнім часом знаходиться лише на утриманні матері. Домовленості та згоди щодо розміру та порядку оплати аліментів між заявником та боржником не досягнуто.
Вказувала на те, що як їй відомо, аліменти ОСОБА_5 нікому не сплачує, стягнень по виконавчим документам з нього не проводиться. ОСОБА_2 має дохід, достатній для того, щоб сплачувати аліменти на утримання дитини. Він є пенсіонером Служби безпеки України та отримує пенсію, а також працевлаштований і отримує офіційну заробітну плату.
З огляду на зазначені обставини, просила суд видати судовий наказ, за яким стягнути аліменти з ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі однієї чверті з усіх видів заробітку (доходу) боржника, починаючи з дня подання заяви про видачу судового наказу і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
23 серпня 2018 року Голосіївським районним судом м. Києва було видано судовий наказ, за яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08 серпня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 176,20 грн.
24 вересня 2018 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.
На обґрунтування заяви зазначав, що син перебуває не лише на утриманні матері ОСОБА_4, а на його утриманні також. Він, як батько, в повній мірі виконує свої батьківські обов'язки, намагається створювати сприятливі умови для проживання, навчання і розвитку власного сина, відповідно до власних можливостей фінансує необхідні витрати на нього, зокрема, здійснює матеріальне забезпечення власної дитини (продукти харчування, одяг), оплату вартості навчання та позашкільних спортивних секцій (футбол); оплачує вартість лікування сина та вчасні консультації лікаря; власними силами та засобами возить дитину до школи та на позашкільні заняття; фінансує дозвілля та всебічний розвиток дитини (кишенькові гроші, оплата мобільного зв'язку, відвідини спортивних змагань, у тому числі, за кордоном).
Вказував на те, що він не знав і не міг знати на момент розгляду заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів, що його колишня дружина, зважаючи на реальний стан речей у їхньому спільному проживанні та вихованні сина, буде стверджувати про самостійне утримання нею їх спільної дитини та не міг надати докази на спростування вказаних обставин.
Посилаючись на наведене, просив задовольнити його заяву та скасувати за нововиявленими обставинами судовий наказ від 23 серпня 2018 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_5 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_4 про видачу судового наказу.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 листопада 2018 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 23 серпня 2018 року, виданого Голосіївським районним судом м. Києва у справі за заявою ОСОБА_4 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 адвокат Збіглей Назар Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 листопада 2018 року та прийняти постанову, якою заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 23 серпня 2018 року задовольнити, а судовий наказ скасувати.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що при розгляді заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції не надав оцінку доводам і доказам заявника, помилково не взяв їх до уваги та безпідставно встановив, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими. Суд неправильно дослідив докази, надані заявником на підтвердження власних доводів, що призвело до винесення незаконної та необґрунтованої ухвали. Зазначав, що суд першої інстанції при розгляді заяви про перегляд судового наказу не надав оцінку доказам і доводам заявника, помилково не взяв їх до уваги та прийшов до безпідставного висновку про те, що обставини на які посилається заявник не є нововиявленими. В той же час, суд взяв до уваги нічим не підтвердженні доводи ОСОБА_4 про повне самостійне утримання сина.
Вказував на те що, залишаючи заяву без задоволення, суд не врахував, що ОСОБА_2 у повній мірі виконує свої батьківські обов'язки та намагається створювати сприятливі умови для проживання, навчання і розвитку власного сина, відповідно до власних можливостей фінансує необхідні витрати на нього і це підтверджується належними доказами в розумінні цивільного процесуального законодавства. Так, зокрема, заявник здійснює матеріальне забезпечення власної дитини (продукти харчування, одяг); оплату вартості навчання та позашкільних спортивних секцій (футбол); оплачує вартість лікування сина та вчасні консультації лікаря; власними силами та засобами возить дитину до школи та на позашкільні заняття; фінансує дозвілля та всебічний розвиток дитини (кишенькові гроші, оплата мобільного зв'язку, відвідини спортивних змагань у тому числі за кордоном); сплачує житлово-комунальні послуги.
24 січня 2019 року надійшов відзив представника ОСОБА_4 адвоката Видюка Дмитра Володимировича на апеляційну скаргу, в якому він просив відмовити заявнику у задоволенні апеляційної скарги. Зазначав, що з наданих ОСОБА_2 доказів на підтвердження витрат на утримання дитини, вбачається, що ці витрати у відповідності до ст. 185 СК України відносяться до додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами та не мають жодного відношення до аліментів. Зазначені докази не можуть бути достатнім підтвердженням того, що батько утримує дитину і має право на звільнення від сплати аліментів. При цьому, заявник не надав жодного доказу про придбання ним продуктів харчування чи одягу для свого сина.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник адвокат Збіглей Назар Володимирович повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
ОСОБА_4 та її представник адвокат Видюк ДмитроВолодимирович проти доводів апеляційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, заслухавши думку неповнолітнього ОСОБА_5, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08 серпня 2004 року між сторонами був укладений шлюб. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 квітня 2018 року шлюб між сторонами розірвано.
08 серпня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про видачу судового про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі ј частини з усіх видів його доходу.
23 серпня 2018 року судом видано наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08 серпня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд вказаного судового наказу за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими для нього та істотними для справи обставинами, що не були та не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, так як він не ґрунтується на досліджених судом доказах та вимогах матеріального і процесуального права, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Статтею 423 ЦПК України визначено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Звертаючись до суду із заявою про перегляд судового наказу, ОСОБА_2 як на нововиявлені обставини посилався на те, що вони з ОСОБА_4 та сином проживають в одній квартирі, він як батько здійснює витрати на утримання сина. Так, зокрема, заявник здійснює матеріальне забезпечення власної дитини (продукти харчування, одяг); оплату вартості навчання та позашкільних спортивних секцій (футбол); оплачує вартість лікування сина та вчасні консультації лікаря; власними силами та засобами возить дитину до школи та на позашкільні заняття; фінансує дозвілля та всебічний розвиток дитини (кишенькові гроші, оплата мобільного зв'язку, відвідини спортивних змагань у тому числі за кордоном); сплачує житлово-комунальні послуги. Посилається на те, що він не знав і не міг знати на момент розгляду заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів, що його колишня дружина, зважаючи на реальний стан речей у їхньому спільному проживанні та вихованні сина, буде стверджувати про самостійне утримання нею їх спільної дитини та не міг надати докази на спростування вказаних обставин.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що обставини, на які посилається ОСОБА_2 входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у даній справі, а також на юридичну оцінку обставин, що мають значення для вирішення справи, проте не могли бути встановлені під час розгляду заяви видачу судового наказу про стягнення аліментів в порядку наказного провадження, а тому є нововиявленими, істотними для справи обставинами, які заявниця не вказала в своїй заяві, а тому доводи апеляційної скарги про неправильність висновків суду першої інстанції, викладених в ухвалі від 05 листопада 2018 року є обгрунтованими.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.
Оскільки ОСОБА_2 доведено наявність підстав для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами, з метою забезпечення справедливої рівноваги між інтересами заявника та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства, колегія суддів приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 23 серпня 2018 року, виданого Голосіївським районним судом м. Києва та скасування судового наказу від 23 серпня 2018 року, виданого Голосіївським районним судом м. Києва за заявою ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Судом встановлено, що доводи ОСОБА_4 про те що їх неповнолітній син останнім часом знаходиться лише на її утриманні, а тому з його батька ОСОБА_2 мають бути стягнуті на їх користь аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини віл усіх його видів заробітку (доходу) щомісячно, викладені в заяві про видачу судового наказу, не грунтуються на фактичних обставинах справи, досліджених доказах та вимогах закону, з огляду на наступне.
ОСОБА_4, ОСОБА_2 та їх спільний син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент звернення до суду з заявою про видачу судового наказу проживали разом у АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 категорично заперечує проти доводів заявниці про те, що останнім часом їх син знаходиться лише на її утримані, стверджує, що він також утримує сина, навіть в більшому обсязі, ніж ОСОБА_4
З пояснень ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції встановлено, що вона з січня 2019 року в квартирі АДРЕСА_1 не проживає через конфлікт з колишнім чоловіком, певний час проживала у подруги, а в даний час орендує квартиру в м. Києві, їх неповнолітній син проживає разом з батьком ОСОБА_2 у даній квартирі, а до неї приходить у вихідні дні.
В судовому засіданні апеляційного суду 14 лютого 2019 року була заслухана думка неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 з приводу його проживання та утримання його батьками. ОСОБА_5 в присутності двох психологів пояснив суду, що раніше він проживав разом з мамою та татом в їх квартирі. На даний момент, мама переїхала жити в орендовану квартиру, а він проживає разом з татом. Купівлю більшості речей, продуктів харчування для нього, оплату курсів та занять з футболу здійснює батько. На вихідних він проживає разом з мамою, яка також купує йому речі та продукти харчування, але менше від тата.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Враховуючи, що дитина проживає як з батьком так і з матір"ю, як батько так і мати його утримують, між сторонами існує спір про наявність підстав для стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання сина, справи у наказному провадженні розглядаються за відсутності спору про стягнення грошових сум, колегія суддів вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_4 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 слід відмовити.
При цьому суд роз'яснює заявнику (стягувачу), що він має право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Керуючись ст.ст. 19, 161, 170, 421, 423 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Збіглея Назара Володимировича задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 листопада 2018 року скасувати та постановити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 23 серпня 2018 року, виданого Голосіївським районним судом м. Києва задовольнити.
Судовий наказ від 23 серпня 2018 року, виданий Голосіївським районним судом м. Києва за заявою ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, скасувати.
В задоволенні заяви ОСОБА_4 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 18 лютого 2019року.
Головуючий: Судді: