13 лютого 2019 року м. Київ
Справа №756/14637/18; (756/14647/18)
Резолютивна частина постанови оголошена 13 лютого 2019 року
Повний текст постанови складено 14 лютого 2019 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Довгополої А.В.
сторони: позивач ОСОБА_2
відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4
треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Потапчук Зої Анатоліївни, Приватний нотаріус Київського міського округу Олефір Олександр Олександрович
Справа №756/14637/18, (756/14647/18)
№ апеляційного провадження:22-ц-824/2727/2019
Головуючий у суді першої інстанції: Васалатій К.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва постановленої суддею Васалатієм К.А. 12 листопада 2018 року, повний текст складено 12 листопада 2018 року, в приміщенні Оболонського районного суду м. Києвау справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Потапчук ЗоїАнатоліївни, Приватний нотаріус Київського міського округу Олефір ОлександрОлександрович, про визнання договору застави недійсним та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
У листопаді 2018 року до Оболонського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 про визнання договору застави недійсним та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Разом із позовною заявою 12 листопада 2018 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 про забезпечення позову в якій просила до прийняття рішення у справі зупинити звернення стягнення на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісак», яка складає 33%, що в грошовому виразі складає 5 704 134,74 грн. та на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Творча майстерня «Вісак», яка складає 70%, що в грошовому виразі складає 13 090 000,00 грн., на підставі виконавчого напису №1058, вчиненого приватним нотаріусом кого міського нотаріального округу Потапчук З.А. від 07 листопада 2018 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором застави
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що примусове виконання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса може призвести до незаконного відчуження корпоративних прав в ТОВ «Вісак» та ТОВ «Творча майстерня «Вісак», які ані застоводавцю ОСОБА_3, ані заставодержателю ОСОБА_4 не належать і в разі невжиття заходів забезпечення позову, корпоративні права по 70% в статутних капіталах ТОВ «Творча майстерня «Вісак» та ТОВ «Вісак», законним власником яких починаючи 15 грудня 2010 року являється ОСОБА_2, можуть вибути на користь третіх осіб, поза волею останньої.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року заяву Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.
Зупинено звернення стягнення на підставі виконавчого напису № 1058, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потапчук З.А., про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 частку в статутному капіталі ТОВ «Вісак», яка складає 33%, що в грошовому виразі складає 5 704 134,74 грн. та на частку в статутному капіталі ТОВ «Творча майстерня «Вісак», яка складає 70%, що в грошовому виразі складає 13 090 000,00 грн..
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Зокрема вказує на те, що судом першої інстанції при забезпеченні позову не були враховані права ОСОБА_4, а також суд не звернув увагу на невідповідність заходів забезпечення позову, які просив застосувати позивач, позовним вимогам.
Крім того, суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 звернулася до суду з вимогою про визнання договору застави, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, недійсним, а отже стягнення на підставі виконавчого напису жодним чином не перешкоджає та не ускладнює виконання можливого рішення щодо визнання договору застави недійсним.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на законність та обгрунтованість постановленої ухвали.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_8, який діє на підставі ордеру в інтересах ОСОБА_4, підтримав доводи апеляційної скарги із викладених в ній підстав.
Представник позивача ОСОБА_9, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_2, проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились будучи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що є підстави вважати, що не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених в ухвалі доказів.
З матеріалів справи вбачається, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Олефіром О.О. здійснюється виконавче провадження № 57635100, (постанова про відкриття ВП від 07 листопада 2018 року; підставою якого є виконавчий напис № 1058 від 07 листопада 2018 року, в результаті якого накладено арешт на частку в статутному капіталі ТОВ «Вісак», яка складається з 33%, що в грошовому еквіваленті 5 704134,74 грн. та на частку в статутному капіталі ТОВ «Творча майстерня «Вісак», яка складає 70%, що в грошовому еквіваленті складає 13 090 000,00 грн. (а.с.14-15).
Отже, між сторонами виник спір з приводу, зокрема визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 07 листопада 2018 року № 1058 вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потапчук З.А.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником , яки оскаржується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також унеможливити ефективний захист прав чи інтересів позивача.
Спосіб забезпечення позову, обраний заявником, є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Заява містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
У пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України 2004 року поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України 2004 року забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції, правильно виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником, може утруднити виконання рішення суду.
Оскаржувана ухвали суду першої інстанцій відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не звернув увагу на невідповідність заходів забезпечення позову, які просив застосувати позивач, позовним вимогам відхиляються судом, як безпідставні та такі, такі що не ґрунтуються на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи, оскільки примусове виконання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса може призвести до незаконного відчуження корпоративних прав в ТОВ «Вісак» та ТОВ «Творча майстерня «Вісак», які ані застоводавцю ОСОБА_3, ані заставодержателю ОСОБА_4 не належать і в разі невжиття заходів забезпечення позову, корпоративні права по 70% в статутних капіталах ТОВ «Творча майстерня «Вісак» та ТОВ «Вісак», законним власником яких починаючи 15 грудня 2010 року являється ОСОБА_2, можуть вибути на користь третіх осіб, поза волею ОСОБА_2
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів, вважає, що доводи в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду та не впливає на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М.Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І.Шкоріна