Головуючий у І інстанції Котлярова І.Ю.
Провадження №22-ц/824/1863/2019 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.
14 лютого 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Іванової І.В., Мельника Я.С.,
при секретарі: Зубленку Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 11 жовтня 2018 року про відмову у забезпеченні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Воропаївська сільська рада Вишгородського району Київської області, про визнання нікчемним правочином заяви та свідоцтва про право на спадщину,
У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Воропаївська сільська рада Вишгородського району Київської області, про визнання нікчемним правочином заяви та свідоцтва про право на спадщину.
Разом з позовною заявою до суду позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Вишгородській районній державній нотаріальній конторі Київської області вчиняти дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за спадковою справою ОСОБА_4, № 364/2015 до набрання законної сили рішенням суду по даній справі. Заява позивача мотивована посиланням на норми ЦПК України та тим, що у Вишгородській районній державній нотаріальній конторі Київської області державним нотаріусом відкрито спадкову справу №364/2015.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 11 жовтня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_2 подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.
В судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення з викладених у ній підстав.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення її без задоволення, виходячи з наступного.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до ч.ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості та недоведеності, і апеляційний суд погоджується з такими висновками суду, оскільки позивач в своїй заяві лише послався на норми цивільного процесуального законодавства, натомість не мотивував та не довів належними та допустимими доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Посилання ОСОБА_2 в заяві на норми ЦПК України щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову з підстав утруднення або унеможливлення виконання рішення суду, на думку колегії, не є достатнім для задоволення його заяви, оскільки застосування заходів забезпечення позову має відбуватися з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог, а також за умови доведеності того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зводяться до цитування норм процесуального права і законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції не спростовують, в зв'язку з чим відхиляються колегією суддів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги позивача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а скарги позивача ОСОБА_2 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 11 жовтня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: