справа № 753/19179/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Коренюк А.М.
провадження № 22-ц/824/2401/2019 Суддя-доповідач: Олійник В.І.
Іменем України
13 лютого 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Судді-доповідача: - Олійника В.І.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Кулішенка Ю.М.,
при секретарі Задорожній О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду м.Києва від 14 лютого 2018 року у складі судді Коренюк А.М. у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Планета-Буд» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором найму житла, виселення з квартири та зобов'язання зняти особу з реєстрації місця проживання,-
У жовтні 2016 року позивач ЗАТ «Планета-Буд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором найму житла, виселення з квартири та зобов'язання зняти особу з реєстрації місця проживання.
Cвої вимоги обґрунтовував тим, що 15 січня 2008 року між сторонамиукладено договір №0115/3 оренди частини квартири за умовами якого ЗАТ «Планета-Буд» передало ОСОБА_2 у строкове платне користування 1/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 в якій остання проживає.
Проте, з дня здачі житла в оренду відповідачка не сплачує плату, визначену у договорі у розмірі 1 220 грн. 03 коп. щомісячно та загальна сума заборгованості станом на жовтень 2016 року становить 129 323 грн. 18 коп., окрім того ЗАТ «Планета-Буд» на суму боргу нарахована неустойка за час прострочення розрахунку в сумі 21 960 грн. 54 коп.
Враховуючи дійсну щомісячну заборгованість відповідачки перед орендарем житла розірвання договору оренди, яке відбулося 08 лютого 2016 року, згідно ч.2 ст. 782 ЦК України на підставі листа - вимоги від 08 лютого 2016 року за №02-12/84 позивач просив стягнути з ОСОБА_2 129 323 грн. 18 коп. заборгованості по орендній платі за користування житлом та 21 960 грн. 54 коп. неустойки, виселити її з квартири АДРЕСА_1 і зобов'язати Дарницький районний відділ управління Державної міграційної служби у м.Києві зняти ОСОБА_2 з місця реєстрації - квартири АДРЕСА_1
Заочним рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 14 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ЗАТ «Планета-Буд» 129 323 грн. 18 коп. заборгованості по орендній платі за користування житлом, 21 960 грн. 54 коп. неустойки, 3 112 грн. 83 коп. судового збору, а всього - 154 396 грн. 55 коп.
Виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1
В решті вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким в позові відмовити. Посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази факту передачі частини квартири відповідачці.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не виконала взяті на себе зобов'язання, передбачені договором, тобто не сплачує орендну плату за користування житлом.
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судом встановлено, що сторони перебували у договірних/зобов'язальних правовідносинах.
Так, між ЗАТ «Планета-Буд» та ОСОБА_2 укладено договір №0115/3 оренди частини квартири від 15 січня 2008 року, за умовами якогопозивач ЗАТ «Планета-Буд» передав ОСОБА_2 у строкове платне користування 1/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 на строк від 15 січня 2008 року до 15 грудня 2011 року (а.с.15-16).
Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
За ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Встановлено, що позивач, відповідно до договору засвідчив, що всі умови договору йому зрозумілі й він вважає їх справедливими по відношенню до себе та підтвердив свою здатність виконувати умови договору в цілому.
Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідачка зареєструвалась в спірній квартирі та, відповідно, прийняла предмет оренди для користування (проживання) (а.с.85).
Так як по закінченню строку оренди жодна із сторін не повідомила про припинення договору, останній вважався укладеним (пролонгованим) на тих самих умовах і на той самий строк згідно ч.1 ст. 822 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.822 ЦК України у разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк.
Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк.
Проте, з дня здачі житла в оренду плату, визначену у договору в розмірі 1 220 грн. 03 коп. щомісячно ОСОБА_2 не сплачує і загальна сума заборгованості якої за період від січня 2008 року до лютого 2016 року за 97 місяців становить 118 342 грн. 91 коп.
ЗАТ «Планета-Буд» відповідно до п.4.3 договору оренди повідомив ОСОБА_2 листом - вимогою від 08 лютого 2016 року про невиконання умов договору і існуючу заборгованість перед орендарем за орендну плату у розмірі 118 342 грн. 91 коп. за період від січня 2008 року до лютого 2016 року за 97 місяців (а.с.17-18), відправивши повідомлення рекомендованою поштою з повідомленням про вручення 06 лютого 2016 року.
За п.4.3 договору оренди кожна із сторін має право відмовитися від договору, попередивши другу за один місяць до настання таких обставин.
Отже, як вірно зазначив суд, від 06 лютого 2016 року договір оренди на підставі ч.2 ст.782 ЦК України вважається розірваним.
Згідно зі ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Відповідно до ч.3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановленого договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Як встановлено судом, відповідачка не виконала взяті на себе зобов'язання, передбачені договором, тобто не сплачує орендну плату за користування житлом (а.с.17-18).
За ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Суд першої інстанції вірно вважав, що враховуючи дійсну непреривну щомісячну заборгованість відповідачки перед орендарем житла (ч.1 ст.782 ЦК України) розірвання договору оренди відбулося 08 лютого 2016 року згідно ч.2 ст. 782 ЦК України на підставі листа - вимоги від 08 лютого 2016 року за №02-12/84 (а.с.17-18), відповідно за цей період часу заборгованість по орендній платі підлягала до стягнення в сумі 118 342 грн. 91 коп.
Крім того, ЗАТ «Планета-Буд» на суму боргу нарахована неустойка за час прострочення розрахунку в сумі 21 960 грн. 54 коп., яка підлягає задоволенню на підставі ч.2 ст.785 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.
Частиною третьою статті 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов'язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.
Крім того, при розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства.
Главами 25, 26 ЦК Української РСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, визначено правове регулювання договорів майнового найму і найму жилого приміщення.
Якщо особа проживає у жилому приміщенні на підставі цивільно-правового договору, строк якого закінчився, то власник такого приміщення має право звернутися до суду за захистом своїх прав на підставі положень цивільного законодавства (правова позиція Верховного Суду України у справі за №6-2010цс16).
У разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов'язані звільнити жиле приміщення,а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення (ст.169 ЖК України).
У разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла (ст.826 ЦК України).
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Заочне рішення Дарницького районного суду м.Києва від 14 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 18 лютого 2019 року.
Суддя-доповідач:
Судді: