1[1]
Справа № 33/824/562/2019
Категорія: ч. 2 173-2 КУпАП
Іменем України
08 лютого 2019 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року,
Відповідно до постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на одну добу.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 352,40 грн.
Як встановлено постановою судді, 12.10.2018 року приблизно о 22 год. 30 хв., ОСОБА_2, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, за місцем проживання тещі ОСОБА_3, вчинив сварку під час якої словесно її ображав, чим вчинив домашнє насильство, психологічного характеру, повторно протягом року.
Своїми діями ОСОБА_2 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Піддати його, ОСОБА_2, за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.
Як вважає скаржник, постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині застосованого до нього виду адміністративної відповідальності, а саме накладене на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту має бути змінене на накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував того, що він повністю визнав свою вину у вчиненні даного адміністративного правопорушення та щиро розкаявся у скоєному, а також відсутні обставини, які обтяжують його відповідальність.
Крім того, апелянт просить звернути увагу на те, що в подальшому даний конфлікт був врегульований мирним шляхом, він попросив вибачення у потерпілої та обіцяв більше не вчиняти насильства у сім'ї, а його теща ОСОБА_3, в свою чергу його пробачила та на даний час жодних претензій до нього не має.
Також апелянт вказує на те, що з 26 листопада 1993 року він одружений з ОСОБА_4, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, позитивно характеризується.
Окрім цього, за станом здоров'я, як зазначає апелянт, йому протипоказано перебувати в ізоляторах тимчасового затримання, оскільки діагностоване у нього захворювання у таких місцях може призвести до значного погіршення стану його фізичного та психічного здоров'я.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення, суддя, який розглядав цю справу, дійшов обґрунтованих висновків щодо доведеності вини ОСОБА_2 та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, оскільки ці висновки грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Разом з тим, при накладенні на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за вчинене ним адміністративне правопорушення, суддя не тільки не врахував вимог закону та обставин, на які посилається у своїй скарзі апелянт, а й взагалі не мотивував своє рішення про накладення на порушника адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту строком на одну добу, у зв'язку з чим оскаржувана постанова, в частині накладеного стягнення, не може бути визнана законною, обґрунтованою та такою, що в повній мірі відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, яка визначає загальні правила накладення стягнення за адміністративні правопорушення, з огляду на таке.
По-перше, як передбачено санкцією ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, крім адміністративного арешту на строк до п'ятнадцяти діб, вказаною нормою передбачені також такі види адміністративного стягнення, як штраф у розмірі від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, однак, незважаючи на це, суддя у своїй постанові не зазначив, на підставі яких саме обставин, він дійшов висновку про необхідність накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення саме у виді адміністративного арешту строком на одну добу.
По-друге, всупереч вимогам ст. 33 КУпАП, яка визначає загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, суддя не тільки не послався на обставини, які були враховані ним при накладенні стягнення, в тому числі не ті, що пом'якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, а й взагалі навіть не послався на вказану вище норму Закону.
За таких обставин, оскаржуване судове рішення, в частині накладеного на ОСОБА_2 стягнення за вчинене ним адміністративне правопорушення, передбачене, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, не може бути визнане законним та обґрунтованим.
Приймаючи до уваги обставини та характер вчиненого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, особу порушника та ступінь його вини, наявність обставин, на які останній посилається у своїй апеляційній скарзі, а саме: визнання своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, щире розкаяння у скоєному, що, відповідно до вимог ст. 34 КУпАП, є обставиною, яка пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення, врегулювання ним конфлікту шляхом вибачення перед потерпілою, його сімейний стан; наявність на утриманні малолітньої дитини; стан здоров'я, а також відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, суд апеляційної інстанції вважає за можливе змінити постанову судді в частині накладеного на ОСОБА_2 адміністративного стягнення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, замість адміністративного арешту, тим самим задовольнивши подану ним апеляційну скаргу.
Напідставі викладеного, керуючисьст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП змінити в частині накладеного стягнення.
Накласти на ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) грн.
У решті зазначену постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду
С.О.Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Макаренко І.О.