Постанова
Іменем України
12 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 754/4282/16-к провадження № 51-5331 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , засудженого ОСОБА_7 , перекладача ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 28 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 січня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100030014100, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації, котрий народився у с. Мала Вільшанка Кіровоградської області, проживаючого на АДРЕСА_1 , зареєстрованого на АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК;
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, котрий народився та зареєстрований у АДРЕСА_3 , проживає на АДРЕСА_1 , раніше судимого, останнього разу 18 листопада 2015 року Деснянським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді штрафу в сумі 850 грн, штраф сплачено,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 28 квітня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, за виключенням житла; за ч. 1 ст. 358 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 4 ст. 358 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, за виключенням житла. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_7 у строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 27 листопада 2015 року по 28 квітня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
ОСОБА_9 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, за виключенням житла. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_9 у строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 27 листопада 2015 року по 28 квітня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Прийняте рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_7 та ОСОБА_9 визнано винуватими у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням у житло. Крім того, ОСОБА_7 визнано винуватим у підробленні офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, з метою використання його підроблювачем; а також у використанні завідомо підробленого документа.
Так, на початку вересня 2015 року ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_4 , у найдений заздалегідь паспорт громадянина України, серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданий 13 жовтня 2005 року Теребовлянським РВ УМВС України в Тернопільській області, вклеїв свої фотокартки на 1-шу та 3-тю сторінку, підробивши таким чином офіційний документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, з метою подальшого його використання.
У вересні 2015 року у невстановлений час ОСОБА_7 , знаходячись у приміщенні офісу ТОВ «Консиліум Плюс», що на вул. Васильківській, 13-а у м. Києві, скориставшись завідомо підробленим документом - паспортом громадянина України, серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданим 13 жовтня 2005 року Теребовлянським РВ УМВС України в Тернопільській області, в якому на 1-шій та 3-тій сторінці знаходились його фотокартки, отримав довідку щодо придатності до керування транспортним засобом серії ЯЯЧ №253996, видану 15 вересня 2015 року на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
02 вересня 2015 року у невстановлений час ОСОБА_7 , знаходячись у приміщенні офісу ТОВ «Вінол», що на вул. Кибальчича, 12-а у м. Києві, скориставшись завідомо підробленим документом - копією паспорту громадянина України, серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданим 13 жовтня 2005 року Теребовлянським РВ УМВС України в Тернопільській області, в якому на 1-шій та 3-тій сторінці знаходились його фотокартки, отримав свідоцтво про закінчення закладу з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв, серії НОМЕР_2 від 28 жовтня 2015 року та екзаменаційну карту водія на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
28 жовтня 2015 року у невстановлений час ОСОБА_7 , знаходячись у приміщенні офісу центру ДАІ 8005, що на вул. Братиславській, 52 у м. Києві, скориставшись завідомо підробленим документом - паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданим 13 жовтня 2005 року Теребовлянським РВ УМВС України в Тернопільській області, в якому на 1-шій та 3-тій сторінці знаходились його фотокартки, отримав посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 28 жовтня 2015 року на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
02 листопада 2015 року у невстановлений час ОСОБА_7 , знаходячись в приміщенні офісу приватного нотаріуса ОСОБА_11 Миронівського районного нотаріального округу Київської області, що на вул. Леніна, 48 у м. Миронівка Київської області, скориставшись завідомо підробленим документом - паспортом громадянина України, серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданим 13 жовтня 2005 року Теребовлянським РВ УМВС України в Тернопільській області, в якому на 1-шій та 3-тій сторінці знаходились його фотокартки, отримав довіреність, зареєстровану в реєстрі за №950, із серією бланку НАС 237609, на отримання повноважень бути представником зі всіма необхідними повноваженнями у всіх компетентних органах, підприємствах та установах щодо розпорядження та експлуатації транспортного засобу - автомобіля марки ВАЗ-2108, 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованого Миронівським МРЕВ ДАІ ГУ-МВС України 26 серпня 2004 року.
27 листопада 2015 року близько 14.00 ОСОБА_7 та ОСОБА_9 за попередньою змовою групою осіб з метою таємного викрадення чужого майна шляхом зламу замка вхідних дверей проникли до квартири АДРЕСА_5 , де викрали планшет марки «BRAVIS» та грошові кошти в сумі 142 грн., однак в цей час були помічені ОСОБА_12 , яка зайшла до квартири. Усвідомлюючи, що їх дії викриті, ОСОБА_7 витягнув із кобури пістолет та направив його на ОСОБА_12 , яка сприйняла це реальною погрозою для свого життя і вибігла з квартири на вулицю, а ОСОБА_7 та ОСОБА_9 з викраденим майном зникли з місця вчинення злочину.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 січня 2018 року вирок місцевого суду змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_9 з ч. 3 ст. 187 КК на ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 186 КК та призначено ОСОБА_9 покарання за цей злочин у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 зараховано ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у строк покарання строк їх попереднього ув'язнення з 27 листопада 2015 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. У решті вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує, що ОСОБА_7 є громадянином Російської Федерації, українською мовою володіє погано, що вимагало залучення у кримінальному провадженні перекладача. Разом із тим, на стадії досудового розслідування перекладач не залучався, а під час судового розгляду кримінального провадження його функції зводилась лише до усного перекладу, натомість копій процесуальних документів у перекладі на російську мову обвинувачений не отримував. Зазначене, на думку захисника, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо нього скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує, що він є громадянином Російської Федерації, погано розуміє українську мову, а тому відсутність перекладу процесуальних документів кримінального провадження на російську мову вважає порушенням його права на захист та справедливий суд у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Позиції учасників судового провадження
В письмових запереченнях прокурор ОСОБА_13 , яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, вказала на необґрунтованість доводів касаційних скарг засудженого та захисника.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 підтримали касаційні скарги. Прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції щодо засудженого ОСОБА_9 у касаційному порядку не оспорюються.
Разом з тим, доводи касаційних скарг засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , колегія суддів вважає обґрунтованими.
Так, відповідно до ст. 29 КПК кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою право користуватись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом. Судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам кримінального провадження у перекладі на їх рідну або іншу мову, якою вони володіють. Переклад інших процесуальних документів кримінального провадження, надання копій яких передбачено цим Кодексом, здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб.
Згідно п. 18 ч. 3 ст. 42 КПК підозрюваний, обвинувачений має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.
Право обвинуваченого на одержання допомоги перекладача також є невід'ємною складовою закріпленого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право, якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.
Дотримання вказаних приписів забезпечує належну реалізацію права підозрюваного, обвинуваченого на захист.
Проте під час кримінального провадження щодо ОСОБА_7 вказаних вимог закону не було дотримано.
Як убачається з матеріалів справи, встановивши в судовому засіданні, що обвинувачений ОСОБА_7 є громадянином Російської Федерації, не володіє українською мовою, не розмовляє нею, суд прийняв рішення про залучення у кримінальному провадженні перекладача. В суді першої інстанції усний переклад ходу судових засідань забезпечували перекладачі ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , а в суді апеляційної інстанції - перекладач ОСОБА_15 .
Разом із тим, попри наявність відповідних висновків щодо труднощів розуміння ОСОБА_7 української мови, без уваги суду залишилось невиконання органом досудового розслідування вимог закону про вручення обвинуваченому копій процесуальних документів по суті обвинувачення у перекладі на російську мову, якою ОСОБА_7 вільно володіє, що є порушенням його права на захист.
Вказані порушення не були усунуті на стадії судового розгляду. Крім того, всупереч приписам ст. 29 КПК копій судових рішень за результатами розгляду кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій у перекладі на російську мову ОСОБА_7 також не надано.
Зазначене, на думку колегії суддів, є порушенням гарантованого державою та встановленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод права особи на справедливий суд, зокрема, права підозрюваного, обвинуваченого на захист, однією із складових якого є право користуватись рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною мовою та одержувати безоплатну допомогу перекладача.
За змістом ст. 87, ч. 1 ст. 412 КПК порушення права на захист є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підставою для скасування судових рішень.
За таких обставин, касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 підлягають задоволенню, а вирок Деснянського районного суду міста Києва від 28 квітня 2017 року та ухвала Апеляційного суду міста Києва від 22 січня 2018 року щодо ОСОБА_7 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого слід врахувати наведене та ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, яке б відповідало вимогам ст. 370 КПК.
Серед іншого, суду слід звернути увагу на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17 щодо порядку застосування положень ч. 5 ст. 72 КК у часі.
Враховуючи, що ОСОБА_7 є громадянином іншої держави, не має реєстрації на території України, з метою запобігання ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК, та забезпечення можливості проведення нового розгляду судом першої інстанції, запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою слід залишити без зміни до вирішення відповідного питання судом першої інстанції, але не більше ніж на 60 днів.
Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, суд
ухвалив:
Касаційні скарги засудженого та захисника задовольнити.
Вирок Деснянського районного суду міста Києва від 28 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 січня 2018 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою залишити без зміни до вирішення відповідного питання судом першої інстанції, але не більше ніж на 60 (шістдесят) днів.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3