Ухвала
4 січня 2019 року
м. Київ
справа № 336/835/18
провадження № 61-49057ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на дитину.
ОСОБА_1 зазначала, що рішенням Шевченківського районного суду
м. Запоріжжя від 24 квітня 2015 року стягнено з ОСОБА_2 на її користь аліменти на дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у сумі 800 грн щомісячно. На момент ухвалення судового рішення відповідач не мав стабільного доходу, тому розмір аліментів був визначений судом у твердій грошовій сумі. Вказуючи про зміну майнового стану ОСОБА_2, ОСОБА_1 просила змінити спосіб стягнення аліментів, визначивши розмір частки від заробітку (доходу) відповідача з відступом від мінімального розміру, який встановлений частиною 5 статті 183 Сімейного кодексу України, і стягувати аліменти на дитину в розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) ОСОБА_2
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя заочним рішенням від 12 жовтня 2018 року позов задовольнив частково. Змінив спосіб стягнення і розмір аліментів, що визначені рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2015 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на дочку
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 800 грн на 1/4 частку від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дочкою повноліття. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Стягнув з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у розмірі 640 грн.
Запорізький апеляційний суд постановою від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої
інстанії - без змін.
27 грудня 2018 року ОСОБА_1подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду
м. Запоріжжя від 12 жовтня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2018 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) Українине підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною шостою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом
на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом
на 1 січня 2018 року становить 1 762 гривні.
Статтею 176 ЦПК України врегульовано порядок визначення ціни позову.
Дана справа відповідно до положень статті 19 ЦПК України є малозначною.
Право на касаційне оскарження судових рішень у цій справі ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Касаційний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, дійшов висновку,
що обґрунтування, які вона містить, не підтверджують наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких
судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет
позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства,
які дали можливістьдійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.Посилання заявника не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК Українисуддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради
Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам
рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу,
слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини,
яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Оскільки ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судові рішення, ухвалені
у малозначній справі, і випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, нею не доведені, а судом не встановлені, відповідно до
пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду
м. Запоріжжя від 12 жовтня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2018 року.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко