Постанова
Іменем України
06 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 756/14633/17
провадження № 61-14590св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Творча майстерня «Вісак», товариство з обмеженою відповідальністю «Вісак»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 29 січня 2018 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Кулікової С. В., Кравець В. А.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Творча майстерня «Вісак» (далі - ТОВ «Творча майстерня «Вісак»), товариство з обмеженою відповідальністю «Вісак» (далі - ТОВ «Вісак»), про визнання недійсними договорів дарування часток в статутному капіталі від 10 жовтня 2017 року та додаткових угод до цих договорів, згідно із якими, ОСОБА_5 безоплатно відчужила на користь ОСОБА_6 51 % статутного капіталу ТОВ «Творча майстерня «Вісак» та 51 % статутного капіталу ТОВ «Вісак».
Посилаючись на існування реальної загрози невиконання, утруднення виконання рішення суду про задоволення його позову, а саме можливе відчуження нерухомого майна, яке на праві власності належить вказаним юридичним особам, у травні 2018 року він подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити Міністерству юстиції України, Головному територіальному управлінню юстиції у м. Києві, відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Оболонського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, а також іншим особам, яким надано доступ до державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записи і вчиняти реєстраційні дії щодо ТОВ «Творча майстерня «Вісак» та щодо ТОВ «Вісак», зокрема, проводити державну реєстрацію змін до установчих документів, вносити записи про зміну керівника юридичної особи та інші передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» записи, реєстраційні та інші дії; накласти арешт на частку в статутному капіталі ТОВ «Творча майстерня «Вісак» в розмірі 70 %, що зареєстрована за ОСОБА_5 та частку в статутному капіталі ТОВ «Вісак» у розмірі 70 %, що зареєстрована за ОСОБА_5
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року у складі судді Васалатія К. А. задоволено заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову.
Заборонено Міністерству юстиції України, Головному територіальному управлінню юстиції у м. Києві, відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Оболонського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, а також іншим особам, яким надано доступ до державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записи і вчиняти реєстраційні дії щодо ТОВ «Творча майстерня «Вісак» та ТОВ «Вісак», зокрема, проводити державну реєстрацію змін до установчих документів, вносити записи про зміну керівника юридичної особи та інші передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» записи, реєстраційні та інші дії.
Накладено арешт на частку в статутному капіталі ТОВ «Творча майстерня «Вісак» у розмірі 70 %, що зареєстрована за ОСОБА_5 та частку в статутному капіталі ТОВ «Вісак» у розмірі 70 %, що зареєстрована за ОСОБА_5
Ухвала суду першої інстанції мотивована існуванням реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також відповідністю виду забезпечення позову, який просить застосувати ОСОБА_4, позовним вимогам.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 29 січня 2018 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_7, скасовано ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року та відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову.
Постанова апеляційного суду мотивована необґрунтованістю висновків суду першої інстанції щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати ОСОБА_4, позовним вимогам. Суд першої інстанції не дослідив наявність спору між сторонами, з урахуванням встановленої судовим рішенням у іншій справі належності корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ «Творча майстерня «Вісак» та ТОВ «Вісак» ОСОБА_7, а також не врахував відсутність у справі витягів з реєстрів щодо належності корпоративних прав будь-кому зі сторін спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що невжиття вказаних у заяві про забезпечення позову заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у зв'язку із можливим відчуженням нерухомого майна, яке на праві власності належить вказаним юридичним особам, або продажу корпоративних прав, які були предметом спірних договорів дарування, на користь третіх осіб з метою їх знецінення. На час постановлення ухвали судом першої інстанції у державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були відсутні відомості щодо належності корпоративних прав ОСОБА_7 Вказаний заявником вид забезпечення позову не обмежує інші права учасників товариства.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 756/14633/17 з Оболонського районного суду міста Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що у жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5, треті особи: ТОВ «Творча майстерня «Вісак», ТОВ «Вісак», про визнання недійсними договорів дарування часток у статутному капіталі від 10 жовтня 2017 року та додаткових угод до цих договорів, згідно із якими ОСОБА_5 безоплатно відчужила на користь ОСОБА_6 51 % статутного капіталу ТОВ «Творча майстерня «Вісак» та 51 % статутного капіталу ТОВ «Вісак».
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає не в повній мірі.
Відповідно пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувана ухвала не містить мотивувальну частину, де б висловлювалось обґрунтоване припущення наявності підстав до забезпечення позову.
Такий висновок апеляційного суду є правильним, відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову, апеляційний суд виходив з відсутності доказів зв'язку між заходом забезпечення позову у вигляді накладення арешту та предметом позовних вимог, та дійшов висновку, що заявник не довів співмірності заходів забезпечення позову, на застосуванні яких він наполягав, заявленим позовним вимогам. Крім того, відсутні дані про наявність спору між сторонами, враховуючи належність спірних корпоративних прав ОСОБА_6
Цей висновок суду є передчасним та таким, що не відповідає обставинам справи з таких підстав.
Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Видами забезпечення позову є, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачеві належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборона вчиняти певні дії (пункти 1,2 частини першої статті 150 ЦПК України).
Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заявляючи вимоги про забезпечення позову, позивач просив накласти арешт на 70 % статутного капіталу ТОВ «Вісак» та ТОВ «Творча майстерня «Вісак» та заборонити вчиняти реєстраційні дії щодо цих товариств, які стосувались позовних вимог ОСОБА_4 про його право на 50 % статутного капіталу цих товариств.
За таких обставин помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про відсутність зв'язку між заходом забезпечення позову у вигляді накладення арешту та предметом позовних вимог, враховуючи, що арешт накладено саме на предмет оспорюваних позивачем договорів дарування частки у статутному капіталі ТОВ «Вісак» та ТОВ «Творча майстерня «Вісак».
Крім того, вказуючи на те, що суд першої інстанції не навів жодних доводів про наявність зв'язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, апеляційний суд належним чином не проаналізував змісту позовних вимог, доводів позивача, на підтвердження наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову та не навів відповідних мотивів на спростування таких доводів.
Апеляційний суд не навів відповідні правові обґрунтування та не надав оцінку співмірності предмета позову (оспорюваних прав щодо 50 % статутного капіталу вказаних товариств) та накладення арешту на 70 % статутного капіталу цих товариств.
При цьому, колегія суддів вважає, що неспівмірність частки у статутному капіталі вказаних товариств, які оспорює позивач, із часткою, арешт на яку він просить накласти, не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви у повному обсязі.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - направленню на новий розгляд до апеляційного суду.
Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, зокрема і щодо співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, а також наявності зв'язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог,та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду міста Києва від 29 січня 2018 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь А. О. Лесько С. Ю. Мартєв Ю. В. Черняк