Головуючий суддя у першій інстанції : Єзерський Р.Б.
06 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/1445/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Матковської З.М., Улицького В.З.
за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспектора роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Нагієва Богдана Махіровича на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 січня 2019 року у справі № 466/9678/18 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Інспектора роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Нагієва Богдана Махіровича, Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
06.12.2018р. позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Інспектора роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Нагієва Б. М., Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 29.11.2018р. серії ЕАВ № 761781.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04.01.2019р. позов задоволено. Суд скасував постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 29.11.2018р. серії ЕАВ № 761781 та закрив провадження.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Інспектор роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Нагієв Б.М. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04.01.2019р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Згідно ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Із змісту постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 29.11.2018р. серії ЕАВ № 761781 видно, що позивач ОСОБА_3 керуючи автомобілем SKODA SUPERB, із державним номерним знаком НОМЕР_1, 29.11.2018р. в 08:55 в зоні дії дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год» рухався зі швидкістю 103 км/год чим порушив п.12.9.б ПДР - перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху передбачених знаками 3.29., 3.31., 30.3.
Даною постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП. та накладено штраф в розмірі 510 грн.
ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
ч.1 ст.308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Однак, ч.4 даної статті передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ч.5 ст.162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Так, відповідач Інспектор роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Нагієв Б.М. у поданому 10.01.2019 р. відзиві на позовну заяву зазначив, що розгляд справи в суді першої інстанції був призначений на 17.12.2018р. Проте, матеріали позовної заяви надійшли до нього лише 17.12.2018р., а тому згідно ч.5 ст.162 КАС України строк подачі відзиву на позовну заяву закінчувався 31.12.2018р. (а.с. 28 )
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують що суд першої інстанції направляв, а відповідачі отримали копію ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 07.12.2018р. про відкриття провадження у справі.
Зокрема, до відзиву на позовну заяву від 10.01.2019 р. Інспектор роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Нагієв Б.М. на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України подав письмові докази на підтвердження правомірності оспорюваної постанови від 29.11.2018р. серії ЕАВ № 761781, які не були досліджені судом першої інстанції при винесенні рішення.
Отже, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що суд першої інстанції допустив процесуальне порушення чим порушив права відповідача та принципи рівності і змагальності сторін, що позбавило суб'єкта владних повноважень виконати обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності. Тому, письмові докази які подані разом з відзивом на позовну заяву апеляційний суд приймає до уваги, оскільки враховує неможливість їх подання до суду першої інстанції відповідачем.
Так, досліджуючи письмові докази, а саме відеофіксацію порушення здійснену за допомогою лазерного вимірювача TruCam LTI 20/20 (серійний номер ЕС000521), фото із фіксацією моменту вчинення правопорушення, фото території дороги із обмеженням дорожніми знаками швидкості руху, відомість обліку видачі лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20, свідоцтво про повірку законодавчого регульованого засобу вимірювальної техніки, сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки, експертний висновок, колегія суддів встановила наступне.
29.11.2018р. Інспектор роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Нагієв Б.М. за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ЕС000521) виявив порушення п.12.9.б ПДР України, а саме водій транспортного засобу SKODA SUPERB з державним номерним знаком НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 103 км/год при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в зоні дії знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» 53 км/год.
ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч.1 ст.23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
ч.1 ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В п.1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
пп.б п.12.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість на ділянці дороги, де встановлено дорожній знак 3.29.
Відповідно до ч.3 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ст.251 КУпАП передбачено, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, із наявної в матеріалах справи відеофіксації, зробленої за допомогою лазерного вимірювача TruCam LTI 20/20 (серійний номер ЕС000521), видно, що транспортний засіб SKODA з державним номерним знаком НОМЕР_1, рухається зі швидкістю 103 км/год.
Зокрема, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012р. № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ197-12.
Тому, лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 (серійний номер ЕС000521) є належним засобом для встановлення швидкості руху транспортних засобів.
Крім того, згідно фотознімок наявних в матеріалах справи встановлено, що місце відеофіксації перевищення позивачем дозволеної швидкості відповідає місцю із встановленим обмеженням швидкості руху в зоні дії знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості».
Вказані обставини дають підстави дійти висновку, що ОСОБА_3 під час керування транспортним засобом SKODA SUPERB з державним номерним знаком НОМЕР_1 29.11.2018р. в 08:55 перевищив встановлене обмеження швидкості руху в зоні дії знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» 53 км/год, чим порушив п.12.9.б ПДР України.
Позивач в порушення вимог ст. 77 КАС України не надав суду жодних доказів на підтвердження обставин якими він обґрунтовує позовні вимоги.
Таким чином, в діях ОСОБА_3 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КпАП України.
Інші доводи позивача не спростовують висновки колегії суддів, оскільки належними та допустимими доказами підтверджено правомірність постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 29.11.2018р. серії ЕАВ № 761781.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки інспектор поліції як суб'єкт владних повноважень діяв в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити в позові.
Керуючись ст.ст.243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Інспектора роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Нагієва Богдана Махіровича -задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 січня 2019 року у справі № 466/9678/18 - скасувати.
В позові ОСОБА_3 до Інспектора роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Нагієва Богдана Махіровича, Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Бруновська
Суддя З.М. Матковська
Суддя В.З. Улицький
Постанова складена в повному обсязі 18.02.2019р.