Справа № 161/9568/17 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф.
Провадження № 22-ц/802/48/19 Категорія: 2 Доповідач: Грушицький А. І.
18 лютого 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Грушицького А. І.,
суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку заяву відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2018 року,
20 червня 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, представник позивача ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що суд постановив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
22 січня 2019 року представник позивача ОСОБА_3 подав заяву про відмову від позову та закриття провадження у даній справі на підставі ч. 1 ст. 373 ЦПК України.
Постановою Волинського апеляційного суду від 22 січня 2019 року заяву представника позивача ОСОБА_3 про відмову від позову задоволено. Прийнято відмову від позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2018 року в даній справі визнано нечинним, провадження у справі закрито.
4 лютого 2019 року відповідач ОСОБА_1 подав апеляційному суду заяву, в якій просив ухвалити додаткове рішення про стягнення з позивача ОСОБА_2 понесених витрат на правову допомогу. Вказана заява мотивована тим, що у зв'язку з поданим позовом та його розглядом у судовому порядку відповідач ОСОБА_1 поніс витрати на правову допомогу в розмірі 12500 грн, які він просив стягнути із позивача ОСОБА_2
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вищезазначена заява про ухвалення апеляційним судом додаткового рішення суду у цій справі не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Як передбачено ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Згідно вимог ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Із заяви відповідача ОСОБА_1 та доданих до неї доказів вбачається, що відповідач порушує питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, яка полягала в наданні консультацій, ознайомленні з матеріалами справи, підготовці до розгляду справи, складанні процесуальних документів, участі в судових засіданнях в суді першої інстанції.
Проте, в порушення вимог ст. ст. 134, 141 ЦПК України відповідач не подавав в суді першої інстанції попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, не подавав доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що відзив на апеляційну скаргу відповідач не подавав, участі в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача не брав.
Отже, питання про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідач повинен був порушувати у суді першої інстанції.
Апеляційний суд вправі ухвалити рішення про розподіл судових витрат, понесених сторонами під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, проте доказів понесення таких витрат відповідач не надав.
Положення ч. 3 ст. 142 ЦПК України про те, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, стосується випадку, коли такі дії вчиняються в суді першої інстанції, або в суді апеляційної інстанції, за умови, що сторона подала в суді першої інстанції у встановленому порядку докази понесення таких судових витрат.
Тому апеляційний суд приходить до висновку, що слід відмовити в прийнятті додаткового судового рішення у даній цивільній справі.
Керуючись ст. ст. 270, 381 ЦПК України,
Відмовити в прийнятті додаткового судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні.
Ухвала суду набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді