ун. № 759/6361/18
пр. № 2/759/1170/19
30 січня 2019 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Миколаєць І.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості,
27.04.2018 р. представник позивача ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку звернувся до Святошинського районного суду з вимогами стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 52540,00 грн. основного грошового зобов'язання, 155,46 грн. - 3 % річних за користування коштами та 15000,00 грн. витрат пов'язаних із юридичним представництвом, а всього 67695,46 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 28 жовтня 2013 року між ним та відповідачем було укладено договір позики за умовами якого він передав у власність відповідача грошові кошти у розмірі 2000,00 дол. США., що за офіційним курсом НБУ на дату подачі позовної заяви становить еквівалент 52165,75 грн., а відповідач зобов'язався повернути суму позики не пізніше 25.03.2018 року. У зазначений термін відповідач свого обов'язку за договором позики не виконав. З наведених підстав позивач просить стягнути з відповідача суму основного зобов'язання у розмірі 67695,46 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18.05.2018 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
За наслідками звернення до відділу моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в м. Києві стало відомо, що ОСОБА_2 був зарестрований за адресою: АДРЕСА_1 , та 03.10.2018 року його знато з реєстрації.
Крім того, відповідача було повідомлено про розгляд справи через оголошення на офіційній сторінці суду веб-порталу судової влади України та роз'яснено права відповідно до норм ЦПК.
Відповідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Від відповідача відзив на позовну заяву не надходив.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Частиною першої статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку дж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір укладається у письмовій формі відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України.
Частиною першою ст. 1049 ЦК України передбачено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Судом встановлено, що 28 жовтня 2013 року між сторонами
було укладено договір позики за умовами якого позивач передав у власність відповідача грошові кошти у розмірі 2000,00 дол. США., що за офіційним курсом НБУ на дату подачі позовної заяви становить еквівалент 52165,75 грн., а відповідач зобов'язався повернути суму позики не пізніше 25.03.2018 року (а.с. 5).
23.04.2018 р. позивач на адресу відповідача направив вимогу про оплату позики (а.с. 14, 15), проте дана вимога відповідачем не була виконана.
З наведених підстав позивач просить стягнути з відповідача суму основного зобов'язання у розмірі 52540,00 грн., на підставі ст. 625 ЦК України три проценти річних за користування коштами у розмірі 155,46 грн.
Підстави сумніватися у правильності представленого розрахунку основного боргу, трьох процентів річних у суду відсутні, розрахунок є детально аргументованим, повно відображає порядок її нарахування, з боку відповідача не спростований.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних ґрунтується на положеннях цивільного законодавства України.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача належить стягнути 52540,00 грн. основного грошового зобов'язання, 155,46 грн. - 3 % річних за користування коштами.
Ст. 76 ЦПК України визначає що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, враховуючи те, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання за договором позики від 25.01.2018 р., суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
01.02.2018 р. між позивачем та Адвокатським об'єднанням
„Європейський центр права" укладено договір № 04ДПД/02/18 про надання адвокатських правової допомоги (а.с. 16-21).
Розмір судових витрат позивача на отримання правової допомоги при зверненні до суду з даним позовом та його розгляду складає 15000,00 грн., що підтверджується актом виконаних послуг від 25.04.2018 р. (а.с. 24-25).
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З урахуванням предмету ціна позову та складності справи, суд вважає справедливим, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5000,00 грн. витрат пов'язаних із юридичним представництвом, оскільки на думку суду таких розмір судових витрат на правову допомогу є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 525, 526, 599-601, 604-609, 625, 610, 625, 629, 1046-1049 ЦК України, ст.ст.6, ч. 13 ст. 7, 8-13, 18, 19,77-79, 89, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) заборгованість за договором позики від 28.10.2013 р. в розмірі 52540,00 грн. основного грошового зобов'язання, 155,46 грн. - 3 % річних за користування коштами та 5000,00 грн. витрат пов'язаних із юридичним представництвом, а всього 57695,46 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) судові витрати в сумі 704,80 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду міста Києва.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду
Суддя І.Ю. Миколаєць