Справа № 581/738/18
Провадження № 2/581/68/19
про повернення позовної заяви
15 лютого 2019 року сел. Липова Долина
Суддя Липоводолинського районного суду Сумської області Бутенко Д.В., розглянувши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2018 року до суду надійшла зазначена вище позовна заява.
Ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області від 05 листопада 2018 року вказана позовна заява була залишена без руху, оскільки, в порушення п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК, позовна заява не містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги.
На виконання ухвали позивачем надано довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, довідку про видачу кредитних карт, виписку з особистого рахунку відповідача.
12 грудня 2018 року ухвалою суду позовну заяву повторно залишено без руху, оскільки, особа, до якої пред'явлено позов померла, та позивачу запропоновано уточнити до кого він звертається з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором (можливих правонаступників відповідача), уточнивши виклад обставин, якими обґрунтовуються такі вимоги та зазначити докази, які підтверджують кожну обставину, з урахуванням положень ст. 1281 ЦК України.
12 грудня 2018 року ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху в електронному вигляді надіслано позивачу на його електронну адресу.
Судом установлено, що АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом від 23 жовтня 2018 року, який отриманий судом 31 жовтня 2018 року про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості у сумі 14778 грн. 55 коп.
З отриманої судом інформації, вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Згідно з ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Процесуальне правонаступництво між відповідачем та його спадкоємцями у порядку ст. 37 ЦПК України допускається, якщо на момент відкриття провадження у справі цивільна правоздатність відповідача не припинилася.
Тобто, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи можливе в порядку ст. 37 ЦПК України шляхом залучення правонаступника, а не зміни відповідача, однак лише за умови, що фізична особа померла після відкриття провадження у справі.
З наданих матеріалів вбачається, що позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, який на час звернення позивача до суду вже помер.
Суд зважає, що ЦПК України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Так, норми ст. 55 ЦПК України визначають порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв'язку зі смертю після відкриття провадження у справі.
Нормами ч. 6 ст. 13 Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У своїй постанові від 16 травня 2018 року по справі №183/4229/14 Верховний суд зазначив, що ЦПК України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.
Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв'язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже процесуальне правонаступництво тісно пов'язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
Отже, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку ст. 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, тим більше, що із позовної заяви вбачається, що позивач здійснював нарахування суми заборгованості по сплаті кредиту і за період після смерті позичальника.
Разом із цим суд, ураховує, що залучення судом правонаступників відповідача, який помер ще до звернення позивача до суду, потребує зміни підстав та предмету позову, оскільки вимоги боржника за кредитним договором і вимоги до спадкоємців боржника мають різні матеріально-правові підстави, що в свою чергу порушує принцип диспозитивності цивільного процесу, а також суперечить положення ст. 49 ЦПК України, щодо неможливості одночасної зміни і підстав і предмету позову.
Питання наявності правонаступництва у спірних матеріальних правовідносинах має вирішуватися за позовом, заявленим безпосередньо до спадкоємців цієї особи, з урахуванням положень ст. 527, 1216, 1218, 1282 ЦК України, згідно з якими боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту; спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Пунктом 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати положення ст. 1282 ЦК України, за якою спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому, спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
Відповідно до ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 1 ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.
Вимога може бути пред'явлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений ст. 1281 ЦК України, приймає претензії кредиторів від спадкодавця. Даний строк не є строком, у який кредитор має звернутися до суду з позовом про стягнення боргу зі спадкоємця.
Заявлення кредитором своїх вимог до спадкоємців не безпосередньо, а через нотаріуса не суперечить приписам ч. 2, 3 ст. 1281 ЦК України. При цьому, на відміну від безпосереднього повідомлення спадкоємців кредитор, повідомляючи останніх про свої вимоги через нотаріуса, не зобов'язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву кредитора незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один зі спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.
Відповідно до викладених в ч. 3 ст. 185 ЦПК України положень, у разі неусунення зазначених в ухвалі про залишення позову без руху недоліків, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Додатково роз'яснюю, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням; закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Оскільки, позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» підлягає поверненню, то сума сплаченого судового збору 1762 грн. підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, п. 2. ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суддя,
Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором визнати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу його право виконати вимоги вищевказаних норм законодавства (включаючи, пред'явлення претензій до спадкоємців померлого відповідача) і після остаточного визначення із належним відповідачем (відповідачами), повторно пред'явити заявлений у даній справі позов.
Повернути Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк», на розрахунковий рахунок 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, сплачений розмір судового збору в сумі 1762 грн., зараховану згідно з платіжним дорученням № PROM3BSMGG від 23 жовтня 2018 року на розрахунковий рахунок 31213206018238, МФО 899998, отримувач платежу УДКСУ у Липоводолинському районі Сумської області, найменування банку отримувача Казначейство України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя Д. В. Бутенко